2. Програмування як елемент державного управління: суть, методи, технологічні етапи та види.

Важливе місце в теорії і методології державного управління відіграє програмування. Необхідно розрізняти планування й програмування як донопорядкові елементи державного управління, що характеризуються відмінностями. Кардинальний принцип, який має бути поставлений в основу розмежування програмування та планування програмного планування й управління, полягає в тому, що плани є коретним та предметним проявом реалізації рішень в короткостроковому періоді, цілі яких підпорядковані досягненню відповідних програм. Як правило, програми направлені на вирішення стратегічно важливих народногосподарських проблем, які не завжди мобуть повністю реалізовані. Програма — поодинокий прояв планомірності в рамках розв’язання локальної проблеми.

Слід розрізняти державні макроекономічні програми (ДМП) розвитку національної економіки загалом як системи і державні цільові програми (ДЦП). За якими ознаками розрізняються між собою макроекономічні програми і державні цільові програми?

По-перше, цільова програма орієнтована на розв’язання однієї чи кількох соціально-економічних проблем, тоді як макроекономічна програма спрямована вирішувати комплекс завдань економічного та соціального розвитку країни. У цьому сенсі ДЦП є свого роду «одноцільовою», проблемно-орієнтованою ДМП, яка має більш вузьку і чітко окреслену цільову зону на відміну від макроекономічної програми того самого рівня. В аспекті даної ознаки ДЦП (державні цільові програми) ближче до відповідного розділу ДМП (державні макроекономічні програми).

По-друге, існують розбіжності у формі, за якими розроблені ці програми. ДМП в основному відображає кінцевий результат діяльності, а ДЦП — крім того, ще й детальне бачення способів і процедур самої діяльності, вона потребує більш деталізованої розробки. В даному аспекті цільова програма схожа на технічні, інвестиційні, інноваційні проекти.

По-третє, ДМК мають чіткий, заздалегідь визначений плановий період, який залежить лише від виду програми (середньострокова, щорічна, квартальна). По-четверте, ДЦМ відрізняються від ДМК способом організації їх розробки і реалізації. Якщо ДМП розробляються і контролюються постійними державними органами (Міністерство економіки України), то для розробки ДЦП і управління їх реалізацією характерне створення спеціальних структур.

Незважаючи на зазначені відмінності, схожість між ДМП і ДЦП більш висока, не випадково цільові програми називають проблемно-орієнтованим планом. У той же час державні макроекономічні програми — макроекономічними планами.

Слід зазначити, що в багатьох країнах світу державні макроекономічні програми розробляються на довго-, середньо- та короткострокову перспективу. Складниками її є національна, галузеві та регіональні програми. Програми на довгострокову перспективу охоплюють період до 10-ти років з коригуванням і продовженням планового горизонту через 4—5 років. Програми на середньостроковий період (4—5 років) щороку коригуються і містять обґрунтування цілей та пріоритетів соціально-економічної політики держави, напрями їх реалізації, найважливіші завдання, які потрібно вирішити на державному рівні. Макроекономічні програми на короткостроковий період (1 рік) розробляються щорічно, як правило, паралельно з проектом державного бюджету.

.

Метою розроблення ДЦП є сприяння реалізації державної політики на пріоритетних напрямах розвитку держави, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць; забезпечення концентрації фінансових, матеріально-технічних, інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу, а також координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій для розв'язання найважливіших проблем. Цілі, на які має бути спрямована ДЦП, зумовлені стратегією соціально-економічної політики держави, наявністю певної конкретної або кількох суміжних соціально-економічних проблем.

За своєю спрямованістю ДЦП поділяються на економічні, наукові, науково-технічні, соціальні, національно-культурні, екологічні, оборонні, правоохоронні та ін.

Метою наукових програм є забезпечення виконання фундаментальних досліджень у галузі природничих, суспільних і технічних наук.

Науково-технічні програми розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції.

Соціальні програми мають передбачати розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, посилення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвиток охорони здоров'я та освіти;

Національно-культурні програми спрямовані на розв'язання проблем національно-культурного розвитку, збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини.

Метою екологічних програм є здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобігання катастрофам екологічного характеру та ліквідація їх наслідків.

Оборонні програми розробляються з метою посилення обороноздатності держави.

Правоохоронні програми спрямовані на забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби із злочинністю та державної безпеки.

Кожна ДЦП, незалежно від її складності, обсягів фінансування та масштабів робіт, перебуває в різних станах: від стану, коли програми ще немає, до стану, коли програми вже немає. Проміжок часу від моменту виникнення програми до моменту її ліквідації має назву життєвого циклу ДЦП. Стани, через які проходить ДЦП, називають етапами (фазами, стадіями) ДЦП. Своєю чергою, кожен етап може підрозділятися на підетапи (підфази, підстадії).

Відповідно до системного підходу й основних принципів програмно-цільового планування (цільова спрямованість на досягнення кінцевих результатів, комплексність, альтернативність, керованість) послідовність стадій розробки та реалізації ДЦП здійснюється за такою схемою:

1. Ініціювання розроблення державної цільової програми, розроблення та громадське обговорення концепції програми.

2. Схвалення концепції програми та прийняття рішення щодо розроблення проекту програми, визначення державного замовника та строків її розроблення.

3. Розроблення проекту програми – визначення заходів і завдань, що пропонуються для включення до неї, а також обсягів і джерел фінансування.

4. Державна експертиза проекту програми.

5. Погодження та затвердження програми.

6. Проведення конкурсного відбору виконавців заходів і завдань програми;

7. Організація виконання заходів і завдань програми, здійснення контролю за їх виконанням.

8. Звітування про виконання програми.

Концепція державної цільової програми розробляється з метою обґрунтування необхідності розроблення ДЦП та визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми. Проект концепції повинен містити:

• визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма;

• аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання шляхом розроблення і виконання програми;

• визначення мети програми;

• визначення, порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми та обґрунтування оптимального варіанта;

• визначення на основі оптимального варіанта шляхів і засобів розв'язання проблеми, строків виконання програми;

• оцінку очікуваних результатів виконання програми, зокрема економічних, соціальних, екологічних, та визначення її ефективності;

• оцінку фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми.

Проект концепції державної цільової програми, погоджений з відповідними органами державної виконавчої влади, подається Кабінету Міністрів України і публікується в офіційних засобах масової інформації для громадського обговорення.

2. Схвалення концепції програми та прийняття рішення щодо розроблення проекту програми, визначення державного замовника та строків її розроблення. У разі схвалення концепції ДЦП Кабінет Міністрів приймає рішення щодо розроблення проекту програми, визначає державних замовників та строки її розроблення.

Державним замовником програми можуть бути центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Державний замовник здійснює загальне керівництво і контроль за розробленням ДЦП та виконанням її заходів і завдань.