Тема 3. Аналіз зобов’язань банку

Метою даної теми є оволодіння студентами методикою аналізу динаміки і структури зобов'язань банку, депозитних операцій, позиції банку з обслуговування клієнтів.

Основні питання теми:

1. Аналіз змін у структурі зобов’язань банку.

2. Аналіз ділової активності банку щодо залучення коштів.

3. Аналіз ефективності використання банком своїх зобов’язань.

Вивчення даної теми сприяє формуванню у студентів таких компетенцій: вміти аналізувати структуру зобов’язань за джерелами формування, проводити аналіз темпів зростання коштів до запитання та строкових коштів у розрізі клієнтів – суб’єктів господарювання та фізичних осіб, здійснювати оцінку стабільності грошових вкладень населення, аналізувати ділову активність банку щодо залучення клієнтів, аналізувати ефективність використання банком своїх зобов’язань.

3.1. Аналіз змін у структурі зобов’язань банку

Банківські ресурси складають усю величину коштів, які може використовувати банк для проведення своїх операцій, у тому числі і на активізацію економічних процесів. Ту частину банківських ресурсів, яка використовується фізичними особами та суб’єктами господарювання для ведення та поліпшення їх діяльності, Н. Р. Швець називає підприємницькою часткою банківського капіталу, тобто банківськими зобов’язаннями [Error: Reference source not found]. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України дає таке визначення: зобов'язання – це заборгованість банку, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів банку, що втілюють у собі економічні вигоди. Також під зобов’язаннями банку розуміють вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому [Error: Reference source not found]. Таким чином, зобов’язання банку стосуються коштів клієнтів та інших банків, тимчасово залучених у вигляді кредитів і депозитів за відповідну плату, та іншої кредиторської заборгованості банку, що утворюється в процесі його діяльності.

Аналіз зобов’язань банку передбачає наступні етапи (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Схема аналізу зобов’язань банку

Для зручності проведення аналізу зобов'язання банку класифікуються за різними ознаками, тобто залежно від вкладників, форми власності, строку і порядку повернення, за групами клієнтів, за ціною ресурсів тощо.

У бухгалтерському обліку до зобов’язань включаються кошти на поточних рахунках клієнтів, кредиторська заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не входять доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки (рис. 3.2).

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ БАНКУ	Кошти банків
	Кошти юридичних осіб
	Кошті фізичних осіб
	Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком
	Боргові цінні папери, емітовані банком
	Нараховані витрати, що мають бути сплачені
	Відстрочені податкові зобов'язання
	Інші зобов’язання (банківські резерви на покриття ризиків і витрат, доходи майбутніх періодів, кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом, заборгованість працівникам банку на відрядження, забезпечення оплати відпусток та ін.)

Рис. 3.2. Структура зобов’язань банку

Загальний аналіз зобов’язань банку ґрунтується на застосуванні методик горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтного аналізу.

Горизонтальний, або трендовий аналіз дає можливість досліджувати динаміку зобов’язань в цілому і за окремими видами. Розраховуються темпи зростання (призростання) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда).

Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на структурному дослідженні окремих видів банківських зобов’язань. Визначається питома вага окремих структурних складових зобов’язань. Відображає структуру джерел фінансових ресурсів.

Горизонтальний та вертикальний аналіз, за загального вивчення, зазвичай, здійснюються одночасно.

Аналіз зобов’язань банку починають з визначення їх суми за балансом, для цього обчислюють залишки коштів за названими рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі аналізу дається характеристика зміни суми зобов’язань банку у динаміці, а також їх структури. Для зручності аналізу зобов’язання банку класифікуються за різноманітними ознаками, тобто залежно від вкладників, за групами клієнтів, від форми власності, від строку і порядку повернення, за ціною ресурсів тощо.

Так, за якісним складом зобов’язання поділяються на такі групи: цінні папери власного боргу; субординована заборгованість; депозити (кошти до запитання клієнтів та коррахунки інших банків; строкові депозити; депозити та кредити інших банків; кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій); кредиторська заборгованість банку (за податками до бюджету; позабюджетним фондам; працівникам банку; інша кредиторська заборгованість).

У банківській практиці та економічній літературі зобов’язання за джерелами формування поділяють на дві групи: залучені кошти – це зобов’язання банку перед вкладниками, які надали свої вільні грошові кошти для зберігання на певних умовах; запозичені кошти – це зобов’язання перед кредиторами, ініціатором яких є сам банк. До них відносяться ресурси, які формуються шляхом реалізації власних боргових цінних паперів банку та отриманні від НБУ та інших банків на депозитній та кредитній основі, а також тимчасова фінансова допомога.

Переважну частку в загальній сумі банківських ресурсів банку займають залучені кошти. При цьому дуже важливо, щоб їх збільшення підтримувалося підвищенням рівня власних коштів, інакше банк може втратити платоспроможність та стати банкрутом.

Залучені кошти поділяються на депозити та інші зобов’язання, такі як кредиторська заборгованість та цінні папери власного боргу.

Під депозитом розуміють зобов’язання банку по тимчасово залученим коштам фізичних та юридичних осіб за відповідну плату.

Депозити, в свою чергу, класифікуються за різноманітними ознаками (рис. 3.3).

Збільшення частки строкових депозитів покращує ліквідність банку і в меншому ступені сприяє підвищенню його дохідності. Підвищення частки депозитів до запитання призводить до протилежних результатів.

Аналіз структури зобов’язань за джерелами формування проводиться банками як в цілому так і в розрізі регіонів та філій. Порівнювання результатів звітного періоду з минулим дає можливість прослідкувати динаміку окремих показників, виявити динаміку їх розвитку. За результатами аналізу розробляються рекомендації для стимулювання позитивних тенденцій та усунення, стримування негативних тенденцій у діяльності банку, визначається система координаційних та регулювальних заходів.

Рис. 3.3. Класифікація банківських депозитів

Аналіз структури та динаміки зобов’язань банку виконується за допомогою аналітичної таблиці (табл. 3.1).

Таблиця 3.1