5.2. Основні матеріали, що використовуються при будівництві

доріжок і майданчиків

5.2.1. Матеріали та їх властивості

При будівництві садово-паркових доріжок і майданчиків використовують як природні матеріали, так і штучні, переважно відходи промисловості. Для вибору та застосування матеріалів для дорожного будівництва в садах і парках необхідно враховувати їх фізико-хімічні властивості.

За міцністю, або здатністю протидіяти механічним впливам гірські породи поділяють на п’ять класів міцності:

І і ІІ класи – міцні і дуже міцні – кварцити, граніти, порфіри, базальти, доломіти, щільні вапняки; межа їх міцності від 6 до 100 МПа; придатні для всіх типів доріжкового покриття;

ІІІ клас – середньої міцності – ті ж породи, але після впливу процесу вивітрювання, а також кам’яні сланці, вапняки, піщаники. Ці види використовуються для влаштування дорожних основ, поріг міцності – 60-80 МПа;

IV клас – м’які – пористі вапняки, доломіти, піщаники; використовуються у вигляді щебеню при влаштуванні основ доріжок і майданчиків; поріг міцності – 40 МПа;

V клас – дуже м’які – вивітрені вивержені породи, борошнисті вапняки, слабі піщаники, глинисті сланці; застосовують лише з в’яжучими матеріалами для влаштування основ під ґрунтові і гравійні покриття; поріг міцності – 30 МПа;

Розглянемо основні властивості різних матеріалів.

Об’ємна маса щільних вивержених порід в середньому рівна 2,5 і вище, що означає масу 1м³ породи 2,5 т. Щебінь з цього каменю має об’ємну масу 1,7, а щебінь з вапнякового каменю – 1,6 (табл. 1). Щільність – це маса одиниці об’єму абсолютно щільного матеріалу без наявності пор.

Табл. 1. Маса будівельних матеріалів

Назва будівельних матеріалів	Маса 1 м3 в т
Рослинна земля Перегній Пісок Чорнозем Торф Суглинок Глина Гравій Бутовий камінь Щебінь Шлак Цегла червона (1000 шт.) Цегла силікатна (1000 шт.)	1.2-1.5 0.8-1.0 1.5-1.7 1.1-1.2 0.6-0.7 1.75 1.8 1.6-1.7 1.6-1.8 1.2-1.8 0.7-0.9 3.2-3.9 3.5-3.7

Водопоглинення – це здатність матеріалу вбирати воду при нормальному атмосферному тиску. Водопоглинення міцних порід складає 0,5-1,0%; кам’яних порід другого класу – 1,5-3,0%; третього класу – 3,5-8,0%; четвертого і п’ятого класів – 9-15%. Матеріали з високою водопоглинальною здатністю в чистому вигляді для будівництва не застосовуються і вимагають стабілізації шляхом просочування бітумом.

Морозостійкість – це здатність матеріалу витримувати різкі перепади температур, проморожування і відлигу без будь-яких ознак руйнування. Кам’яні породи вважаються морозостійкими, якщо вони втрачають в масі до 5% від початкового значення; середньої морозостійкості – якщо втрати складають до 10%; низької – більше 10%; породи четвертого і п’ятого класів міцності втрачають понад 15% початкової маси.

Опір на стиснення – це опір матеріалу, який визначається максимальною напругою, що виникає у зразку при руйнівному навантаженні, або порогом міцності; вимірюється в МПа.

Опір на стирання – це здатність матеріалу – щебеню, гравію – не змінювати свої параметри при максимальних навантаженнях. У міцних порід зношуваність не перевищує 5% від об’єму; у осадових – 6-7%; у м’яких – 15-20%. Якщо гравій має зношуваність 15%, то він вважається міцним; якщо більше 20% - м’яким і більше 30% - слабким.