Процеси вводу-виводу

Ці процеси служать для того,щоб прийняти від користувача і передати йому дані часто у форматі, незручному для роботи через різні фіз. пристрої.

Пристрої виводу: пов’язані з видами виводу:

1) оперативна, тестова і графічна інф., пристрої-дисплеї

2) тверді копії: принтери, граф.

3) звуковий вивід: звукогенератори і синтезатори мови.

4) фотографічний вивід. Засоби інтерактивної відеоінформації.

Пристрої вводу:

1. Ввід довільних даних людьми: кл.,сенсори,…

2. Автоматичний збір інформації: пристрої читання документів,(різні сканери).

3. Позиціонування та вибір: світлове перо,миша,джойстик,трекбол,тачпад,…

4. Мовний ввід та комп’ютерне бачення.

При виборі пристроїв треба враховувати такі фактори:

1) зміст і формат даних, які обробляються. Для деяких прикладних задач потрібен лише обмежений діапазон текстових символів,а для інших – граф. режим з високою роздільною здатністю. Іноді користувач повинен ввод. Набір довільних величин,а іноді треба зробити тільки вибірку з невеликого набору можливих значень.

2) обсяг вводу-виводу. Збільшення обсягу всіх даних припускає наявність автоматичного збору даних.

3) Це обмеження,які накладаються користувачам та робочим середовищам. Наприклад: станд. клавіатура може не працювати в цехах, де є агресивне середовище. Важко людям з фіз. дефектами. Паралельно може виконуватись ще одна робота.

4. Обмеження,які пов’язані з іншими апаратними та програмними засобами які використовуються в системі.

З кожним пристроєм вв/вив зв’язаний свій процесс вв/вив, задача якого сприймає дані від користувача і перетворює їх у внутр. представл.,з яким може працювати процес діалогу. Відокремлюючи фіз. процесс вв/вив від процессу діалогу, прагнемо досягнути того, що зміна пристроїв вв/вив не приведе до зміни процесу діалогу, а викличе тільки зміну процесів вв/вив.

Процес Діалогу

Що таке розмова?

• це усний обмін інф,між двома і більше числом людей,що викон. за допомогою слів, у відповідності з певними правилами. Ці правила такі:

1. учасники повинні розуміти мову одне-одного.

2. Не можна говорити одночасно.

3. Інф,яку видає новий оратор повинна бути зв’язана з тим, що було раніше.

4. Інф,якою обмінюється учасник розмови – є послідовністю зв’язаних речень.

Діалог між людиною і комп. Може визначатись,як обмін інф між КС і користувачами,які виконуються за допомогою інтерактивного терміналу і за певними правилами.

Таким чином, процес діалогу – це механізм обміну інф який можна розглядати, як оболонку, яка включає всі процеси що виконують певні завдання та входять до складу системи.

Процеси вв/вив забезпечують обмін на самому верхньому рівні; на цьому рівні діалоговий процес повинен правильно інтерпретувати кожне слово, навіть кожний звук.

Задачі процесу діалогу:

1. Визначення завдання,яке користувач покладає на систему.

2. Сприймання логічного зв’яку вх. даних від користувача та розміщення їх в потрібному форматі,як змінних відповідного процесу.

3. Виклик процесу виконання потрібного завдання.

4. Це вивід результатів обробки по закінченню процесу у потрібному для користувача форматі.

Правила діалогу повинні бути такими,щоб полегшити роботу користувача,а не спрощувати процес обрахунків.

І розробка ІК(інтерфейсу користувача) направлена на підвищення фізичного комфорту користувача шляхом узгодження фіз. можливостей людини та системи.

Розрізняють такі типи діалогу:

• Діалог першого типу – це діалог,який керує системою. В такому діалозі процес жорстко задає, яке завдання можна вибрати та які дані виводити. Це виконується за допомогою системних підказок користувачів,які визначають,яку інф треба вводити на кожному етапі.

• Діалог,який керується користувачем. Ініціатива належить користувачу. Він безпосередньо подає команди на виконання,потрібні на даному етапі завдання. Для цього користувач вводить дані, з допомогою яких він обробляє їх.(має місце в ОС)

Діалог першого типу більш зручний,тому що він краще підлаштовується під користувача,але має при цьому більше обмеження ніж діалог другого типу. Також розуміється,що звичайно ієрархічно, і діалог ведеться у відповідності з цією структурою. Формат у відповідності з яких користувач вводить свої повідомлення,називається – граматикою діалогу. Існує декілька варіантів:

1. Коди;

2. Ланцюжки ключових слів,які нагадують програми;

3. Обмежена людська мова;

4. Природна людська мова.

1. Коди – це спосіб скороченого позначення конкретних елементів даних або завдань. В найбільш простому випадку процес вводу даних можна закодувати у вигляді послідовності операцій,що полягає у виборі необхідної області на екрані. Вхідні дані можна загодовувати за допомогою функціонування ключів,або за допомогою мнемоніки. Коди можна використовувати для контролю між вхідними даними в діалогах першого і другого типу. Дозволяється зменшувати обсяг даних,збільшувати швидкість вводу,зменшувати кількість помилок.

2. Програмно-подібний формат.

В цьому випадку повідомлення,які вводяться користувачем мають форму мов програмування високого рівня. Ці оператори забезпечують генерацію складних вхідних повідомлень,які одочасно вибирають процеси та вводять необхідні дані. Як правило, такий підхід використовується в діалогах другого типу при роботі з СУБД.

Синтаксис та семантика такого формату строго обмежені,не дозволяють ніяких відхилень в написанні команд,граматичні правила такого формату допускають наявність великої кількості функцій і можуть забезпечити зручну взаємодію користувача професіонала з системою. Дуже не природні на вид – такі формати.