7.3.Причини та наслідки дестабілізації агроекосистеми

Грунт є особливим органо-мінеральним природним утворенням, яке виникло внаслідок дії живих організмів, впливу природних вод, атмосфери, гравітаційного поля Землі. Це складна і дуже вразлива система, що створювалася мільйони років, але може бути зруйнована людиною за лічені роки, місяці і навіть дні. В результаті розбалансованого використання грунтів у процесі антропогенної діяльності ініціюються процеси деградації ґрунтового покриву.

Процеси деградації ґрунтового покриву – процеси, викликані дією антропогенних і природних факторів, які спрямовують грунтотворення у бік погіршення якості ґрунтового покриву, що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури, зменшенням родючості грунту.

Діагностика процесів деградації ґрунтового покриву (ПДГП) розпочинається із ознак їх виявлення, які можуть простежуватися візуально в ґрунтовому профілі (морфологічні), чи виявлятися аналітично на основі факту зміни функціональних властивостей грунту (функціональні).

Морфологічні ПДГП – чітко виражені зміни в будові і структурі ґрунтового профілю, які погіршують властивості грунту.

До них відносяться: формування специфічних орних і підорних шарів грунту, зникнення в орних грунтах верхнього генетичного горизонту лісової підстилки, степового волоку, дернини, поява окремих прошарків (плужної підошви, шару акумуляції солей в результаті вторинного засолення і т.п.), зміна потужності окремих горизонтів і ґрунтового профілю в цілому, зміна порового простору і структурного стану ґрунту.

Функціональні ПДГП – чітко виражені зміни однієї чи кількох функціональних властивостей ґрунту або ґрунтового режиму в цілому, які погіршують умови розвитку рослин.

До таких властивостей відносяться: водно-повітряно-фізичні, теплові, фізико-хімічні, хімічні, мінералогічні, біологічні.

Морфологічні і функціональні деградації виявляються у зміні властивостей грунту: хімічних, фізико-хімічних, водно-фізичних, повітряних, теплових, показниках гранулометричного та мінералогічного складу. Оскільки усі ці властивості взаємопов’язані і їхній стан визначає всі явища, що відбуваються у ґрунті, то чітко виражена зміна окремих властивостей викликає зміну цілих ґрунтових режимів.

7.4. Процеси деградації агробіотопів

За наслідками прояву процеси деградації агробітопів (грунтів) поділяються на 7 груп. Розглянемо особливості їх поширення на території України.

1. Антропогенна дегуміфікація є одним із найбільш поширених процесів деградації грунтів на планеті, в тому числі і на території України. Цей процес є одним із найбільш небезпечних, тому що може мати суттєві негативні наслідки і веде за собою розвиток інших процесів деградації та погіршення усіх режимів грунту.

За даними Б. Г. Розанова та ін. (1989), у період землеробської цивілізації в педосфері планети відбулася така динаміка органічного вуглецю:

● 313 млрд т за 10 000 років (середньорічні втрати 31,3 млн. т);

● 90 млрд т за останні 300 років (середньорічні втрати 300 млн т);

● 38 млрд т за останні 50 років (середньорічні втрати 760 млн. т). Отже, швидкість сучасної дегуміфікації ґрунтового покриву планети за останні 50 років збільшилася порівняно із середньо-сторічною у 24,3 рази.

Загалом на процеси гумусонакопичення та мінералізації гумусу в орних грунтах впливає два типи факторів: біотичні та абіотичні. До останніх відносять: космічні фактори кліматоутворення, рельєф місцевості, гранулометричний та мінералогічний склад ґрунтоутворюючих порід.

До основних біотичних факторів належать: тип рослинного покриву та антропогенна діяльність. Причому останній фактор в певній мірі може трансформувати всі вище названі.

На сьогодні причинами втрат гумусу грунту є такі:

1) зменшення кількості рослинних решток, що надходять у ґрунт та на його поверхню при заміні природного біоценозу агроценозами;

2) посилення мінералізації органічної речовини внаслідок інтенсивного обробітку і підвищення аерації грунту;

3) розбалансованість структури посівних площ та сівозмін, що посилює процеси ерозійних втрат гумусу та прискорює мінералізацію органічної речовини через дисбаланс біогенних елементів;

4) розкладання і біодеградація гумусу під впливом фізіологічно кислих добрив і створення дисбалансу біотичних угруповань грунту при надмірному внесенні міндобрив;

5) посилення мінералізації внаслідок осушення перезволожених ґрунтів;

6) посилення мінералізації гумусу зрошуваних ґрунтів у перші роки зрошення;

7) втрати гумусу через водну та вітрову ерозію.

8) пригнічення мікробіологічних процесів гумусоутворення при застосуванні пестицидів.

Залежно від ступеня і характеру зміни умов у агроценозах встановлюється новий рівень рівноважного стану органічної речовини. При цьому орні землі з постійною системою землеробства наближаються до нового клімаксно-рівноважного стану відносно вмісту і запасу органічної речовини. Проте розвиток ерозійних процесів і внесення високих норм мінеральних добрив можуть викликати посилення мінералізаційних процесів і, як наслідок, подальше зменшення вмісту органічної речовини в ґрунті.

Таблиця 7.4.