Тема 2.2. „залучені ресурси банків”

1. Сутність та види залучених коштів банків

2. Порядок та умови здійснення депозитних операцій

3. Нарахування відсотків за клієнтськими депозитами

1. Сутність та види залучених коштів банків

Залучений капітал (кошти), за рахунок якого формується переважна частина ресурсів банку - це його кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Практично усі рахунки клієнтів, на яких зберігаються їх кошти, відносяться до депозитних. Загальний обсяг банківських депозитів станом на 1.01.2013р. сягає 566,3 млрд. грн., в тому числі: депозити юридичних осіб – 200,1  млрд. грн., з них строкові – 87,294 млрд. грн.; депозити фізичних осіб – 366,2 млрд., з них строкові – 283,015 млрд. грн. Для порівняння – сума регулятивного капіталу банків дорівнює 177,992 млрд. і власного капіталу – 167,926 млрд. грн.

Вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, мають назву депозитних. Вони класифікуються за такими ознаками: за категоріями вкладників, за строками використання коштів та за видами валют.

За категоріями вкладників депозити поділяються на:

· депозити суб'єктів господарської діяльності;

· депозити фізичних осіб;

· депозити банків.

За строками використання коштів депозити поділяються на:

· депозити до запитання;

· строкові депозити.

За видами валют:

· у національній валюті;

. в іноземній валюті

Депозити до запитання - це кошти, що залучені на депозит без визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточних, кореспондентських та бюджетних рахунках клієнтів і використовуються ними для здійснення поточних розрахунків. Вони є нестабільними, тому що у будь-який час кошти з цих рахунків можуть бути вилучені за вимогою клієнтів шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. Це обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. Разом з тим, клієнти банку не в повній мірі використовують кошти на поточних рахунках, в результаті чого на них постійно є залишок, який банки використовують для здійснення операційної діяльності. Оскільки відсоток за кредитами набагато перевищує розмір плати за депозитами до запитання, то банк при цьому одержує суттєвий дохід. У зв’язку з цим банки зацікавлені у максимальному залученні фінансово стійких та ресурсномістких клієнтів.

З іншого боку, приріст дешевих ресурсів до запитання банки стимулюють за рахунок надання клієнтам додаткових послуг та підвищення якості їх обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків (кредитні картки, чеки), розрахунково-кон­сультативне обслуговування тощо.

Окрім того, для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Наприклад, за відкриття поточного рахунка, за перерахування коштів клієнтів засобами електронної пошти, за оформлення та видачу чекових книжок та бланків векселів, за розрахунково-касове обслуговування, за відправку запитів на прохання клієнтів електронною поштою, за оформлення документів і переказ коштів в інші банки при закритті рахунку тощо.

Строкові депозити — це кошти, що розміщені у банку на певний строк з метою заощадження або накопичення і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або пі­сля попереднього повідомлення банку за встановлений період (як правило, не менше 1 місяця). Вони відкриваються необмеженому колу клієнтів банку: суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, іншим банкам і приватним особам. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на поточний рахунок вкладника, або готівкою з каси банку.

Строкові депозити мають такі особливості: чітко встановлений строк зберігання; оформляються депозитною угодою; не використовуються для здійснення поточних платежів; при достроковому вилученні депозиту банк застосовує штрафні санкції, обумовлені угодою. Як правило, це ставка процента за поточними рахунками.

Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскіль­ки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого залежить від терміну вкладу, виду внеску, облікової ставки НБУ, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших факторів. Визначальним при встановленні величини відсоткової ставки за строковими депозитами є термін, на який розміщені кошти: чим триваліший термін, тим вища процентна ставка. На величину відсоткової ставки впливає і частота виплати доходу: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

В цілому, відсоткова ставка за депозитами встановлюється на рівні, який неістотно перевищує величину облікової ставки НБУ. Однак, сучасна практика свідчить про інше. Так, станом на 1.01.13 облікова ставка НБУ дорівнює 7,5%, а середні депозитні ставки банків за депозитами в нацвалюті – 14,2% .

Важливе значення для стимулювання депозитів має гарантування банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягти шляхом страхування депозитів. В Україні система страхування депо­зитів в цілому створена. Відповідно до Указу Президента України від 10.09.1998р. №996/98, за рахунок коштів НБУ, а потім – внесків банків створено державну спеціалізовану установу – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Його засновано з метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб-вкладників банків і він функціонує на засадах, визначених Законом України від 20.09.2001 р. №2740-ІІІ „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, відповідно до якого на сьогодні кожному вкладнику банків-учасників гарантується відшкодування коштів за вкладами в національній та іноземній валюті, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів в одному банку, але не більше 200 000 тисяч гривень. Вклади до 1 гривні не відшкодовуються.

Ще одним інструментом захисту банківських депозитів є обов'язкове резервування, якому підлягають усі залучені банком кошти, за винятком: кредитів, одержаних від інших банків; іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових організацій; коштів, залучених на умовах субординованого боргу. Обсяг резервів, розраховується за нормативами, встановленими у процентному відношенні до сум залучених банками депозитів Резервування здійснюється в грошовій одиниці України, а кошти резервів на кінець кожного робочого дня зберігаються на кореспондентських або на окремих рахунках банків в НБУ. Порядок формування і зберігання обов’язкових резервів регламентується Положенням НБУ «Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України”, затвердженим Постановою правління НБУ №91 від 16.03.2006 р. За оперативними даними обсяг обов’язкових резервів, сформованих банками на 1.08.2007 р. становить 5169.8 млн. грн.