46. Охарактеризуйте прогресивну та регресивну адаптацію особистості.

Соціальна адаптація — пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії. Адаптація може здійснюватись у формі акомодації (повного підпорядкування вимогам середовища без їх критичного аналізу), конформізму (вимушеного підпорядкування вимогам середовища) та асиміляції (свідомого й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними). Адаптація пов'язана з прийняттям індивідом різних соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв'язків. Вона відіграє вирішальну роль в соціалізації особистості. Порушенням адаптації вважають асоціальну поведінку, маргінальність, алкоголізм, наркоманію.

Соціальна адаптація — це взаємозумовлений процес пристосування індивіда до соціального середовища і пристосування суспільства до потреб особистості через їх задоволення. Відповідність між рівнем соціальних потреб і рівнем їх задоволення визначає рівень соціальної адаптації.

Прогрессивна адаптація – сприятливо впливаюча на людину, не зашкоджує її розвитку та діяльності.

Регресивна адаптація - пасивна адаптація в середовищі з негативним змістом

47. Співвідношення понять «поведінка» і «діяльність»

Поведі́нка — родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.

У біхевіоризмі поведінкою вважають видимі прояви, які можна спостерігати, необіхевіористи додають також внутрішні стани, пов'язані із зовнішніми проявами, у когнітивній психології поведінка розглядається як мислене представлення, а не зовнішній спостережний акт поведінки.

Ведуться суперечки чи вважати поведінкою фізіологічні, неврологічні процеси. Рослини та бактерії теж мають здатність до активного, більше того, впорядкованого переміщення під дією зовнішніх факторів (таксис). Прикладом служать фототаксис і хемотаксис бактерій, синьозелених водоростей. Вищі рослини також не позбавлені здатності до руху. Добре відомі ніктінастії рослин — відкривання і закривання квіток у зв'язку зі зміною дня і ночі, фототропіїзму листя, гідро- і хемотропізми коренів.

Оскільки механізми руху рослин носять чисто фізіологічний характер, не можна говорити про наявність у них ні поводження, ні психіки. У психології руху рослин відносять до допсихічного рівня відображення.

Поведінка, на відміну від психіки, доступна для безпосереднього спостереження і є предметом широкого спектру наук, від психології, етології, зоопсихології та порівняльної психології до поведінкової екології.

Діяльність - це процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.

Діяльність — це специфічно людська форма активного ставлення до світу, спосіб буття людини.