Тема 4. Загальний аналіз активних операцій банку
Метою даної теми є оволодіння студентами методикою аналізу структури та динаміки активних операцій банку, ліквідності та ризиковості банківських активів.
Основні питання теми:
1. Аналіз складу активних операцій банку
2. Аналіз ліквідності та ризиковості банківських активів
Вивчення даної теми сприяє формуванню у студентів таких компетенцій: вміти проводити вертикальний та горизонтальний аналіз активу балансу банку, аналізувати структуру і динаміку активних операцій банку, групувати активи за типами операцій, за строками розміщення, за рівнем ліквідності, за ступенем ризику, за впливом на рівень дохідності банку, проводити аналіз ліквідності та ризиковості банківських активів.
4.1. Аналіз складу активних операцій банку
Активні операції банку – це операції, що направлені на розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності.
До активних операцій банків відносять:
операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;
розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;
касові операції з приймання і видавання готівки;
інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери;
фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;
валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;
депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;
операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.
Наведена класифікація банківських операцій не є винятковою і не має чітких безумовних меж, адже багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних.
Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що є активною операцією. Таким чином, розподіляти банківські операції на суто активні чи пасивні доцільно й економічно можливо під час аналізу підсумкових результатів здійснення цих операцій, що відображаються у змінах сум відповідних статей у певних розділах банківського балансу.
Водночас для аналізу потрібне більш чітке визначення активів. Так, у бухгалтерському обліку активи трактуються як ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, імовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Іншими словами, це економічні ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
Активні операції найбільш повно відображають мету банківської діяльності – отримання прибутку, тобто дохідне розміщення власних та залучених коштів. Кошти розміщаються від імені банку, але самому банку його основні ресурси – залучені кошти не належать, що визначає високий ризик та відповідальність за проведення активних операцій. Необхідність раціонального розподілу ризиків для запобігання можливих збитків робить неможливим вкладати кошти тільки у високодохідні операції та передбачає використання різноманітних з позиції ризику та дохідності операцій. Серед цих операцій обов’язково є ті, що здатні забезпечити банку своєчасне та повне повернення залучених коштів, тобто підтримувати потрібну ліквідність, проте ці операції, як правило, не приносять високий дохід. Таким чином, дохідність та ліквідність – головні критерії оцінки активних операції банку та управління активами банку.
Пошук оптимального відношення між вимогами дохідності та ліквідності (виявлення напрямів розміщення ресурсів банку, які дають найбільший дохід) – головна мета аналізу активних операцій банку. Таким чином, метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого – визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку.
Мета аналізу активів банку конкретизується у таких завданнях:
Дослідження та оцінка динаміки складу та стану активів.
2. Дослідження та оцінка якості активів.
3. Визначення узагальнюючої оцінки активів і способів оптимізації їх структури.
Для виконання цих завдань аналізу активних операцій доцільно виконувати в два етапи:
1. Загальна оцінка стану активів банку з позиції ліквідності, ризику та дохідності;
2. Аналіз окремих активів банку, що мають найбільший вплив як на ліквідність та дохідність, так і на загальний склад активів (рис. 4.1).
Перший етап аналізу припускає кількісну та якісну оцінку стану активів банку. Загальна оцінка стану активів банку складається з аналізу:
складу та структури активів банку на підставі кількісної оцінки розміру та питомої ваги окремих видів активів за різними класифікаційними
ознаками;
якісного складу активів банку з позиції ліквідності та строків розміщення;
якісного складу активів банку з позиції ризику та дохідності.
Оцінка активних операцій банку повинна визначити пріоритети діяльності банку, його місце на ринку банківських послуг, найбільш небезпечні, ризикові вкладення та найбільш вигідні, перспективні, а також допомогти у формуванні кредитної політики і вироблення загальної стратегії управління активами банку. Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов'язань контрагентів перед банком та зобов'язань банку перед контрагентами. Для проведення аналізу баланс банку потрібно очистити від статей, які збільшують обороти банку, але не є реальними джерелами та вкладеннями коштів. При цьому загальні активи зменшуються на нараховані та прострочені доходи, витрати майбутніх періодів, розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку. Вартість основних засобів, нематеріальних активів та господарських матеріалів ураховується в чистих активах за мінусом зносу.
Оцінка стану активів повинна здійснюватися як щоденно, в процесі спостерігання за станом ліквідності та платоспроможності, так і на звітні дати для ефективного управління банком. Ця оцінка, як правило, не несе ізольований характер, вона є обов’язковою складовою аналізу балансу банку та аналізу виконання нормативних показників ліквідності, фінансових результатів діяльності.
Рис. 4.1. Схема аналізу активних операцій банку
Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників:
процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;
абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);
темпи зростання або призростання показників в аналітичному періоді.
У процесі вертикального, або структурного аналізу активів застосовується метод групувань. Види угруповань активів банку залежать від поставленої мети аналізу. Групування активів банку здійснюється за такими ознаками: за типами операцій банку (кошти та готівка банку, кредити, інвестиції, споруди й обладнання банку, цінні папери, інші активні операції); за контрагентами активних операцій; за видами валют; за строками розміщення; за рівнем ліквідності; за видами ризику; за ступенем ризику; за впливом на рівень дохідності банку.
Вертикальний аналіз структури балансу дає змогу робити висновки про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування підприємства. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Вони, як правило, оформлюються в таблиці та графічно у формі секторних або стовпчикових діаграм.
Горизонтальний, або трендовий, аналіз дає змогу вивчити динаміку активів у цілому й окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренда. Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренда.
Приклад аналізу динаміки, складу та структури активів банку та їх оцінка наведені у табл. 4.1.
Виходячи з даних, можна сказати, що загальна сума активів банку за 2008 р. зросла на 53,13 % та досягла 33,8 млрд грн У 2009 р. сума активів збільшилася на 22,4 млрд грн, або на 66,42 %, і склала 56,2 млрд грн Таким чином, можна простежити тенденцію до збільшення активів ПАТ «Світбанк». Темп призростання у звітному році прискорився і залишається досить високим. Це свідчить про стрімкий розвиток діяльності банку та про його активну роботу на кредитному, міжбанківському та фондовому ринках.
Структура активів банку покращилась, як з точки зору ліквідності, так і прибутковості. Постійно збільшувалася питома вага робочих активів, переважно за рахунок зростання якості кредитного портфеля та погашення дебіторської заборгованості. У 2009 р. змінився пріоритет банку у бік забезпечення ліквідності за збереження прибутковості.
Банк постійно розширював обсяги кредитних операцій, які на початок 2009 р. складали 25,7 млрд грн та збільшилися на 76,1 % порівняно із попереднім роком, а на початок 2010 р. кредити, надані клієнтам, досягли 37,9 млрд грн (темп призростання 47,63 %).
Таблиця 4.1