1.Психологічні основи навчання

• Мовлення формується та розвивається в процесі спілкування. В основі будь-якого висловлювання лежить мотив.

• Будуючи усне чи письмове зв’язне висловлювання, дитина спи­рається на матеріали й функції довгочасної та оперативної пам’яті.

• Видами зовнішнього мовлення є: говоріння — аудіювання, пись­мо — читання.

• У процесі говоріння або письма створюється висловлювання, усне або письмове.

• Одиницею зв’язного висловлювання є текст. І. Е Гальперін так розкриває це поняття: -«Текст — це утворення мовнотворчого процесу, якому притаманна завершеність, об’єктивована у вигляді письмового документа, літературно оброблена відповідно до типу цього документа; утворення, що складається із назви (заголовка) й низки особливих одиниць (понадфразовою єдністю), які поєд­нуються між собою різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку; висловлювання, яке має пев­ну цілеспрямованість й прагматичну настанову» . Науковці (В. П. Бєляні, Н. С. Валхіна, І. Р. Гальперін, А. Ф. Паніна та ін.) ха­рактеризують текст з кількох точок зору.

Ми зупинимося детальніше лише на тих характеристиках, які відіграють фундаментальну роль у побудові системи навчання зв’язного мовлення учнів початкових класів, оскільки не тільки зу­мовлюють роботу з формування в школярів умінь будувати моно­логічні та діалогічні висловлювання, а й є важливими складовими об’єктивного оцінювання висловлювань як учителем, так і учнями:

а) наявність тричастинної структури моделі тексту (зачин, ос­новна частина, кінцівка). Зачин тексту — одне або декілька речень на початку тексту. Зачин націлює на подальше спри­йняття подій. Основна частина — один або декілька абзаців, у яких розкривається основний зміст (головні події, факти) тексту. Кінцівка — одне або декілька речень у кінці тексту, які логічно завершують мовленнєве повідомлення;

б) декілька типів інформації, які можуть бути висловлені як за­собами граматики, лексики, семантики, прагматики повідом­лення, так і прихованими засобами: передтекстовою та підтек­стовок) інформацією. Змістовно-підтекстова інформація — це прихована інформація, яку можна добути із змістовно-фактуальної інформації завдяки асоціаціям. І. Р. Гальперін розріз­нює такі види інформації:

* змістовно-фактуальна, або інформація буттевого характеру (містить відомості про факти, події, процеси);

* змістовно-концептуальна (індивідуально-авторське розуміння співвідношення між явищами, які описано засобами змістов-но-фактуальної інформації, розуміння їх причинно-наслідкових зв’язків, значущості в соціальному, економічному, полі­тичному, культурному житті; «...це задум автора плюс його змістовна інтерпретація» «Індивідуальність виявляється в уживанні оцінних, емоційно забарвлених і експресивних мовленнєвих засобів» ;

в) внутрішня логічна зв’язність і точність; смислова та структур­на цілісність; тематична закінченість; чітка зрозумілість для широкого кола слухачів; комунікативна доцільність; підпоряд­кованість нормам мови. Виходячи з цих ознак тексту, вмін­ня, спрямовані як на сприйняття готового, так і на створення власного тексту, об’єднуються в такі групи: уміння інформаційно-змістовного характеру, структурно-композиційні вмін­ня, вміння використовувати різноманітні мовні Засоби, уміння вдосконалювати текст.

6. Видами одиниць зв’язного мовлення за умов початкового навчан­ня "є:

а) розгорнуті відповіді учнів на запитання вчителя;

б) різноманітні текстові вправи, які пов’язані з аналізом прочи­таного, з вивченням граматичного матеріалу, з активізацією граматичних форм або лексики;

в) декламування вивчених напам’ять художніх текстів;

г) записи на основі спостережень, ведення щоденника погоди й природи;

д) невеличкі різноманітні висловлювання (обсягом 2—4 речення);

е) різноманітні усні та письмові перекази й твори;

ж) імпровізації за змістом творів художньої літератури;

з) інсценізація оповідань і казок;

и) словесне малювання;

к) уявна-екранізація прочитаних або власних творів;

л) відгуки про прочитані книжки;

м) листи;

н) окреме речення і навіть окреме слово (якщо вони відповіда­ють вимогам та цілісності)

о) діалог.