Дані про авторf

Левченко Тетяна Петрівна, учитель української мови та літератури Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. №5.

Адреса – 16500, вул. Жовтнева, б. 34, кв. 2, м. Бахмач Чернігівської обл. Телефон –8 (04635) 33581, 8 (096) 1276814.

Ідентифікаційний код – 2829512084.

Ідентифікаційний код – 2818718689.

Тема. «Жити буду! Геть думи сумні!» Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Збірка «На крилах пісень». Цикл «Подорож до моря»

Мета: ознайомити учнів із біографією Лариси Петрівни Косач, факторами формування її як особистості, творчим доробком, зокрема використанням композиційного прийому ліричного циклу для оформлення своїх поезій; розвивати навички виразного читання й аналізу поезій на прикладі віршів циклу «Подорож до моря»; формувати креативну компетентність учнів; виховувати естетичні смаки, любов до природи, патріотизм.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Вид уроку: урок-дослідження.

Форми роботи: групова, індивідуальна, фронтальна.

Методи і прийоми навчання: «Мікрофон», «Приваблива мета», робота з епіграфом, лекція, самостійна робота учнів, «Спіймай асоціацію», бесіда.

Обладнання: схема «Формування особистості митця», світлини Лесі Українки, Петра Косача, Олени Пчілки, Сергія Мержинського, Климента Квітки, алгоритм аналізу ліричного твору, диск з записом шуму моря, репродукції картин П. Айвазовського.

Перебіг уроку:

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Повідомлення теми, мети уроку.

Епіграф до уроку: Лариса Петрівна Косач.

Леся Українка.

Окраса й гідність української нації,

одна з фундаторів нової української літератури…

Наш патент на благородство перед

Європою і світом…

Б. Степанишин

«Приваблива мета»:

Леся Українка не раз казала, що не годиться афішувати життя поета. Не поділяла думки, ніби для розуміння творів треба знати життєпис автора. «Не знаю, як для кого, а для мене та хвилина, коли б я побачила свою докладну біографію в друку, була б найприкрішою хвилиною мого життя, дарма що в моїй біографії не знайшлося б нічого ні особливо цікавого для людей, ні надто ганебного для мене самої».

Цей же погляд засвідчував і її чоловік – Климент Квітка: «Її біографії, мабуть, не буде ніколи написано. Можна складати біографії тільки тих людей, що жили, хоч в середній мірі, громадським життям. Вона ж змушена була все жити на чужині або на курортах, у сторонах, хоч багатих на сонце й тепло, так дуже вбогих на духовне й артистичне життя й на інтересних людей».

Під кінець свого життя, а особливо сьогодні, Квітка, мабуть, цього не сказав би. Зараз життя Лесі Українки належить уже історії, як і все те, що не бажала вона виставляти «на розпутті велелюднім». Усе те, що створив її великий дух, поетичний геній, живе сьогодні, житиме завтра й вічно.

ІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

Робота в групах. Учні, поділені на 7 груп, заздалегідь отримали випереджальне завдання: ознайомитися з біографією Лесі Українки з підручника чи інших інформаційних джерел, дослідити певні фактори, які впливали на формування особистості Лесі Українки

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)

Демонстрація світлини Лесі Українки.

– які фактори впливають на формування людини як особистості? (спадковість, виховання, оточення)

Демонструю плакат «Формування особистості митця» з незаповненими нішами, у які протягом уроку записується потрібна інформація.

Стовбур дерева – особистість митця.

Коріння – фактори, які впливали на формування особистості Лесі Українки

Крона з плодами – результати діяльності

Заповнюються пусті ніші в системі «Коріння» – фактори, які впливали на формування Лесі Українки як особистості

• Спадковість, гени (1 група)

Лариса Косач народилася в заможній дворянській родині. Лесин дід по матері – Яків Драгоманов – був декабристом, а дядько – Михайло Драгоманов – відомим публіцистом, критиком, істориком, активним громадським діячем, якого переслідував уряд. Виїхавши за кордон, Михайло Драгоманов у Женеві створив вільну друкарню, де українські автори видавали свої твори, оскільки на території Східної України валуєвський циркуляр та Ємський указ унеможливлювали вихід книжок рідною мовою. Мати Лесі Українки – Ольга Петрівна Косач, відома на той час українська письменниця Олена Пчілка, – мала величезний вплив на доньку. Батько – Петро Антонович Косач – був людиною передових поглядів. У сім’ї було 6 дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Ісидора.

Сестра письменниці Ольга Косач-Кривинюк згадувала: «Зо всіх нас шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею. Щодо вроди, то й по батькових фото з молодих літ видно, і з розповідей матері, тіток і дядька виходило, що у Лесі такі самі риси обличчя, барва очей і волосся, як у батька,. така сама тендітність. Вдачею ж вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно, однаково обоє були здатні страшенно скипіти. Обоє були надзвичайно терплячі, витривалі, з виключною силою волі,.. обоє були бездоганно принципові люди,.. однаково делікатні у відносинах з людьми, намагаючись нікого собою не затруднити, не клопотати, не намагати… терплячи самі біль, чи жаль, чи горе, намагалися не мучити інших тими своїми почуваннями і тлумили їх у собі з якоюсь нелюдською силою. Була в батька й Лесі ще одна спільна. Надзвичайно цінна риса: вони на диво високо цінували гідність у всякій людині, хоч би у найменшої дитини, і завжди поводились так, щоб не ображати, щоб не принижувати тої гідності…».

Демонстрація світлини Петра Косача.

Мати, Олена Пчілка, писала: «Не знаю, чи стала б Леся українською поетесою, коли б не я… Я робила все так, щоб мова народу була моїм дітям найдорожчою. Життя серед волинських селян сприяло тому. Можу з гордістю сказати, що Лесю Українку створила я. Я дала ї все – талант, освіту, літературну долю, придумала для неї псевдонім… Ось тільки щастя для неї не дала».

Демонстрація світлини Олени Пчілки

• чи могла в такій інтелігентній, шляхетній, інтелектуальній і творчій родині народитися дитина, обділена талантами?;

• чи вважаєте ви, що Леся Українка була обділеною щастям?;

• Виховання, оточення (2 група)

Українська інтелігенція косачівського кола була найдемократичнішою за всю вітчизняну історію. Сповідувала принцип загального права, у центрі уваги ставила конкретну людину, а не абстрактний народ, а також культ праці як священний обов’язок. Родина Косачів складалася із нащадків козацької шляхти і в своїх діях керувалася шляхетсько-лицарським кодексом служіння й посвяти з наголосом на рівності та свободі. Сприятливе середовище з ранніх літ благотворно впливало на здібності дівчинки. Поетеса недарма пізніше підкреслювала: «Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни». О. Гончар, аналізуючи цей період в житті Лесі, додавав: «...Разом з родинно близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала й готувала до творчого подвигу вся тодішня передова Україна». Сім’я Косачів дійсно приятелювала з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Павлом Житецьким та іншими відомими діячами української культури.

• Освіта (3 група)

Змалечку, вражена тяжкою недугою, туберкульозом кісток, дівчина змушена була подовгу лежати прикутою до ліжка, тому навчалася вона вдома. Для найстаршого сина Михайла й молодшої від нього всього на півтора року Лесі батьки найняли приватних учителів, які в Києві, де якийсь час жила Олена Пчілка з дітьми, вчили їх за програмою чоловічої гімназії. Потім програму для Лесі складали батьки. Не довіряючи офіційній шкільній, вони розробили свою методику: самі добирали літературу, самі визначали обсяги необхідних знань з тієї чи іншої дисципліни. Іноземних мов Лесю навчили спеціально запрошені для цього вчителі. Це дало змогу їй вільно опанувати французьку, німецьку, англійську мови, не кажучи вже про російську та польську. Окрім того, вона добре знала грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, грузинську та інші. У листі до Ольги Кобилянської від 29-30 травня 1899р. Леся Українка згадує: «Жадних шкіл не покінчила і взагалі систематично вчилась тільки до 14 років, а потім пішла «на власний хліб» себто вчилась тільки того, що мені подобалось, а читала все, що запорву. Без жадної заборони. Правда, коректив був в особі моєї матері та в листах дядька Драгоманова, якого вважаю своїм учителем, бо дуже багато завдячую йому в моїх поглядах на науку, релігію, громадське життя і т.і.».

– чи застосовувала Леся отримані знання в подальшому житті і як?; (маючи за плечима ці знання, геніальна поетеса могла знайомитися з найпередовішими досягненнями світової думки й долучатися до них, їздила за кордон, спілкувалася з людьми інших національностей, читала в оригіналі твори зарубіжних письменників, займалася перекладацькою діяльністю, у дев’ятнадцятирічному віці написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів»)

• Обрання псевдоніма (4 група)

1884р. – у львівському журналі «Зоря» були опубліковані вірші «Конвалія» та «Сафо» під псевдонімом Леся Українка (обрала з поради матері під впливом дядька Михайла Драгоманова, який користувався псевдонімом Українець).

Можливо, саме провидіння керувало рукою Олени Пчілки, коли вона вперше підписала доньчині твори цим іменем. Тепер ми вбачаємо в ньому і незгасний символ, і правдивий ідеал. В одному з листів поетеса писала: «Мені здається, була б моя батьківщина найбіднішою, найнезначнішою на світі , все одно мені здавалася б чарівнішою Швейцарії і всіх Італій… Я, як член її великої родини, служу їй, якщо не на істотню користь, то принаймі на славу України».

– що підкреслює псевдонім?; (національну приналежність поетеси)

– із чим у вас асоціюється слово «Українка»?;

• Захоплення (5 група)

Леся вся була складена із суцільних захоплень. З дитинства мала Косачівна кохалася в народних піснях і казках, у чотири роки уже читала, в п'ять — грала на фортепіано й пробувала творити власну музику, а пізніше не раз тяжко зітхала, говорячи, що тяжка недуга не дала їй можливості стати композитором.

У листі до М.Драгоманова від 6 грудня 1890р. Леся писала «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт…» А Євген Кротевич зазначав: «Почуття музики було в неї таке могутнє, що часто, за спогадами багатьох, вона сідала за рояль і імпровізувала музику до своїх віршів. Музична обдарованість і дала їй можливість створити таку справжню музичну ораторію, як «Лісова пісня», а також сім віршів – «Сім струн» від «до» до «сі» – своєрідну музично-словесну сюїту».

Олена Пчілка збирала зразки народних вишивок, і мале біляве дівча не тільки милувалося красою узорів, а й у вісім років виконало майже непосильну для такого віку роботу: вимережило батькові сорочку. Ольга Косач-Кривинюк згадувала: «Леся зовсім маленькою, у 6 років, навчилася шити й вишивати, а як їй подарували тоді нитнички й гольника, то вона шанувала й пильнувала їх більше, ніж усіх забавок. І тоді вже задумувала вишити батькові сорочку…»

• Природа (6 група)

Літо сім’я Косачів завжди проводила на лоні природи. Олені Пчілці це було потрібно для етнографічних записів, а доньці – для здоров’я. Родина розміщувалася в лісництві доброго дідуся Лева Скулинського, який задаровував Лесю розповідями про «нечисту силу». Потім чудова волинська природа була описана поетесою в багатьох ліричних творах.

• Кохання (7 група)

Демонстрація світлини Сергія Мержинського.

У 1897 році Леся Українка познайомилася в Криму з соціал-демократом Сергієм Мержинським, І хто знає, може, саме тому, любляча, але владна, Ольга Петрівна Косач так противилася зближенню, а потім і роману своєї дочки із хворим на сухоти революціонером, що занадто лякала її ця небезпечна діяльність, надто добре вона знала, до чого може призвести захоплення бажанням подвигу й жертви, як може воно розбити й зранити серце й душу!

Домішувалися до цього всього ще й звичайні егоїстичні материнські ревнощі, страх втратити контроль і владу над тендітною безпомічною істотою, якою їй завжди здавалася дочка.... Але лише здавалася...

У 1901р. стосунки з Мержинським із дружніх переросли в кохання. Леся взяла на свої плечі страшний труд: доглядати вмираючого друга до самої смерті. Поряд із коханим чоловіком вона, забуваючи про власну недугу, почувається втричі сильнішою, здатною надати підтримку любому другові. Єдине, що вона не в силі змінити — вирвати коханого з лабет смерті. Чи було почуття взаємним? Чи любив Сергій Мержинський панну Ларису так, як вона його? У фільмі Миколи Мащенка «Іду до тебе» довкола цього закроєно цілий драматичний конфлікт. Сергій Мержинський буцімто кохав зовсім іншу жінку, а «сердешна Лариса» була допущена до його тіла виключно в амплуа сестри милосердя.

За версією Оксани Забужко у книзі «Noyre dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», ті, хто кохає без взаємності, ніколи не кажуть «ми», таке поняття виробляється внаслідок тривалого близького зв’язку, десигнуючи психологічно зжиту між собою пару, двох-як-цілість. А Лариса Петрівна часто вживає цей займенник: «з нами хай щастя і горе вмирає», «їм добре так удвох, — як нам з тобою». Звичайно ж, ні про який шлюб чи навіть фізичний контакт цієї пари не могло бути й мови, бо Мержинський мав відкриту форму туберкульозу легень, тож за медичними показниками це — приблизно те саме. Що кохати хворого на СНІД.

Про перебування поетеси в Мінську біля Мержинського існує багато легенд. Одна з них розповідає, що поему "Одержима" поетеса написала в ту ніч, коли помер Сергій і вона сама сиділа біля тіла до ранку. Пізніше вона скаже про цю свою роботу: «Визнаю, що я писала в таку ніч, після якої, вірно, довго буду жити, якщо вже тоді жива залишилася. Якби мене хто-небудь запитав, як я з усього цього жива вийшла, я б могла відповісти: «J'еn ai fait un drame» – Я створила з цього драму! (франц.)» Але і не тільки драму. Цикл її кращих ліричних віршів 1898 – 1900р., присвячений Сергієві Мержинскому, був опублікований тільки після смерті поетеси й до цієї пори потрясає глибиною й щирістю болю та висоти прекрасного любовного почуття!

Учень виразно читає уривок з поезії в прозі «Твої листи пахнуть зов’ялими трояндами»: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, мій бідний, зов’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо тепер так не вражає мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли знаю інше життя?»

– чим вас вразив цей уривок?;

– яким настроєм пройняті інші поезії, присвячені Мержинському?;

– чи зазнала Леся Українка сімейного щастя? (так, із Климентом Квіткою)

Демонстрація світлини Климента Квітки.

У тридцять шість років Лариса Косач знову полюбила. Людину, що на її почуття відповіла не менш щирою й глибокою прихильністю,– Климента Квітку, ученого музикознавця-фольклориста, збирача народних переказів і пісень. Мати Лесі знову була проти усіляких відносин дочки «з якимсь жебраком», як вона презирливо називала Климента – людину м'яку за характером, замкнуту, соромливу, що пережила в дитинстві глибоку особисту драму (ріс у прийомній родині). Але Квітка так жагуче прив’язався до тендітної жінки з великими сумними очима, яка розуміє його з півслова, що навідріз відмовився її залишити! Він подався услід за Лесею на Буковину втішати її в жалобі по Мержинському. Незважаючи на весь гнів і похмурі прогнози майбутнього молодих, Ольга Петрівна була змушена погодитися на шлюб дочки.

25. 07. 1907р. Леся виходить заміж. Молоді вирішили відмовилися від допомоги батьків. Усі гроші, необхідні на лікування важкохворої дружини, Климент заробляв сам. Продавали усе, що можна було продати: речі, нехитрий скарб, кухонне начиння. Дорожили тільки бібліотекою.

На власні кошти подружжя організовує фольклорну експедицію для запису на фонограф кобзарських дум. Так з’явилася праця Філарета Колесси «Мелодії українських народних дум».

– як ви можете пояснити надмірне втручання Олени Пчілки в особисте життя своєї доньки?;

• чи повинні батьки занадто опікуватися своїми дітьми?;