Інтелектуальні інтерфейси
Всі інтерфейси були „сліпі”. Пересилка інформації між фізичними процесами вв/вив і користувачем полягають у простому переміщенні:
натискання клавіші генерувало код
код перетворювався монітором клавіатури в послідовність 1 і більше символьних кодів
Процес діалогу діє як пасивний посередник, незалежно від вибраної структури діалогу, вхідні повідомлення, які отримуються через процеси вводу, перетворюються у форму зручну для робочого процесу. Вихідні повідомлення з робочого процесу перетворюються у зворотному напрямку. Якщо діалог підтримує різні режими роботи попереднє вхідне повідомлення може встановлювати контекст діалогу, який впливає на те, як повинна інтерпретуватись вхідна послідовність, але все одно ця інтерпретація носить механічний характер.
Інтерфейс не розуміє вмісту повідомлення в момент виконання перетворення. Інтерфейсу не потрібна інформація про характер повідомлення користувача, про внутрішню структуру процесів, про дані з якими вони маніпулюють. Йому потрібні деякі правила перетворення.
Розглянуті адаптивні засоби забезпечують розширення цих механізмів. Розглянемо новий тип інтерфейсів, якому властиві характеристики – інтелектуальні.
Основні відмінності інтелектуального інтерфейсу:
Перша відмінність:
Перетворення, які включаються в інтерфейс, повинні виконуватись в контексті відображеної предметної області, такий інтерфейс повинен володіти знаннями про світ задачі в якій функціонує він і користувач
Аналогічно відбувається спілкування між людьми. Люди вдосконалюють свої знання, „модель світу”. Вони інтерпретують отриману інформацію у відповідності з моделлю і словами висловлюють те, що хочуть сказати в контексті цієї моделі. Процес за допомогою якого це робиться можна описати у формі розпізнавання образів. Інформація яка надходить, співставляється зі зразками. Які є у моделі світу, щоб визначити яка є краще. Чим більша модель, тим більше інтерпретацій.
Друга відмінність інтелектуального інтерфейсу:
Відмінність в тому, як вони використовують форму розпізнавання образів для інтерпретації вхідних повідомлень від користувача у світлі існуючої моделі світу.
Виникає 2 проблеми:
сам по собі механізм розпізнавання образів
забезпечення моделі світу, яка отримує і зберігає зв’язки. Люди добре розпізнають зразки і порівнюють їх з семантичними зразками, які зберігаються в пам’яті. Люди правильно інтерпретують обмежену і неповну інформацію. Але те, що людина робить миттєво, для комп’ютера потрібна велика потужність
Третя відмінність інтелектуального інтерфейсу:
Необхідність процесора з великими потужностями. Якщо вона забезпечена, то залишається проблема представлення зразків в системній моделі і отримання нових зразків, і вдосконалення старих. Як треба запрограмувати комп’ютер, щоб він сам навчався, тобто як комп’ютер може створити модель світу в предметній області, як в користувача.
ЗМІСТ
1 Інтерфейс користувача
1 Елементи ІК
1 Напрями в проблемі створення ІК
1 ІНТЕРФЕЙС КОМАНДНОГО РЯДКА
2 ПОВНОЕКРАННИЙ (ТЕКСТОВИЙ) ІНТЕРФЕЙС (TUI – TEXT USER INTERFACE)
2 ВІКОННИЙ ІНТЕРФЕЙС
2 ГРАФІЧНИЙ ІНТЕРФЕЙС КОРИСТУВАЧА (GUI – GRAPHICAL USER INTERFACE)
2 ЕРГОНОМІКА
3 USABILITY
3 МОВА РОЗМІТКИ ІНТЕРФЕЙСІВ КОРИСТУВАЧА (UIML – USER INTERFACE MARKUP LANGUAGE)
3 МАТЕРІАЛЬНИЙ ІНТЕРФЕЙС КОРИСТУВАЧА (СЕНСОРНИЙ)
3 РОЗЧЕРКО-ОРІЄНТОВАНИЙ ІНТЕРФЕЙС
4 ПРОЕКТУВАНЯ
4 Принципи проектування інтерфейсу користувача
5 Взаємодія із користувачем
7 Представлення інформації
7 Структура підходу відокремлення представлення даних від самих даних
8 Фактори, які впливають на відчуття комфорту
9 Труднощі, які виникають при проектування інтерфейсу користувача
9 Стратегія розробки інтерфейсу користувача
10 Оцінка проекту
11 Складові частини інтерфейсу «Людина-комп’ютер»
11 Процеси вводу-виводу
12 Фактори, які треба враховувати при виборі пристроїв
12 Процес діалогу
12 Задачі процесу діалогу:
13 Варіанти граматики діалогу
14 Висновки
15 Правила, яким повинен відповідати діалог
15 Процеси вводу-виводу
15-19 Класифікація пристроїв вводу/виводу та їх опис (природність, послідовність, стислість, ступінь підтримки користувача, гнучкість)
19 Висновки
19 Діалоги в інтерфейсі “Людина-комп’ютер”
19 Критерії для оцінки прийнятності структури
21 ДІАЛОГ ТИПУ “ПИТАННЯ-ВІДПОВІДЬ” (Q&A)
21 Критерії розробки
22 Реалізація структури
22 Висновки до структури “питання -відповідь” (Q&A).
23 СТРУКТУРА ДІАЛОГУ ТИПУ “МЕНЮ”
23 Формати представлення меню на екрані
23 Критерії розробки
24 Реалізація структури
25 Висновки
25 СТРУКТУРА ДІАЛОГУ НА ОСНОВІ ЕКРАННОЇ ФОРМИ
25 Можливості цієї структури
26 Критерії розробки
26 Реалізація структури
26 Висновки
27 СТРУКТУРА ДІАЛОГУ НА ОСНОВІ КОМАНДНОЇ МОВИ
27 Критерії розробки
27 Реалізація структури
27-28 Висновки (+ до всіх структур)
28 ОПИС ДІАЛОГІВ
28 Сітка переходів (діаграма станів)
29 Сітка переходів для діалогу структур типу Q&A
30 Сітка переходів для діалогу типу «menu»
31 Субсітка
32 Обробка діалогу у вершинах сітки
32 Різниця між вершинами 2-го і 3-го типів
33 ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ ДІАЛОГУ
33 Представлення та керування
34 Монітор повідомлень
34 Системи керування інтерфейсом користувача (СКІК)
34 ФОРМАТУВАННЯ ЕКРАНУ
35 Загальні принципи розташування інформації на екрані
35-36 Яка інформація повинна виводитись на екрані
36 Шаблони для розміщення даних на екрані
37 Розміщення повідомлення про помилки
38 Засоби виділення інформації на екрані
38 Правила використання кольорів
39 Об’єктивні критерії розміщення даних на екрані