Об’єктивні критерій розміщення даних на екрані

На користувача впливає вміст самої інформації, що заважає йому оцінити спосіб представлення даних. Тому в загальному випадку потрібно відокремити вміст від його форми.

Існують 2 методи:

1. Метод прямокутників

Ділимо екран на частини, кожна з яких заповнюється текстом (довільним) і кожна відділяється як мінімум 1 пробілом по всьому периметру. Екран розбивається на групи прямокутників текстом. Через центр екрану проводиться вісь, яка оцінює збалансованість частин екрану. Число і розмір прямокутників оцінює характер розташування даних. Велике число малих прямокутників розсіюють, а поодинокі великі – зосереджують.

2. Метод виділених точок.

Дозволяє визначити області екрану до яких буде притягнуто увагу користувача таким рівням яскравості зображення в цьому місці. Яскравість в кожній точці оцінюється як кількість символів, що міняється і які відмінні від пробігу в області найближчій до цієї точки. Збільшення яскравості моделюють за допомогою символів, які вміщують більше точок в матриці символів або більшу яскравість фону. Невелике число виділених точок зручно розташовувати симетрично відносно центральної осі.

Але ці методи не дають кількісної оцінки. Не завжди вдається відділити вміст від форми, тому останнім критерієм є практика.

Адаптація користувача в системі „Людина – Комп’ютер”.

Для діалогової системи важливо встановити необхідність між вимогами користувача і його психологічними особливостями. Вона залежить від характеру задачі, від рівня підготовки користувача. Але у випадку, коли задача розв’язується групою користувачів, що мають різний рівенб підготовки, ці питання стають актуальними. Тому бажано, щоб в процесі діалогу забезпечувалась гнучкість. Вона полягає в здатності діалогових систем адаптуватись до користувача або самостійно до довільно можливого рівня підготовки користувача.

Існує 3 види адаптації:

1. фіксована

2. повна

3. косметична

Фіксована адаптація

Користувач явно вибирає рівень діалогової підтримки. Система забезпечує 2 види діалогу:

• докладний діалог у вигляді меню, що забезпечує повну підтримку починаючих користувачів.

• короткий діалог - питання і відповідь – для експертів.

Правило 2х рівнів можна розширити до n рівнів, але це має недоліки:

1. не враховується факт, що навички накопичуються поступово і користувач стає експертом не в результаті якісних стрибків

2. користувач може добре знати 1 частину системи і не знати іншої частини

3. не визначено яким чином система вирішує чи є користувач новачком чи експертом. Загальний підхід полягає у тому, що система з самого початку пропонує користувачу вибрати потрібний рівень

Повна адаптація

Діалогова система хоче побудувати модель користувача, яка міняється в процесі роботи користувача, визначається стиль діалогу і адаптує його в залежності від змін.

Критерії для виконання змін в моделі користувача:

• час витраченої користувачем на питання до системи

• кількість звертань до help

• характер помилок і тих запитів про допомогу

Розпізнавання характеристик користувача – це одна з проблем при вправній адаптації в діалогову систему. Система повинна знати дані про потенційних користувачів і про розв’язання задачі. Дослідження направлені на те, як в рамках інтерфейсу розробляти і підтримувати моделі користувачів з використанням апарату штучного інтелекту.