2. Екологічні проблеми ґрунтів
За час розвитку людської цивілізації площі ґрунтів, придатних для землеробства, безперервно скорочуються. Це відбувається в результаті відведення земель під міське та сільське будівництво, транспортні комунікації, ложа водосховищ та на інші потреби. Забруднення грунтів полягає в тому, що до них надходять нові, нехарактерні для них речовини, або поселяються та розмножуються в них нові мікроорганізми.
За рівнем розораності (понад 55% території) і якістю земель Україна входить у світову першість.
У другій половині XX століття в результаті забруднення стала характерна масова деградація ґрунтів з втратою їхньої основної властивості - родючості.
За даними деяких дослідників, для утворення шару ґрунту товщиною 2,5 см необхідно 25 років, для шару 17,5-25 см - 100 років, а чорноземи потужністю 90 см сягають віку до 16 тис. років. Під впливом людської діяльності ґрунт руйнується у 100-1000 разів швидше, ніж у природних умовах.
Внаслідок різних видів ерозії за останнє сторіччя втрачено 2 млрд. га родючих ґрунтів, що складає 27% земель активного сільськогосподарського виробництва.
Розрізняють ерозію ґрунтів геологічну і прискорену. Перша є природним процесом, який відбувається поза впливом людини, під дією вітру і води. Швидкість руйнування ґрунту геологічною ерозією не перевищує темпів формування ґрунтового шару. Прискорена ерозія є результатом діяльності людей: неправильного, ведення землеробства, лісового господарства і навіть тваринництва, не кажучи вже про будівництво, промисловість, транспорт, прокладання доріг тощо; коли порушується цілісність поверхні ґрунту, її дерновий захист, виникають борозни, канави, а за ними і яри.
Дуже небезпечні наслідки має вітрова ерозія або дефляція. Вона набуває особливого значення там, де порушеним є природний рослинний покрив, відсутня належна задернованість поверхні ґрунту. У самому ґрунті замість нормальної структури виникає пилова, яка легко піддається дії вітру. У відкритих степових ландшафтах щорічно внаслідок вітрової ерозії пошкоджується 5-6 млн. га родючих земель.
Окрім вітрової ерозії є ще і водна. Вона проявляється в основному на розораних схилах, особливо там, де оранка проводиться вздовж схилу, а не впоперек. Внаслідок цього виникають поздовжні борозни, по яких стікає тала й дощова вода. Водна ерозія призводить до значного змивання орного шару, значна частина якого надходить у водойми, збагачуючи їх біогенами. Сьогодні ерозійними процесами охоплено понад 10,2 млн. га змитих і біля 4,0 млн. га дефльованих ґрунтів. Найбільш сильно потерпають від ерозії найродючіші ґрунти - чорноземи, площа яких в Україні перевищує 22% світових запасів.
Значних збитків ґрунтам завдає їх забруднення промисловими, сільськогосподарськими та побутовими відходами. Воно порушує протікання негативних фізичних, хімічних та біологічних процесів. Головними забруднювачами ґрунтів є метали та їх сполуки, радіоактивні речовини, добрива та пестициди.
Факторів деградації грунтів дуже багато. Головні з них такі:
а) неправильне землекористування, що призводить до втрати родючого шару ґрунту при ерозії;
б) знищення екосистеми, в межах яких формувався даний тип ґрунту;
в) забруднення промисловими, сільськогосподарськими та побутовими відходами;
г) зміни кліматичних факторів і, в першу чергу, гідрологічних умов.
Сьогодні виділяють наступні джерела забруднення ґрунтів:
1) житлові будинки та побутові підприємства. У числі забруднюючих речовин переважає побутове сміття, харчові відходи, будівельне сміття, відходи опалювальних систем, сміття громадських закладів (лікарень, їдалень, готелів, магазинів тощо);
2) промислові підприємства: тверді і рідкі промислові відходи спричиняють токсичний вплив на живі організми.;
3) енергетика: окрім утворення значних кількостей шлаків при спалюванні кам'яного вугілля в атмосферу потрапляє багато сажі, оксидів сірки, з атомних електростанцій - радіонукліди;
4) сільське господарство: добрива та отрутохімікати;
5) транспорт: виділяє оксиди азоту, бензпірен, свинець, вуглеводні та інші речовини, які осідають на поверхні ґрунту або поглинаються рослинами.
Низка проблем виникла і в процесі такого напряму інтенсифікації сільського господарства, як меліорація. Меліорація - це система заходів, повязаних із корінним поліпшенням властивостей ґрунтів, спрямованих на підвищення їхньої родючості. Існує понад 30 видів меліорації. Найпоширенішим серед них є гідромеліорація - зрошення та осушення.
Зі зрошенням земель у перші роки урожайність сільськогосподарських культур підвищується у 2-3 рази, а вирощування рису чи бавовнику без зрошення взагалі неможливе. А в тім, тривале зрошення спричинює низку екологічних проблем. Головна з них - це вторинне засолення ґрунтів, що виникає за надмірного зрошення і високого рівня ґрунтових вод. Із зрошенням пов'язана також проблема раціонального використання води.
Осушення за принциповою основою протилежне зрошенню. Його проводять на перезволожених землях, лісах, болотах із метою включення нових територій у сільськогосподарське виробництво. В Україні осушення проводять в областях Полісся Але болота - це важливі екосистеми, які є джерелом ягід, лікарських рослин, медоносів, грибів тощо. Якщо взяти до уваги високу розораність території України, то станс очевидним, наскільки важливі болотні луки для збереження рослинного і тваринного світу України.
Крім глобальних процесів, у даний час на регіональному і локальному рівнях активно діють такі види деградації грунтів, як підтоплення, вторинне осолонцювання і засолення, оглеєння, декальцинація, забруднення ґрунтів важкими металами, залишками пестицидів і іншими токсичними речовинами. Істотно погіршуючи екологічний стан ґрунтів, вони негативно впливають на продуктивність рослин і якість врожаю.