Діалоги в інтерфейсі “Людина-комп’ютер”

Основою для класифікації інтерфейсу Л-К є структура діалогу. Вона визначає ступінь взаємодії між системою і користувачем. Вона також задає основні форми керування цією взаємодією.

Виділяють 4 основні структури типів взаємодії:

1.Питання та відповідь.

2.Меню.

3.Екранні форми.

4.Діалог на базі команд.

Кожна з цих структур ґрунтуються на аналогії з певним типом взаємодії між людьми. Прийнятність тієї чи іншої структури діалогу можна оцінити шляхом аналізу того, яка структура діалогу Л-К виконується в аналогічній людській ситуації.

Для оцінки прийнятності тієї чи іншої структури діалогу використовуються такі 5 критеріїв:

1.Природність.

2.Послідовність

3.Стислість.

4.Ступінь підтримки користувача

5.Гнучкість.

1.Природність.

Природний діалог – це такий, який не примушує користувача, який взаємодіє з системою, змінювати свої традиційні способи розв’язку задач, як мінімум це діалог на рівні мови користувача.

Стиль ведення діалогу повинен бути розмовним. Коротка підказка більш інформативна і гнучка, ніж довга і ввічлива фраза. Фраза в діалозі не повинна вимагати додаткових пояснень. Професійний жаргон можна використовувати, якщо він зрозумілий звичайному користувачу.

Не треба примушувати користувача вручну обробляти дані перед вводом в систему, або після виводу із системи. Треба уникати немаючого людського сенсу порядку постановки запитання. Неприродність діалогу часто є наслідком того, що розробник не знайомий з тими способами, якими користувач розв’язує задачу без підтримки системи.

2.Послідовність

Діалог, якому притаманна логічна послідовність гарантує, що користувач, який навчився працювати з одною частиною системи, розбереться з особливостями роботи з іншою частиною системи.

Послідовність має декілька аспектів:

1.Послідовність у побудові фраз означає, що коди, які вводяться в систему, наприклад ключові слова, завжди трактуються однаково.

2. Послідовність у використанні форматів даних означає, що аналогічні поля завжди будуть представлені системою в одному форматі даних. Якщо користувачі можуть скорочувати вхідні дані в одному випадку, вони повинні мати можливість використовувати такі скорочення і в інших аналогічних випадках.

3. Послідовність в розміщенні даних на екрані в різних системах, подібним за своїми функціям, є гарантією того, що користувачу буду відомо, де шукати на екрані інструкції , команди повідомлення про помилки. Для забезпечення принципу послідовності вцілому рекомендується використовувати стандарти, рекомендації, які забезпечать принцип послідовності.

3.Стислість

Короткий діалог вимагає від користувача вводу лише мінімальної інформації, необхідної для роботи з системою. Взаємодія стає більш швидшою і виконується з меншою кількістю помилок, бо прямо залежить від кількості натискувань на клавішу. В діалозі не треба запитувати інформацію, яку можна сформувати автоматично, або яка була введена раніше. Не треба вимагати інформації, яка не використовувалась системою. Корисним способом користування даних є ввід значень по замовчувані. З тією ж метою використовується скорочення, але слід уникати двозначності скорочених ключових слів, а також вводити ідентифікатор, який складається з одного символа.

Вихідні повідомлення (результуючі) мають вміщувати саме ту інформацію, яка вимагається користувачем, а не вся доступна системі інформація. Вона має бути у формі прийнятній для сприйняття, з використанням мінімальних засобів для виділення частини інформації. Якщо діалог не задовільняє критерію коректності, то це тому, що розробник підлаштовує під себе.