- •Інтерфейс командного рядка
- •Основні сфери застосування цього інтерфейсу:
- •Повноекранний (текстовий) інтерфейс
- •Віконний інтерфейс
- •Графічний інтерфейс користувача
- •Ергономіка
- •Мова розмітки інтерфейсів користувача (uiml – user interface markup language)
- •Матеріальний інтерфейс користувача (сенсорний)
- •Розчерко-орієнтований інтерфейс
- •Проектуваня
- •Принципи проектування інтерфейсу користувача:
- •Взаємодія із користувачем
- •Представлення інформації
- •Труднощі, які виникають при проектування інтерфейсу користувача
- •Оцінка проекту
- •Складові частини інтерфейсу «Людина-комп’ютер»
- •Процеси вводу-виводу
- •Процес Діалогу
- •Обмежена людська мова.
- •Природна людська мова.
- •Вивід тексту в задану позицію на екрані
- •Діалоги в інтерфейсі “Людина-комп’ютер”
- •1.Природність.
- •2.Послідовність
- •3.Стислість
- •Ступінь підтримки користувача
- •5.Гнучкість діалогу
- •Діалог типу “питання-відповідь” (q&a)
- •Критерії розробки “питання -відповідь”
- •Реалізація структури “питання -відповідь”.
- •Критерії розробки діалогу в меню
- •Структура діалогу на основі екранної форми
- •Структура діалогу на основі командної мови
- •Опис діалогів
- •Сітка переходів (діаграма станів)
- •Сітка переходів для діалогу структур типу q&a
- •Сітка переходів для діалогу типу «menu»
- •Обробка діалогу у вершинах сітки
- •Чим відрізняються вершини другого і третього типу:
- •Принципи розробки діалогу
- •Представлення та керування
- •Монітор повідомлень
- •Системи керування інтерфейсом користувача (скік)
- •Форматування екрану
- •Загальні принципи розташування інформації на екрані
- •Яка інформація повинна виводитись на екрані
- •В якому виді інформація повинна виводитись на екран
- •Шаблони для розміщення даних на екрані
- •Розміщення повідомлення про помилки
- •Засоби виділення інформації на екрані
- •Правила використання кольорів такі:
- •Об’єктивні критерій розміщення даних на екрані
- •Адаптація користувача в системі „Людина – Комп’ютер”.
- •Фіксована адаптація
- •Повна адаптація
- •Косметична адаптація
- •Перетворення імен в Sound Dex
- •Застосування концепції замовчування
- •Випереджуючий ввід символів та відповідей
- •Інтерфейси нової генерації
- •Інтелектуальні інтерфейси
- •Основні відмінності інтелектуального інтерфейсу:
- •Друга відмінність інтелектуального інтерфейсу:
- •Третя відмінність інтелектуального інтерфейсу:
- •39 Адаптація користувача в системі „людина – комп’ютер”
- •43 Багатовіконні wimp-інтерфейси
- •47 Інтерфейси нової генерації
- •49 Інтелектуальні інтерфейси
Процеси вводу-виводу
Ці процеси служать для того,щоб прийняти від користувача і передати йому дані часто у форматі, незручному для роботи через різні фіз. пристрої.
Пристрої виводу: пов’язані з видами виводу:
1) оперативна, тестова і графічна інф., пристрої-дисплеї
2) тверді копії: принтери, граф.
3) звуковий вивід: звукогенератори і синтезатори мови.
4) фотографічний вивід. Засоби інтерактивної відеоінформації.
Пристрої вводу:
Ввід довільних даних людьми: кл.,сенсори,…
Автоматичний збір інформації: пристрої читання документів,(різні сканери).
Позиціонування та вибір: світлове перо,миша,джойстик,трекбол,тачпад,…
Мовний ввід та комп’ютерне бачення.
При виборі пристроїв треба враховувати такі фактори:
1) зміст і формат даних, які обробляються. Для деяких прикладних задач потрібен лише обмежений діапазон текстових символів,а для інших – граф. режим з високою роздільною здатністю. Іноді користувач повинен ввод. Набір довільних величин,а іноді треба зробити тільки вибірку з невеликого набору можливих значень.
2) обсяг вводу-виводу. Збільшення обсягу всіх даних припускає наявність автоматичного збору даних.
3) Це обмеження,які накладаються користувачам та робочим середовищам. Наприклад: станд. клавіатура може не працювати в цехах, де є агресивне середовище. Важко людям з фіз. дефектами. Паралельно може виконуватись ще одна робота.
Обмеження,які пов’язані з іншими апаратними та програмними засобами які використовуються в системі.
З кожним пристроєм вв/вив зв’язаний свій процесс вв/вив, задача якого сприймає дані від користувача і перетворює їх у внутр. представл.,з яким може працювати процес діалогу. Відокремлюючи фіз. процесс вв/вив від процессу діалогу, прагнемо досягнути того, що зміна пристроїв вв/вив не приведе до зміни процесу діалогу, а викличе тільки зміну процесів вв/вив.
Процес Діалогу
Що таке розмова?
це усний обмін інф,між двома і більше числом людей,що викон. за допомогою слів, у відповідності з певними правилами. Ці правила такі:
учасники повинні розуміти мову одне-одного.
Не можна говорити одночасно.
Інф,яку видає новий оратор повинна бути зв’язана з тим, що було раніше.
Інф,якою обмінюється учасник розмови – є послідовністю зв’язаних речень.
Діалог між людиною і комп. Може визначатись,як обмін інф між КС і користувачами,які виконуються за допомогою інтерактивного терміналу і за певними правилами.
Таким чином, процес діалогу – це механізм обміну інф який можна розглядати, як оболонку, яка включає всі процеси що виконують певні завдання та входять до складу системи.
Процеси вв/вив забезпечують обмін на самому верхньому рівні; на цьому рівні діалоговий процес повинен правильно інтерпретувати кожне слово, навіть кожний звук.
Задачі процесу діалогу:
Визначення завдання,яке користувач покладає на систему.
Сприймання логічного зв’яку вх. даних від користувача та розміщення їх в потрібному форматі,як змінних відповідного процесу.
Виклик процесу виконання потрібного завдання.
Це вивід результатів обробки по закінченню процесу у потрібному для користувача форматі.
Правила діалогу повинні бути такими,щоб полегшити роботу користувача,а не спрощувати процес обрахунків.
І розробка ІК(інтерфейсу користувача) направлена на підвищення фізичного комфорту користувача шляхом узгодження фіз. можливостей людини та системи.
Розрізняють такі типи діалогу:
Діалог першого типу – це діалог,який керує системою. В такому діалозі процес жорстко задає, яке завдання можна вибрати та які дані виводити. Це виконується за допомогою системних підказок користувачів,які визначають,яку інф треба вводити на кожному етапі.
Діалог,який керується користувачем. Ініціатива належить користувачу. Він безпосередньо подає команди на виконання,потрібні на даному етапі завдання. Для цього користувач вводить дані, з допомогою яких він обробляє їх.(має місце в ОС)
Діалог першого типу більш зручний,тому що він краще підлаштовується під користувача,але має при цьому більше обмеження ніж діалог другого типу. Також розуміється,що звичайно ієрархічно, і діалог ведеться у відповідності з цією структурою. Формат у відповідності з яких користувач вводить свої повідомлення,називається – граматикою діалогу. Існує декілька варіантів:
Коди;
Ланцюжки ключових слів,які нагадують програми;
Обмежена людська мова;
Природна людська мова.
Коди – це спосіб скороченого позначення конкретних елементів даних або завдань. В найбільш простому випадку процес вводу даних можна закодувати у вигляді послідовності операцій,що полягає у виборі необхідної області на екрані. Вхідні дані можна загодовувати за допомогою функціонування ключів,або за допомогою мнемоніки. Коди можна використовувати для контролю між вхідними даними в діалогах першого і другого типу. Дозволяється зменшувати обсяг даних,збільшувати швидкість вводу,зменшувати кількість помилок.
Програмно-подібний формат.
В цьому випадку повідомлення,які вводяться користувачем мають форму мов програмування високого рівня. Ці оператори забезпечують генерацію складних вхідних повідомлень,які одочасно вибирають процеси та вводять необхідні дані. Як правило, такий підхід використовується в діалогах другого типу при роботі з СУБД.
Синтаксис та семантика такого формату строго обмежені,не дозволяють ніяких відхилень в написанні команд,граматичні правила такого формату допускають наявність великої кількості функцій і можуть забезпечити зручну взаємодію користувача професіонала з системою. Дуже не природні на вид – такі формати.
