1.3. Хімізація землеробства та агроекологія

У загальному під терміном „забруднення” розуміють усе чуже екологічній системі, причому все, що „викидається” в результаті життєдіяльності людини в кількостях, менших за межу допустимих концентрацій, – не забруднення, а все, що перевищує цей показник, – забруднення. Як же встановлюється межа допустимих концентрацій як така, що безпечна для організму, і для якого? Для людини. Однак така відповідь не зовсім точна. Безперечно, те, що завдає прямої шкоди людині, неприпустиме. В той самий час відсутність очевидної шкоди ще не є ознакою допустимості забруднення. Багато речовин, що утворюються в зв'язку з антропогенною діяльністю, безпосередньо людині шкоди не завдають, оскільки концентрація їх може бути незначною. Проте вони можуть нагромаджуватися рослинами, рослину з'їдає корова, в міру її переміщення по травному каналу концентрація цих речовин збільшується, вони потрапляють у молоко. Отже, в рослинах концентрація шкідливих речовин більша, ніж у ґрунті, в організмі корови – більша, ніж у рослинах, у молоці – більша, ніж в організмі корови, а молоко споживає людина.

Тому постає питання: до кого або до чого слід відносити межу допустимої концентрації – до ґрунту, до рослини, до корови чи до людини? Ось який складний ланцюг проблем містить у собі нескладне, на перший погляд, запитання про забруднення.

Ще однією серйозною небезпекою є забруднення атмосфери сірчистим газом, що виділяється при спалюванні вугілля, виверженні вулканів тощо. Він є причиною випадання „кислотних” дощів, що згубно діють на рослини і тварин, особливо водних.

Зростаючі темпи хімізації землеробства не дали тих наслідків, яких від них чекали.

Гостро постала проблема забруднення навколишнього середовища, погіршення якості сільськогосподарської продукції. За останні 50 років виробництво добрив збільшилось у 43 рази, пестицидів – у 10 разів, а врожайність зернових зросла лише з 8,6 до 16,2 ц/га, картоплі – з 99 до 113 ц/га. Зростають також норми внесення мінеральних добрив. Щорічне внесення добрив у кількостях, що перевищують їх винос сільськогосподарськими культурами, призводить до нагромадження їх у ґрунті та воді, а це, в свою чергу, – до забруднення навколишнього середовища.

Викликає занепокоєння забруднення ґрунту та продукції токсикантами, що містяться в добривах та пестицидах. Це насамперед стосується фтору та важких металів, а також фосфатів, домішок у добривах, гіпсу тощо.

Основними причинами забруднення навколишнього середовища добривами є: недосконалі технології їх виробництва, транспортування, зберігання, змішування та внесення; порушення агротехнічних вимог щодо їх використання; водна та вітрова ерозії ґрунтів; необґрунтоване використання відходів промисловості та комунального господарства.

Серед мінеральних добрив азотні швидко трансформують азот у легкорухому нітратну форму, яка легко пересувається по капілярах. Азот із добрив активно включається в загальний біогеохімічний цикл азоту, бере участь у біохімічних, фізико-хімічних та хімічних процесах, що відбуваються в органічній та мінеральній частинах ґрунту. Результатом цих процесів е зміна хімічного складу ґрунту і середовища (ґрунтових вод, атмосфери). В польових умовах засвоюється 30 – 70 % азоту, іммобілізується в ґрунті 20 – 30 %. Значна кількість азоту включається в гумусові речовини, що важко гідролізуються, 15 – 25 % азоту добрив втрачається у вигляді газу, 10 – 15 % – внаслідок вимивання.

На жаль, хімія занадто інтенсивно впроваджується в сільське господарство і часто хімічні речовини ми використовуємо непродумано і в неприпустимо великих кількостях. Нещодавно ми славили пестициди – хімічні сполуки для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками, застосовували їх у садах Молдови, на полях України, Узбекистану і були впевнені, що ми на вірному шляху збереження сільськогосподарської продукції. І що ж ми дістали? Шкідників полів і садів досі не знищено. Більше того, багато шкідників, яких ми намагалися знищити, добре себе почувають і навіть не реагують на отруту, а кількість їх видів зросла.

Водночас пестициди знищують багато видів корисних комах, нагромаджуються в ґрунті, рослинах і плодах. Особливо добрими „збірниками” е кукурудза, соняшник, буряк. Майже в незмінному вигляді отрута концентрується на шкірці винограду, яблук, помідорів тощо. Далі шлях отрути легко простежити. Пестициди нагромаджуються в людському організмі не тільки під час споживання продуктів, а й під час безпосередньої роботи з ними.

На конференціях ООН з проблем охорони навколишнього середовища серед найнебезпечніших забруднювачів названі такі елементи, як свинець, кадмій, ртуть, мідь, олово, ванадій, миш'як, селен. У чому ж полягає головна загроза? Звичайно не в тому, що ці елементи, одноразово потрапивши у значних кількостях в організм, спричинюють отруєння, а в тому, що вони здатні нагромаджуватись і впливати на генетичний апарат людини.