Гідросфера Землі

1. Походження й еволюція гідросфери.

2. Склад і фізико-хімічні властивості морської води. Солоність води. Обмін Карбону й Нітрогену в океані.

3. Джерела і розподіл прісної води.

4. Підземні води

5. Критерії якості води. Хімія забруднення води.

1. Походження й еволюція гідросфери.

Гідросферу як складову частину біосфери можна розглядати як у вузькому, так і в більш широкому сенсі. У вузькому змісті гідросфера — це переривчаста оболонка, що складається із солоної води (моря, океани), прісної води (ріки, озера, водоймища), а також твердої води (сніжний покрив, льодовики).

У широкому змісті гідросфера — це безперервна оболонка системи вода — пар, що включає згадану уже власне гідросферу, а також пронизану водою або парами води літосферу й атмосферу.

Загальна маса води в гідросфері оцінюється величиною 2 ∙10¹⁸ т. Вода в атмосфері розподіляється нерівномірно. У світовому океані її міститься 1372 млн. км³, у літосфері — 600, у материковому льоді — 23, у водоймах суші — 1 млн. км³.

Гідросфера знаходиться в стані безперервного руху, розвитку, відновлення. Щорічно з поверхні Землі випаровується 0,5 млн. км³ води, що складає половину об’єму усіх водойм суші.

Водяні пари атмосфери, а їх 13 тис. км³, оновлюються протягом десяти діб. Вода рік у результаті стоку змінюється кожні 12 діб. Вода озер оновляється кожні 10 років. Води світового океану цілком змінюються кожні 3 тис. років, а в самій малорухомій формі води — у льодовиках — повний водообмін відбувається за 8,5 тис. років.

Велика частина поверхні нашої планети, близько 71%, покрита світовим океаном, що складає 97% усіх поверхневих вод Землі і біля половини усіх вод літосфери. У цьому зв'язку цікаво відзначити, що якщо на глобусі ми вкажемо яку-небудь крапку суші, то відповідна їй крапка на зворотній стороні глобуса прийдеться на воду. Якщо узагальнити площі материків і океанів, то в північній півкулі на сушу приходиться 39%, а в південному — 19 % площі. Це надає право називати південну півкулю океанічною, а північну — континентальною.

За визначенням, Світовий океан — це безперервна водна оболонка Землі, що оточує всі материки й острови й має спільність сольового складу.

Об’єм Світового океану складає трохи більше 0,1% об’єму земної кулі, а по масі він ще менше — всього 0,023% маси Землі.

Походження усіх вод Землі тісно пов'язано з походженням самої Землі. На цей рахунок існує ряд гіпотез.

Одна з них, зокрема, допускає існування у вихідному матеріалі первиннї газопильової хмари вже готових молекул води, подібних тим, що існують у сучасних метеоритах.

Існує також гіпотеза, відповідно до якої вода утворилася з первинних водню і кисню після конденсації газопильової хмари в протопланету — Землю. Згодом при підвищенні температури і дегазації надр, а також у процесі диференціації речовини на геосфери і міграції водню і кисню з центральних частин планети до її периферії в результаті фізичних і хімічних процесів утворилися молекули води, що виділилися на поверхню молодої планети й у її атмосферу разом з парами і газами, подібно тому як це відбувається зараз при виверженні вулканів.

Однак і «сонячний вітер», і комети, і метеорити, і метеоритний пил, і утворення первинної («ювенільної») води в атмосфері, і метаболічна вода живих організмів хоча і повинні бути згадані, але в прибутковій статті балансу води нашої планети недостатні для утворення поверхневої і підземної гідросфери.

Очевидно все-таки, що головною прибутковою статтею земної води продовжують залишатися глибокі надра планети.