5.2.3. Штучні матеріали

До штучних матеріалів відносять відходи промислових підприємств або спеціально виготовлені вироби – цегла і т.п.

Відходи представлені такими видами.

Доменні шлаки – побічні продукти, що утворюються при виплавлянні чавуну та сталі, у вигляді крупних кусків, що при ударі розбиваються на щебінь різних фракцій. Матеріали володіють теплоізоляційними властивостями і сприяють зменшенню промерзання ґрунту під основою дороги.

Котельні шлаки, або гарь – відходи від згорання кам’яного вугілля в топках котельних; володіє пористістю та твердістю; застосовується для основ доріг і майданчиків, футбольних полів.

Цегляні уламки, або щебінь – відходи цегляних заводів, бракована цегла, що утворюється при недопалю ванні або перепалюванні; в садово-парковому будівництві застосовують цегляний щебінь (фракція 1-2 см) і цегляну крихту (0,01-0,05 см).

Цегла клінкерна і будівельна: а) клінкерну цеглу отримують з глини шляхом обпалювання при високій температурі; він володіє високою міцністю і застосовується для дорожнього покриття (слайд 16); будівельну цеглу також отримують із глини шляхом обпалювання, однак вона менш міцніша; використовується для створення підпірних стінок, доріжок.

Черепиця – відходи покрівельного виробництва, використовується в меленому вигляді (зерна до 1,5 см) в основах спортивних майданчиків і для покриття (зерна до 0,5 см).

Зола вугільна – відходи від згорання кам’яного вугілля в топках електростанцій; це порошок темно-сірого кольору, що містить дрібні піщані і пилуваті частинки; використовують в якості добавок в спеціальні суміші для покриття, оскільки добре фільтрує вологу.

5.2.4. В’яжучі матеріали

До в’яжучих матеріалів природного походження відносяться:

глина – каолінова і порошкоподібна, яка містить від 1 до 0,5 мм глинистих частинок по об’єму від усієї маси до 40-50%; додається в спеціальні суміші для верхніх покрить;

суглинок важкий – містить до 30% глинистих часток;

суглинок середній – містить до 20% глинистих часток;

суглинок легкий – містить до 10-15% глинистих часток.

До складу спеціальних сумішей вводять важкі і середні суглинки, коли немає глини.

повітряне вапно (пушонка) – матеріал, який отримують шляхом обпалювання вапняків, доломіту, крейди з наступним погашенням при обмеженій кількості води; використовується у вигляді порошку як добавка до спеціальних сумішей до 65% від об’єму.

До в’яжучих матеріалів штучного походження відносять:

Цемент – в’яжучий матеріал, що проявляє свої властивості лише при взаємодії з водою і є важливою складовою бетону. Пісок, щебінь та гравій є його наповнювачами.

Бітум – в’яжучий матеріал, який отримують з нафти; використовують для приготування асфальтобетону, а також для поверхневої стабілізуючої обробки основ і верхнього покриття доріг.

Асфальтобетон – штучний матеріал, що складається з піску, дрібного щебеню або гравію, мінерального порошку та бітуму; застосовується для влаштування дорожнього покриття в гарячому чи холодному стані за спеціальною технологією. Асфальтобетон поділяють на крупнозернистий, середньозернистий, дрібнозернистий та піщаний (частинки від 30 до 5 мм).