- •1.Вступ до психології. Предмет, завдання та проблеми психології. Визначення психології як науки.
- •Завдання психології
- •5.Принципи сучасної психології. Принцип детермінізму. Принцип відображення. Принцип єдності психіки й діяльності. Принцип розвитку. Системно-структурний принцип.
- •7.Предмет педагогіки. Базові категорії педагогіки: розвиток людини, навчання і виховання. Проблеми та завдання сучасної педагогіки. Структура педагогіки.
- •9.Психіка. Мозок і психіка. Процеси та стани психіки. Психіка тварин і людини. Еволюція психіки.
- •13.Інтелект. Поняття про інтелект. Формування мислення.
- •15. Увага як форма психічної діяльності людини. Характеристики уваги. Види уваги. Прийоми притягнення уваги.
- •17.Суб'єктивно-об'єктивний характер потреб. Класифікація потреб за а.Маслоу. Класифікація мотивів поведінки. Спрямованість особистості.
- •18.Свідомість. Функції свідомості. Стани свідомості (активність, сон, змінені стани свідомості).
- •19.Навчання як цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань. Сучасні дидактичні системи та передові освітні технології навчання. Індивідуальні особливості особистості і навчальний процес.
- •28.Концепція г.Айзенка про екстравертованість, інтровертованість і нейротизм як основні параметри темпераменту, особистості.
- •29.Генетичний аспект особистості. Здібності та задатки. Талант, здібності та спадковість
- •31.Акцентуації характеру. Класифікація основних типів акцентуацій характеру. (За Леонгардом, Личко).
- •32.Вплив властивостей темпераменту на формування характеру. Значення педагогічного виховання для блокування негативних процесів характеру.
- •33.Психосоціальні властивості особистості в теоріях к.Горні, е.Фромма, г.Олпорта.
- •36.Психологія дитячо-батьківських стосунків. Батьківські установи та стилі виховання.
- •37. Виховання як педагогічне явище. Формування особистості майбутнього фахівця.
31.Акцентуації характеру. Класифікація основних типів акцентуацій характеру. (За Леонгардом, Личко).
Характер – це сукупність стійких індивідуальних рис і особливостей особистості, яких людина набуває у процесі діяльності та спілкування, що обумовлює типові для індивіда способи поведінки.
Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, що призводить до формування так званих акцентуацій характеру.
Акцентуація характеру – це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис.
Розрізняють явну і приховану акцентуацію характеру.
Класифікація типів акцентуації характеру достатньо складна і неспівпадає за найменуванням у різних авторів (К. Леонгард, А. Лічко).
Типи акцентуації характеру
Характер тісно пов’язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру.
Інтровертний тип-Замкненість, утруднення у спілкуванні, налагодженні стосунків з іншими
Ектравертний тип- Жага спілкування і діяльності,емоційна збудженість
Некерований тип- Імпульсивність, конфліктність,категоричність, підозрілість
Неврастенічний тип- Подразливість, підвищена втомлюваність
Сензитивний тип - Надмірна чутливість, лякливість,вразливість,сором’язливість
Демонстративний тип-Егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчуття.
Існують дві класифікації типів акцентуації характеру. Перша запропонована Карлом Леонгардом (1968) і друга – А.Є. Личко (1977). Наведемо зіставлення цих класифікацій, зроблене В. Юстицьким (1977). Тип акцентуйованої особистості, за К. Леонгардом | Тип акцентуації характеру, за А.Є. Личко Лабільний | Лабільний циклоїд Надрухомий Емотивний | Лабільний Демонстративний | Істероїдний Надпунктуальний | Психастеничний Ригідно-афектний Некерований | Епілептоїдний Інтравертний | Шизоїдний Боязливий | Сенситивний Неконцентрований або неврастенічний | Астено-невротичний Екстравертний | Конформний Слабовільний | Нестійкий– Гіпертимний– Циклоїдний
32.Вплив властивостей темпераменту на формування характеру. Значення педагогічного виховання для блокування негативних процесів характеру.
Характер – це сукупність стійких індивідуальних рис і особливостей
особистості, яких людина набуває у процесі діяльності та спілкування, що
обумовлює типові для індивіда способи поведінки.
Характер тісно пов’язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру.
Темперамент людини є основою формування характеру людини, проте не визначає ні спрямованості особистості, ні її інтересів чи ідеалів.
Сангвінік. Йому притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність і багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас переживання сангвініка неглибокі. Якщо немає адекватного виховання, серйозних цілей у житті, творчої діяльності, то в поведінці можуть закріпитися такі риси, як відсутність необхідної зосередженості, витривалості, поверховість.
Холерик. Для нього характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, а також сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Процес збудження переважає над процессом гальмування. Циклічність у діяльності – результат неврівноваженості їх нервової діяльності. Без адекватного виховання в поведінці холерика можуть закріпитися нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю.
Флегматик. Врівноваженість і деяка інертність нервових процесів дозволяють флегматику залишатися спокійним у будь-яких умовах. Йому притаманні низький рівень активності та невміння швидко переключатись, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, сталість. Глибина почуттів і
настроїв. При помилках у вихованні у флегматика можуть розвитися млявість, збідненість і слабкість емоцій, стереотипність у мисленні та діях.
Меланхолік. Низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики й мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні притаманні цьому типу темпераменту. Реакція меланхоліка часто не відповідає силі подразника. Сильні дії подразників часто викликають у меланхоліка гальмівну реакцію. У нього можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об’єктивній дійсності.