- •Тема 1. Агроекологія – теоретична основа раціонального природокористування
- •1.1. Предмет, метод і завдання агроекології
- •1.2. Основні закони екології
- •1.3. Хімізація землеробства та агроекологія
- •Контрольні питання до теми 1
- •Тема 2. Методи агроекології
- •2.1. Кількісний облік організмів
- •2.2. Моделювання і системний аналіз
- •2.3. Екологічна експертиза
- •Контрольні питання до теми 2
- •Тема 3. Екологічна роль природно-заповідних територій україни
- •3.1. Класифікація і роль об'єктів природно-заповідного фонду
- •3.2. Екологічне значення ландшафтів і заповідних територій
- •Контрольні питання до теми 3
- •Тема 4. Охорона грунтового покриву
- •4.1. Негативні наслідки вітрової та водної ерозії
- •4.2. Основні принципи системи протиерозійних заходів
- •4.3. Іригаційна ерозія ґрунту і заходи щодо її запобігання
- •4.4. Прийоми меліоративного поліпшення солонцевих ґрунтів
- •Контрольні питання до теми 4
- •Тема 5. Екологічні проблеми при використанні мінеральних добрив
- •5.1. Основні фактори негативного впливу мінеральних добрив на біосферу
- •5.2. Нітрати, їx негативний вплив і шляхи його запобігання
- •5.3. Шляхи можливого забруднення навколишнього середовища добривами і заходи щодо його запобігання
- •Контрольні питання до теми 5
- •Тема 6. Пестициди як фактор забруднення навколишнього середовища
- •6.1. Забруднення біосфери пестицидами та їх негативний вплив на природу і людину
- •6.2. Екологізація захисту рослин
- •6.2.1. Агротехнічний метод
- •6.2.2. Біологічний метод
- •6.2.3. Раціональне застосування хімічного методу
- •6.2.4. Механічний метод
- •6.2.5. Фізичний метод
- •Контрольні питання до теми 6
5.3. Шляхи можливого забруднення навколишнього середовища добривами і заходи щодо його запобігання
Основні шляхи забруднення навколишнього середовища добривами: недосконалість організаційних форм, а також технології транспортування, зберігання, змішування і внесення добрив; порушення агрономічної технології їх внесення в сівозміні і під окремі культури; недосконалість самих добрив, їх хімічних, фізичних і механічних властивостей.
Так, суттєвий недолік транспортування добрив полягає насамперед у перевалочній системі від заводу до поля.
Серйозні недоліки є і в зберіганні мінеральних добрив. Складські приміщення не відповідають обсягам добрив, що поставляються сільському господарству. Середня ємність складів у господарствах невелика, що не дає можливості здійснювати комплексну механізацію по підготовці добрив до змішування і внесення.
Потребує удосконалення і технологія внесення добрив.
Втратам нітратів можна запобігти за допомогою регулювання строків і способів внесення добрив у поєднанні з комплексом прийомів протиерозійного обробітку ґрунту. Тому забруднення природних вод мінеральними сполуками азоту при інтенсивному застосуванні добрив не є неминучим наслідком хімізації землеробства, а наслідком порушення науково обґрунтованих прийомів внесення їх у ґрунт.
У значній мірі втрати азоту в навколишнє середовище визначають форми азотних добрив. Встановлено, що нітратний азот використовують усі культури краще, ніж амонійний.
Великі втрати поживних речовин спостерігаються в умовах зрошення. Недосконалість зрошувальних систем часто поєднана з необхідністю скидати надлишок води з полів у річки і водойми. Разом з нею втрачається і велика кількість поживних елементів, особливо при застосуванні оптимальних і підвищених норм добрив.
Таким чином, одержати високий ефект від добрив з урахуванням запобігання чи різкого зниження їх втрат у навколишнє середовище можна при виконанні таких агрохімічних і агрономічних вимог:
1) слід вносити оптимальні норми добрив у сівозміні і під кожну сільськогосподарську культуру. Агрономічною наукою розроблено декілька способів визначення оптимальних норм добрив, але всі вони зводяться в основному до балансових розрахунків з урахуванням проектної врожайності, ефективної родючості ґрунту, коефіцієнтів використання поживних речовин з ґрунту і добрив тощо;
2) системи добрив повинні мати оптимальне співвідношення поживних елементів з урахуванням вимог культури, наявності в ґрунті рухомих форм поживних елементів і особливостей клімату;
3) вибір правильних строків внесення добрив з урахуванням біологічних особливостей культури, головним чином, періодичності її живлення, властивостей ґрунту, кліматичних особливостей зони, а також форм добрив;
4) осушені, особливо торфо-болотні ґрунти краще використовувати під культури звичайної рядкової сівби або залужувати під високопродуктивні луки;
5) в умовах зрошення дуже важливо дотримуватися науково обґрунтованих норм, строків і способів внесення добрив;
6) при розробці і впровадженні систем добрив у сівозміні важливо враховувати її спеціалізацію і прагнути, щоб рілля максимальний час протягом року була зайнята культурними рослинами. В посушливих степових районах доцільно мати чисті пари. Важливо в сівозміні вирощувати післяжнивні і проміжні культури, що суттєво зменшує втрати поживних елементів.
Помітний винос мінеральних добрив у водойми внаслідок ерозії ґрунту.
Нині розроблено комплекс заходів, що запобігають забрудненню навколишнього середовища мінеральними добривами внаслідок змиву їх ерозією:
1) протиерозійний обробіток ґрунту: безполицевий, плоскорізний, мінімальний, смуговий, контурний, гребінчастий, чизелювання тощо;
2) впровадження терасного, смугового землеробства і протиерозійних сівозмін;
3) максимальне утримання еродованих ґрунтів під рослинністю. У зв'язку з цим велике значення має використання післяжнивних посівів, а також ущільнений посів ґрунтозахисної культури у міжряддях основної (просапної). Цей прийом особливо ефективний на легких ґрунтах;
4) на ділянках, дуже схильних до ерозії, радикальним засобом боротьби з нею є залуження таких ґрунтів багаторічними травами;
5) правильний вибір форм, норм, строків і способів внесення і загортання добрив є важливим заходом запобігання втрат поживних речовин при змиві та вилугуванні з ґрунту.