- •1.Дати хар-ку розвитку соціалізації як науки
- •2.Розкрити системний підхід до розуміння соціалізації людини.
- •3.Охарактеризувати людину як суб’єкт та об’єкт соціалізації
- •4Охарактеризувати людину як жертву соціалізації
- •5.Описати природне середовище як умову соціалізації особистості
- •6.Описати соціальне середовище, його функції у процесі соціалізації
- •7.Розкрити складові та фактори соціалізації
- •8.Визначити вплив мезофакторів на життєдіяльність особистості.
- •10.Розкрити функціонування інституційного механізму соціалізації.
- •11.Розкрити системний підхід до поведінки людини.
- •12. Дати загальну характеристику умов, що впливають на поведінку людини.
- •13. Розкрити фазову систему соціалізації
- •14.Дати характеристику розвитку людину у перинатальному періоді
- •15. Дати загальну характеристику моделей соціалізації
- •16.Розкрити еволюційну теорію соціалізації (е.Еріксон)
- •17.Розкрити сутність соціальної адаптації особистості.
- •18. Дати характеристику адаптивно-розвивальній концепції соціалізації (м.П.Лукашевич, в.Т.Циба)
- •19.Дати характеристику підготовчому та активному етапам соціалізації
- •20. Визначити проблеми формування особистості з погляду різних теорій.
- •21.Охарактеризувати соціальні ролі особистості як механізми соціалізації
- •22. Розкрити сутність соціальних ролей та соціального статусу особистості
- •23. Дати характеристику культурі як системі, визначити її місце у процесі соціалізації людини.
- •24. Охарактеризувати духовний розвиток особистості у процесі соціалізації.
- •25. Визначити вплив релігії на формування особистості.
- •26. Визначити вплив культових релігій на становлення особистості.
- •27. Охарактеризувати вплив змі на процес соціалізації.
- •28. Охарактеризувати традиційність як спосіб буття людини.
- •29. Розкрити функції звичаїв і обрядів у процесі соціалізації.
- •30. Охарактеризувати особливості впливу традицій на соціалізацію людини.
- •31. Описати компоненти свят і обрядів, їх значення в обрядодійствах.
- •32. Описати роль народних символів у процесі соціалізації.
- •33. Розкрити значення державних та інших символів у соціалізаційному процесі особистості.
- •34. Дати характеристику національної ментальності та її впливу на процес соціалізації особистості.
- •35. Розкрити особливості національного характеру українців.
- •36. Дати характеристику трактування соціалізації в альтернативних педагогічних системах.
- •37. Розкрити поняття людина, індивід, особистість та особливості розвитку людини в соціумі
- •38. Дати характеристику агентам, засобам, механізмам соціалізації.
- •39. Розкрити роль змі в соціалізації особистості.
- •40. Розкрити відмінності соціалізації мешканців великих міст та сільських жителів.
- •41. Охарактеризувати символи як носії інформації, почуттів, переживань.
- •42. Охарактеризувати соціальні інституції як механізми соціалізації, дати їх характеристику та визначити роль у процесі соціалізації людини.
- •43. Охарактеризувати види депривації та її вплив на соціалізацію.
- •44. Розкрийте співвідношення понять «соціалізація», «виховання», «розвиток»
- •45. Розкрийте види та типи несприятливих умов соціалізації.
- •46. Охарактеризуйте прогресивну та регресивну адаптацію особистості.
- •47. Співвідношення понять «поведінка» і «діяльність»
- •48. Визначити особливості соціалізації дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
- •49. Розкрити особливості соціалізації підлітків та учнівської молоді.
- •50. Визначити специфіку соціалізації дорослих людей.
28. Охарактеризувати традиційність як спосіб буття людини.
Для традиційного способу громадського буття українців особливо характерним був звичай колективної взаємодопомоги та колективного дозвілля. Його витоки сягають ще доби Київської Русі (про що свідчать, зокрема, давньоруські літописи), але досить чітко він простежувався й у XVII—XVIII ст. Етнографічною літературою зафіксовані випадки, коли за один день громадою ставили церкву або підіймали важкі дзвони на дзвіницю, чи оборювали села під час епізоотії; коли, нарешті, за день до весілля ткали для молодої декілька рушників.
Така робота була під силу тільки колективу і застосовувалася вона, як правило, в екстремальних ситуаціях, наприклад, у випадках, коли у когось згорить житло або тяжко захворів голова домогосподарства, а треба зорати чи зібрати врожай. У такому разі люди зверталися по допомогу до «миру». Вважалось, що у подібних випадках гріх було не допомогти, і односельці безкоштовно виконували спільну роботу чи то на користь громади, чи то окремої родини або окремого її члена. Деякі дослідники, наприклад Д. К. Зеленій, навіть вважають, що саме з таких колективних робіт у благодійних цілях і виникли пізніші толоки — форми колективної взаємодопомоги при виконанні трудомістких робіт. Ймовірно, однак, що їх природа є набагато глибшою: вона виходить не лише з конкретних потреб у колективній праці, а є морально-етичною нормою людей. До того ж, толока нерідко використовувалась і як своєрідний спосіб зажити собі доброї репутації, так необхідної парубкам та дівчатам на виданні. Адже нерідко саме на толоці парубки обирали собі суджену, бо бачили, на що вона здатна у праці.
Колективна взаємодопомога, поширена серед багатьох народів, побутувала і в середовищі українців. Про це свідчить хоча б розмаїтість її форм. До речі, цей факт спростовує усталену думку про індивідуалізм українця, нібито замкненого в колі своїх домашніх інтересів. Навіть при тому, що український селянин вів відносно самостійне господарство, колективна взаємодопомога не була для нього рідкістю.
Звичаї колективної взаємодопомоги в Україні виявлялись у таких основних формах: толока, супряга, відробітки, супрядки. Кожна із цих форм трудової взаємодопомоги, у свою чергу, поділялася на різноманітні варіанти. Так, толока виступала у таких виробничих варіантах: косовиця, гребовиця, закладини, валькування хати, клака, возовиця, мастіння; супряга — у вигляді скіпщини (спольщини, десятини), зажину (зажону), замолоту; відробітки (одрібшина, отбучи) — у варіантах заорок, оборків, закосків, заграбків, зажинків, обжинків тощо; супрядки — у вигляді оденок, посиденьок, попряхів, досвіток, торочин. Залежно від способів організації допомога поділяється ще й на такі основні види: 1) скликання за ініціативою громади, як правило, у благодійних цілях; 2) за ініціативою когось з членів громади; 3) за запрошенням поміщика; 4) встановлена як почергова взаємодопомога.
29. Розкрити функції звичаїв і обрядів у процесі соціалізації.
Одними із складних зразків поведінки, які впливають на процес соціалізацію є звичаї, традиції, обряди, вірування. Звичай являє собою звичну соціальну регуляцію, яку взято з минулого. Звичай — це усталений спосіб людської діяльності або правило поведінки, характерне для певного народу.
Традиції — елементи спадщини, що передаються від покоління до покоління і утворюють спадковий зв'язок в історії людства. Традиція одночасно є умовою буття культури та її втіленням. Традицію утворює культурна чи матеріальна спадщина, яка перевірена загальнолюдськими критеріями. Традиція є важливим засобом самоорганізації та саморегуляції народності. У свою чергу народність підтримує традиційні норми та звичаї заради збереження своєї цілісності, єдності, свого культурного обличчя. Коли народ забуває свої традиції, він перетворюється в просто населення певної території.
Обряди — колективні символічні дії, які виконуються з нагоди найважливіших подій у житті людини, сім'ї, колективу.
Одним із елементів культури є вірування, що виконують роль морального регулятора суспільних відносин. У віруваннях сконцентровані фундаментальні уявлення про природу і сутність світу, суспільства, людини. У віруваннях домінує емоційних компонент, і вони не потребують, у більшості випадків, логічного доведення чи підтвердження фактами, сприймаються як істина і не ставляться під сумнів. По суті вірування інтегрують всі духовні чинники національного життя в єдине ціле, що складає ядро національного характеру, роль хранителя народних звичаїв і традицій.