Інтерфейс користувача (ІК) – це сукупність засобів, за допомогою яких користувач спілкується з різними пристроями. Найчастіше з комп’ютерними пристроями та іншими інтелектуальними засобами.

ІК часто розуміють тільки як завнішній вигляд КС, але через нього користувач сприймає всю систему вцілому. В дійсності ІК об’єднує в собі всі елементи і компоненти системи, які можуть впливати на взаємодію користувача із системою. Це не тільки монітор, дисплей…

До цих елементів відносяться:

1. Набір задач користувача, які він розв’язує за допомогою системи.

2. Метафора (аналог, який використовується системою).

3. Елементи керування системою.

4. Навігація між блоками системи.

5. Візуальний і конструктивний дизайн засобів відображення.

6. Засоби відображення інформації, інформація як така, що відображається, формати інформації.

7. Пристрої та технології вводу даних.

8. Діалоги, взаємодія та транзакції між користувачами та комп’ютером.

9. Зворотній зв’язок з користувачем.

10. Підтримка прийняття рішень в конкретній ПО (предметній області).

11. Порядок використання системи і документація на неї.

Можна виділити такі напрямки в проблемі створення ІК:

1. Інтерфейс командного рядка.

2. Повноекранний інтерфейс.

3. Веб-орієнтований інтерфейс.

4. Віконний інтерфейс.

5. Графічний інтерфейс.

6. Сенсорний інтерфейс.

7. Ергономіка.

8. Usability – ступінь зручності при використанні.

9. UIML – мова розмітки інтерфейсів користувача.

10. Матеріальний інтерфейс (фізичні пристрої).

11. Розчерко-орієнтований інтерфейс.

Інтерфейс командного рядка

• Це різновид текстового інтерфейсу людини та комп’ютера, в якому інструкції комп’ютеру задаються тільки шляхом вводу з клавіатури текстових рядків команд (консоль).

Формат виводу не регламентується. Як правило, це також простий текстовий вивід, але він може бути і графічним, і звуковим.

Зараз він використовується з таких причин:

1. Невеликі використання пам’яті.

2. В сучасному ПЗ є велика кількість команд, більшість з яких використовується рідко. Тому навіть при наявності графічного інтерфейсу, вигідно використовувати командний рядок. Тому набір команд, які використовуються часто, виконуються швидко.

3. Розширення цього інтерфейсу – це пакетний інтерфейс. Його суть в тому, що у файл звичайного тестового формату записується послідовність команд, після чого такий файл виконується в програмі у вигляді макрокоманди.

Основні сфери застосування цього інтерфейсу:

1. ОС.

2. Чати.

3. Комп’ютерні ігри.

В ОС типу Unix існує стандарт командного рядка (POSIX), який підтримується в рамках GNU.

А у Windows мова командного рядка не має стандартизації.

Переваги:

1. Довільну команду можна виконати невеликою кількістю натискань на клавіатуру.

2. Пакетні файли забезпечують програмованість.

3. Можна керувати системами, які не мають графічного інтерфейсу.

Недоліки:

1. Інтерфейс не є дружнім до користувача і орієнтований для професіаналів.

2. Важко знайти інформацію про команду, яка часто не використовується.

3. Ввід деяких параметрів з клавіатури може бути дуже незручним.

4. Важко підтримувати в системі повноцінну скриптову мову.

Повноекранний (текстовий) інтерфейс

(TUI – TEXT USER INTERFACE)

Це система засобів взаємодії користувача з комп’ютером, яка грунтується на використанні текстового режиму дисплея, або аналогічних засобів. На програмному рівні для вводу/виводу інформації використовуються стандартні програми вводу/виводу.

В принципі програма, яка реалізує ввід/вивід, не зобов’язана піклуватися про реалізацію самої взаємодії з користувачем, обмежуючись вводом/виводом на стандартні пристрої. А саму взаємодію з користувачем виконує ОС. Класична реалізація такого інтерфейсу – це монітор із знакогенератором + клавіатура + мишка. З точки зору роботи в мережі функції текстового терміналу виконує робоча станція.

Віконний інтерфейс

Це спосіб організації повноекранного інтерфейсу, в якому кожна інтегральна частина розташовується у вікні – власному субекранному просторі, який знаходиться в довільному місті над основним екраном. Для цього інтерфейсу найбільш природнім є графічний режим, але можна працювати і в текстовому режимі. Процедури підтримки віконного інтерфейсу повинні формувати екран з розташованими поверх нього вікнами і розділяти ввід користувача між ними. При існуванні декількох рівноправних вікон ввід проводиться в те, яке в даний час є активним. В теперішній час це найбільш популярний інтерфейс. Користувачу надаються основні форми роботи з вікнами: перенос, зміна розміру вікна, фокус вікна…