Структура діалогу на основі командної мови

Ця структура діалогу поширена завдяки використанню в професійних системах, окрім постійної підказки, яка означає готовність системи до роботи.

Відповідальність за правильність команд лягає на користувача. Коли подальша обробка введення рядка неможлива структура на базі мови команд відмовляється від її виконання і ввесь ввід треба повторити.

Критерії розробки:

Ця структура діалогу зручна для вводу керуючих повідомлень, але вона забезпечує більш широкі можливості вибору в довільній точці діалогу і не вимагає ієрархічної організації фонових завдань. Ця структура не забезпечує хорошої підтримки користувача. Основна така структура вимагає від користувача запам’ятовування великої кількості інформації. Імена команд треба вибирати таким чином, щоб вони несли якесь семантичне навантаження. Треба уникати надмірної функціональності, тобто не створювати великої кількості різноманітних команд часто з функціями, які перекриваються. Це приводить до появи великої кількості ключових слів і синтаксичних правил більшість з яких використовуються не часто, але ускладнюють виведення правил користувача системою. Діалог повинен керувати даними. В цій структурі діалогу це досягається за допомогою складних командних рядків. Ключове слово для позначення команди визначає що робити і воно іде перед списком параметрів, тобто перед вхідними даними.

Позиційні параметри зменшують обсяг інформації, який вводиться, але їх недолік в тому, що значення які вводяться повинні розташовуватись в певному порядку. Ключові параметри не вимагають певного порядку і тому можна виключати необов’язкові параметри, але системі потрібно досить багато часу для розпізнавання ключових слів.

Реалізація:

Існує подібність між вводом команди і вводом даних у готову формулу. Ввід команд можна розглядати, як ввід ряду відповідей на ряд поставлених питань.

Наприклад: copy From <FileName> To < FileName >

Команда: copy

Звідки: < FileName >

Куди: < FileName >

Хоча основний синтаксис командного рядка визначений досить однозначно допускаються різні варіанти задання команди. Тому створення ПЗ для такої структури значно складніше ніж для інших структур. Тому замість простого порівняння відповідності з даними діалог процес повинен:

1. Розділяти командний рядок на окремі частини – лексеми.

2. Виконати значно більшу кількість порівнянь для визначення, яку операцію треба виконати, які дані передаються як параметри.

Висновки:

Ця структура діалогу за своїми можливостями більш швидка і гнучка, але ця структура не забезпечує короткою підтримкою, тому важко в повній мірі використати її переваги.

Відносно всіх структур діалогу:

Меню – випереджуюча довідка, найкраще підходить там де діапазон можливих відповідей порівняно невеликий і всі вони можуть бути явно відображені. Користувачу необхідно бачити можливі варіанти відповідей.

Екранна форма – випереджуюче питання, найкраще підходить там де можна завчасно визначити стандартну послідовність даних, яка вводиться.

Командна мова – випереджуюча відповідь, найкраще підходить там, де кількість значень для введення досить мала і їх можна запам’ятати. Обмеження кількості відповідей досить для того, щоб ідентифікувати як потрібну задачу так і необхідні дані.

Основна структура Q&A найкраще підходить там, де діапазон вхідних величин занадто великий для структури типу меню, або занадто складний для структури на основі мови команд. Наступне питання залежить від відповіді на біжуче питання. Вимоги до даних в різних частинах системи можуть бути різними і тому побудувати діалог для всієї системи, використовуючи тільки 1 структуру не вдається. Для різних частин діалогу потрібні різні структури в залежності від їх конкретних характеристик.