3.3. Модель інтегрованої системи захисту рослин

Шкідники та хвороби загрожують сільськогосподарським куль­турам впродовж усього періоду їхнього росту й розвитку. Нападу зазнають усі частини рослинного організму.

Ґрунт є сприятливим середовищем для різних видів комах, кліщів, напівсапрофітних грибів, які пошкоджують висіяне насіння або спричинюють його пліснявіння.

Сходи рослин, що з'являються рано навесні, приваб­люють багато шкідників, які шукають їжу після перезимівлі на даному полі, а також з інших резервацій, звідки вони мігрують на посіви. Молоді рослини уражуються збудниками хвороб, що при­зводять до зрідження посівів. З ростом культури з'являються нові види шкідників та поширюються хвороби.

Підземну частину рослин пошкоджують дротяники, личинки хрущів, кореневі попелиці, нематоди, збудники кореневих гнилей.

Шкідники надземних органів рослин становлять дві екологічні групи: види, що живляться, перебуваючи на поверхні листя та стебел, а також ті, яким властивий прихований спосіб життя всере­дині стебел або в листкових мінах (ходах під епідермісом). Гриби-паразити і бактерії, заражаючи рослини, спричинюють небезпечні хвороби, що зменшують асиміляцію, пригнічують ріст, як, наприк­лад, різноманітні плямистості листя та стебел. Дуже небезпечну групу становлять види шкідників і збудники хвороб, які пошко- д­жують генеративні органи, насіння.

Великих втрат врожаю завдають бур'яни. Вони краще пристосо­вуються до виживання у конкуренції за життєвий простір і джерела енергії, ніж культурні рослини, створені при дбайливому догляді людини. Тому підтримання полів у чистому від бур'янів стані є найважливішою передумовою високої продуктивності сільськогос­подарських культур.

Система захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів становить досить складний технологічний процес і здій­снюється послідовним проведенням комплексу заходів.

У рільництві та овочівництві важливе значення мають агротех­нічні заходи, у тому числі добір сортів та використання кращого насіння, спрямовані на підвищення продуктивності рослин і стій­кості їх проти ураження шкідливими мікроорганізмами і пошкод­ження комахами. Ці заходи мають профілактичне значення і є першочерговими, обов'язковими в системі, яка проводиться неза­лежно від прогнозованого ступеня загрози поширення шкідників, хвороб та бур'янів. У багаторічних насадженнях – садах, виноград­никах та хмільниках – відпадають основні частини агротехнічного методу: сівозміна, строки сівби, оновлення сортового складу, насін­ництво. Обробіток ґрунту не впливає на чисельність шкідників та розвиток хвороб. Певну роль відіграють такі заходи, як очищення кори, що відстала, лікування ран на штамбах дерев, обрізування, спалювання відрізків гілок та рукавів виноградної лози, пагонів хмелю, на яких розміщуються зимові стадії багатьох шкідників і збудників хвороб.

Перемінною ланкою системи заходів є застосування хімічних та біологічних способів боротьби зі шкідниками, хімічних і деяких спеціальних заходів для захисту рослин від хвороб і хімічних спосо­бів боротьби з бур'янами.

Сучасна «Модель інтегрованого захисту польових культур» нау­ково обґрунтована професорами Інституту захисту рослин НААНУ М. П. Лісовим і С. О. Трибелем (рис. 1).

Запланований урожай

Оцінка агрофону і фітосанітарного стану поля

Прогнозований і фактичний агрометеорологічний стан і ступінь загрози від шкідливих організмів

Планування систем захисту культури

Стійкі сорти

Цілеспрямовані агротехнічні заходи (агротехнічний метод)

Можливе використання біологічних агентів (біологічний метод)

Обґрунтування доцільності застосування пестицидів і кратність обробок (хімічний метод)

Періодична оцінка фактичної агрометеорологічної і фітосанітарної ситуації та коригування заходів із захисту посівів

Біологічна, економічна та господарська оцінка ефективності інтегрованого захисту

Рис. 1. Модель інтегрованого захисту польових культур

Інтегрований захист рослин  це комплексне застосування ме­тодів для довгострокового регулювання розвитку та поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня на основі прогнозу економічних порогів шкодочинності, дії корисних ор­ганізмів, енергоошадних та природоохоронних технологій, які забезпечують надійний захист рослин і екологічну рівновагу в довкіллі.

Інтегрований захист принципово відрізняється від загально­прийнятих систем захисту, основу яких становлять календарні ро­боти, орієнтовані на знищення шкідливих організмів усіма наявни­ми засобами. Визначення основного напряму в загальній системі за­хисних заходів ґрунтується на точному прогнозі розвитку шкідливих і корисних організмів, що дає можливість керувати фітосанітарним станом.