4.2.Основні психологічні особливості людини з точки зору бжд

Пам’ять необхідна для оволодіння працівником безпечними прийомами праці і прийняття правильного рішення при нестандартних чи аварійних ситуаціях. Види пам’яті: рухова, образна, зорова, слухова, словесна, емоційна; короткочасна і довготривала.

Увага – це концентрація свідомості на певному об’єкті чи діяльності. Вона пов’язана з волею і поділяється на активну (свідому) і пасивну (несвідому). Важливими якостями людини є такі властивості уваги як об’єм, розподіл, стійкість, інтенсивність , швидкість переключення.

Мислення – це процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, ознак, предметів, явищ та зв’язків між ними. Індивідуальні особливості мислення людини: глибина думки, самостійність, послідовність, критичність, гнучкість і швидкість.

Ризик і обережність можуть викликати потенційні небезпечні ситуації.

Сенсомоторні реакції - зворотні дії людини на відчуття органами чуттів. Характеризуються правильністю, точністю та своєчасністю. Надійність людини визначається рівнем її сенсорної координації, тобто здатністю своєчасно приймати і правильно оцінювати швидкозмінювану ситуацію і адекватними діями забезпечувати безпеку.

Воля - здатність людини керувати своїми діями і вчинками. Основні вольові якості людини: дисциплінованість, самоволодіння, рішучість, наполегливість.

Психофізіологічні небезпеки

Психофізіологічні фактори потенційної небезпеки постійної дії:

- недоліки органів відчуття ( дефекти зору, слуху);

- порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку ( неадекватна реакція на дію органів відчуття);

- дефекти кординації рухів (особливо складних рухів та операцій);

- підвищена емоційність;

- відсутність мотивації до трудової діяльності.

Психофізіологічні фактори потенційної небезпеки тимчасової дії:

- недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);

- необережність (може викликати ураження не тільки окремої людини,, а й інших людей);

- втома (фізіологічна і психологічна);

- емоційні явища ( конфліктні ситуації, стреси).

Будь-який вид діяльності людини викликає втому – зниження продуктивності праці через витрату енергетичних ресурсів організму. Об’єктивним показником втомлення є упровільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома наступає при статичній фізичній діяльності людини, в меншій мірі – при динамічній. Психологічна втома частіше виникає при напруженій розумовій діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих факторів довкілля. Такий стан може викликати , з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого – створити небезпечні ситуації для інших людей.

Активний відпочинок – це заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні, відпочинок на лоні природи. Він поліпшує психічний стан особистості, підвищує працездатність, настрій.