
- •Гідросфера Землі
- •1. Походження й еволюція гідросфери.
- •2. Склад і фізико-хімічні властивості морської води. Солоність води. Обмін Карбону й Нітрогену в океані.
- •1) Сировина в надрах під океаном (нафта, газ, вугілля, сірка, залізна руда);
- •2) Прибережні розсипні родовища (ільменіт FeTiO3, монацит (джерело рідкісноземельних елементів церієвої групи і торія), циркон, магнетит, вольфрамий, золото, алмази, платина);
- •3) Корисні копалини морського дна (залізо-марганцеві конкреції (утворення округлої форми в осадочних породах) і фосфіти).
- •3. Джерела і розподіл прісної води
- •4. Підземні води
- •4. Критерії якості води . Хімія забруднення води.
- •Забруднення гідросфери
- •Со2 і вода
Гідросфера Землі
Походження й еволюція гідросфери.
Склад і фізико-хімічні властивості морської води. Солоність води. Обмін Карбону й Нітрогену в океані.
Джерела і розподіл прісної води.
Підземні води
Критерії якості води. Хімія забруднення води.
1. Походження й еволюція гідросфери.
Гідросферу як складову частину біосфери можна розглядати як у вузькому, так і в більш широкому сенсі. У вузькому змісті гідросфера — це переривчаста оболонка, що складається із солоної води (моря, океани), прісної води (ріки, озера, водоймища), а також твердої води (сніжний покрив, льодовики).
У широкому змісті гідросфера — це безперервна оболонка системи вода — пар, що включає згадану уже власне гідросферу, а також пронизану водою або парами води літосферу й атмосферу.
Загальна маса води в гідросфері оцінюється величиною 2 ∙1018 т. Вода в атмосфері розподіляється нерівномірно. У світовому океані її міститься 1372 млн. км3, у літосфері — 600, у материковому льоді — 23, у водоймах суші — 1 млн. км3.
Гідросфера знаходиться в стані безперервного руху, розвитку, відновлення. Щорічно з поверхні Землі випаровується 0,5 млн. км3 води, що складає половину об’єму усіх водойм суші.
Водяні пари атмосфери, а їх 13 тис. км3, оновлюються протягом десяти діб. Вода рік у результаті стоку змінюється кожні 12 діб. Вода озер оновляється кожні 10 років. Води світового океану цілком змінюються кожні 3 тис. років, а в самій малорухомій формі води — у льодовиках — повний водообмін відбувається за 8,5 тис. років.
Велика частина поверхні нашої планети, близько 71%, покрита світовим океаном, що складає 97% усіх поверхневих вод Землі і біля половини усіх вод літосфери. У цьому зв'язку цікаво відзначити, що якщо на глобусі ми вкажемо яку-небудь крапку суші, то відповідна їй крапка на зворотній стороні глобуса прийдеться на воду. Якщо узагальнити площі материків і океанів, то в північній півкулі на сушу приходиться 39%, а в південному — 19 % площі. Це надає право називати південну півкулю океанічною, а північну — континентальною.
За визначенням, Світовий океан — це безперервна водна оболонка Землі, що оточує всі материки й острови й має спільність сольового складу.
Об’єм Світового океану складає трохи більше 0,1% об’єму земної кулі, а по масі він ще менше — всього 0,023% маси Землі.
Походження усіх вод Землі тісно пов'язано з походженням самої Землі. На цей рахунок існує ряд гіпотез.
Одна з них, зокрема, допускає існування у вихідному матеріалі первиннї газопильової хмари вже готових молекул води, подібних тим, що існують у сучасних метеоритах.
Існує також гіпотеза, відповідно до якої вода утворилася з первинних водню і кисню після конденсації газопильової хмари в протопланету — Землю. Згодом при підвищенні температури і дегазації надр, а також у процесі диференціації речовини на геосфери і міграції водню і кисню з центральних частин планети до її периферії в результаті фізичних і хімічних процесів утворилися молекули води, що виділилися на поверхню молодої планети й у її атмосферу разом з парами і газами, подібно тому як це відбувається зараз при виверженні вулканів.
Однак і «сонячний вітер», і комети, і метеорити, і метеоритний пил, і утворення первинної («ювенільної») води в атмосфері, і метаболічна вода живих організмів хоча і повинні бути згадані, але в прибутковій статті балансу води нашої планети недостатні для утворення поверхневої і підземної гідросфери.
Очевидно все-таки, що головною прибутковою статтею земної води продовжують залишатися глибокі надра планети.