
- •1.Дати хар-ку розвитку соціалізації як науки
- •2.Розкрити системний підхід до розуміння соціалізації людини.
- •3.Охарактеризувати людину як суб’єкт та об’єкт соціалізації
- •4Охарактеризувати людину як жертву соціалізації
- •5.Описати природне середовище як умову соціалізації особистості
- •6.Описати соціальне середовище, його функції у процесі соціалізації
- •7.Розкрити складові та фактори соціалізації
- •8.Визначити вплив мезофакторів на життєдіяльність особистості.
- •10.Розкрити функціонування інституційного механізму соціалізації.
- •11.Розкрити системний підхід до поведінки людини.
- •12. Дати загальну характеристику умов, що впливають на поведінку людини.
- •13. Розкрити фазову систему соціалізації
- •14.Дати характеристику розвитку людину у перинатальному періоді
- •15. Дати загальну характеристику моделей соціалізації
- •16.Розкрити еволюційну теорію соціалізації (е.Еріксон)
- •17.Розкрити сутність соціальної адаптації особистості.
- •18. Дати характеристику адаптивно-розвивальній концепції соціалізації (м.П.Лукашевич, в.Т.Циба)
- •19.Дати характеристику підготовчому та активному етапам соціалізації
- •20. Визначити проблеми формування особистості з погляду різних теорій.
- •21.Охарактеризувати соціальні ролі особистості як механізми соціалізації
- •22. Розкрити сутність соціальних ролей та соціального статусу особистості
- •23. Дати характеристику культурі як системі, визначити її місце у процесі соціалізації людини.
- •24. Охарактеризувати духовний розвиток особистості у процесі соціалізації.
- •25. Визначити вплив релігії на формування особистості.
- •26. Визначити вплив культових релігій на становлення особистості.
- •27. Охарактеризувати вплив змі на процес соціалізації.
- •28. Охарактеризувати традиційність як спосіб буття людини.
- •29. Розкрити функції звичаїв і обрядів у процесі соціалізації.
- •30. Охарактеризувати особливості впливу традицій на соціалізацію людини.
- •31. Описати компоненти свят і обрядів, їх значення в обрядодійствах.
- •32. Описати роль народних символів у процесі соціалізації.
- •33. Розкрити значення державних та інших символів у соціалізаційному процесі особистості.
- •34. Дати характеристику національної ментальності та її впливу на процес соціалізації особистості.
- •35. Розкрити особливості національного характеру українців.
- •36. Дати характеристику трактування соціалізації в альтернативних педагогічних системах.
- •37. Розкрити поняття людина, індивід, особистість та особливості розвитку людини в соціумі
- •38. Дати характеристику агентам, засобам, механізмам соціалізації.
- •39. Розкрити роль змі в соціалізації особистості.
- •40. Розкрити відмінності соціалізації мешканців великих міст та сільських жителів.
- •41. Охарактеризувати символи як носії інформації, почуттів, переживань.
- •42. Охарактеризувати соціальні інституції як механізми соціалізації, дати їх характеристику та визначити роль у процесі соціалізації людини.
- •43. Охарактеризувати види депривації та її вплив на соціалізацію.
- •44. Розкрийте співвідношення понять «соціалізація», «виховання», «розвиток»
- •45. Розкрийте види та типи несприятливих умов соціалізації.
- •46. Охарактеризуйте прогресивну та регресивну адаптацію особистості.
- •47. Співвідношення понять «поведінка» і «діяльність»
- •48. Визначити особливості соціалізації дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
- •49. Розкрити особливості соціалізації підлітків та учнівської молоді.
- •50. Визначити специфіку соціалізації дорослих людей.
17.Розкрити сутність соціальної адаптації особистості.
Адаптація - пристосування організмів до умов існування. У соціальній психології адаптацію визначають як пристосування індивіда до групових норм та власне соціальної групи. Психологічна адаптація особистості в суспільстві відбувається завдяки таким психологічним механізмам, як рефлексія, ідентифікація, емпатія, прийом соціального зворотного зв'язку тощо. Соціальна адаптація -процес пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи стосунків із соціальними об’єктами, інтеграція особистості в соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища. Психологічна та соціальна адаптація зна-ходяться у взаємозалежності. Без психологічної адаптації, що спонукає людину до адаптивної діяльності, яка немовби „дає старт" соціальній адаптації, остання була б просто неможливою. На характері розвитку соціальної адаптації позначаються індивідуальні психічні ознаки особистості (мислення, увага, пам’ять, почуття); характеристики темпераменту (інтенсивність, темп реакцій, ригідність, пластичність); риси характеру особистості (цікавість, відповідальність, комунікабельність, працелюбність чи ледарство). Проте не можна переоцінювати вплив психіки на соціальну адаптацію людини, оскільки причини, що породжують соціальну адаптацію та визначають її суть, лежать у соціальній сфері.
Процес соціальної адаптації безперервний зважаючи на те, що в навколишньому середовищі постійно відбуваються зміни соціальної дійсності, які, безперечно, потребують нових способів пристосування індивіда. Соціальна адаптація здійснюється з різною мірою інтенсив-ності. Періоди підвищеної адаптивної інтенсивності можна спів-відносити з пожвавленням соціальної діяльності суспільства, і навпаки, уповільнення явищ соціальної трансформації зменшують інтенсивність соціального пристосування індивіда.
Соціальна адаптація особистості - це атрибутивна властивість суб'єктів соціальної життєдіяльності, що реалізується шляхом інтер-претації внутрішніх та зовнішніх інформаційних моделей соціального буття з погляду їхньої відповідності адаптивним установкам, які не суперечать розумінню оточуючої дійсності та були:
• цілеспрямовано сформовані зовні;
• стихійно засвоєні в процесі соціалізації;
• відкриті самостійно.
Будь-яка адаптація, у тому числі й соціальна, - це складник соціалізуючого процесу, яку необхідно розглядати в діалектичній єдності двох діяльностей: зовнішньої - матеріально-духовної, яка спрямована переважно на зміну умов зовнішнього середовища, та
внутрішньої - суб'єктивно-психічної, спрямованої перш за все на перетворення внутрішнього світу суб’єкта. Тому важливий компонент соціальної адаптації - це узгодженість оцінок, особистих можливостей і прагнень індивіда з цілями, цінностями соціального середовища.
Тому важливу роль у соціальній адаптації особистості відіграє система її потреб. П. Кузнєцов зазначає, що соціальна адаптація -це цілісний, неперервний, динамічний, відносно стійкий соціальний процес встановлення відповідності між сукупним рівнем актуальних на даний момент потреб особистості і наявним (перспективним) рівнем задоволення цих потреб. Тобто адаптацію визначають активні на певний момент часу потреби, в той же час задоволення потреб особистості має означати „відповідність соціуму" як резуль-тат адаптованості. Процес відповідності забезпечується такими способами як засвоєння, включення, пристосування, взаємодія тощо.
Тому соціальну адаптацію можна визначати і як процес та результат встановлення взаємної відповідності між потребами особистості й вимогами соціального середовища.
Соціальна адаптованість проявляться у двох типах реагування на вплив середовища:
• прийняття та ефективна відповідь на ті соціальні очікування, з якими зустрічається кожній відповідно зі своїм віком та статтю;
• гнучкість при зустрічі з новими, у тому числі й потенційно загрозливими умовами, а також здатність спрямовувати події у бажаному для особистості напрямку.
Тому адаптація - це ще й вдале використання наявних умов для здійснення певних цілей та прагнень особистості.
Значну роль у процесі соціальної адаптації відіграє адаптаційний потенціал людини. Це рівень можливостей особистості ввійти в нові умови соціального середовища, а також ті, що перебувають у постій-них змінах. Він пов’язаний з адаптивною підготовкою особистості, тобто тими вміннями та навичками пристосування, які індивід набуває в процесі життєдіяльності.
Соціальна адаптація може здійснюватися у формі:
• акомодації (повного підпорядкування вимогам середовища без їхнього критичного аналізу);
• конформізму (вимушеного підпорядкування вимогам середо-вища);
• асиміляції (свідомого й добровільного прийняття норм та цін-ностей середовища на основі особистісної солідарності з ними). Розрізняють активну та пасивну адаптацію. У процесі активної
адаптації індивід прагне енергійно взаємодіяти з середовищем, впливати на його розвиток та зміни, долати труднощі й перешкоди, вдосконалювати суспільні процеси.
При пасивній адаптації індивід не прагне до змін оточуючої дійсності, пасивно реагує на існуючі норми, оцінки, способи діяльності, слабо мобілізує біологічні та психологічні ресурси для пристосування в соціальному середовищі. Через це при зустрічі індивіда з певними об’єктивними труднощами, хворобами, екстремальними ситуаціями як результат низької адаптації може формуватися соціальна дезадап-тація, що виявляється в різних формах девіантної поведінки.