4. Визначення рівня безробіття
Оцінка фактичного рівня безробіття здійснюється шляхом обрахування ряду однойменних показників, кожен з яких має свої недоліки.
Рб
= Б / З
100,
(19)
де Рб – рівень безробіття;
Б – чисельність безробітних;
З – чисельність зайнятих.
Рб = Б / ПН пр. в. 100, (20)
де ПН пр. в. – чисельність працездатного населення працездатного віку.
Очевидно, що перший показник взагалі не характеризує рівень безробіття, тому що безробітні в зайнятих не містяться. Другий показник недостатньо коректний: використання в знаменнику усієї чисельності працездатного населення автоматично включає в нього зайнятих і незайнятих, а також навіть добровільно незайнятих. Між тим, саме за другим показником вітчизняна статистика здійснює заміри відносно ситуації із безробіттям.
У міжнародній статистиці оцінка безробіття ведеться на підставі наступного показника :
Рб = Б / ЕАН 100. (21)
Однак вчені вважають, що й третій показник рівня безробіття також невдалий: безробіття породжується тільки тією частиною населення, яка не може забезпечити себе самостійно і пропонує свою працю на ринку праці. Іншими словами, рівень безробіття повинен визначатися як відношення числа осіб, зареєстрованих як безробітні, до пропозиції праці, тобто:
Рб = Б / ПП 100,
де ПП – пропозиція найманої праці.
Причини неточного визначення рівня безробіття:
Часткова зайнятість. В офіційній статистиці всі зайняті неповний робочий день вважаються зайнятими повністю, а фактично вони є безробітними.
Працівники, які втратили надію на працю. Офіційна статистика вважає безробітними тих, хто активно шукає роботу. Але є багато людей, які марно шукали роботу, а потім втратили надію і припинили пошуки. Неврахування цих людей знижує рівень безробіття.
Розрахунок рівня безробіття в Україні проводиться щомісячно, що дозволяє державним органам управляти ситуацією на ринку праці шляхом згладжування різних "сплесків".
5. Зареєстрований безробітний, підходяща робота. Показники оцінки рівня зайнятості і безробіття. Допомога по безробіттю
В Україні згідно Закону "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших доходів) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці
У розвинутих країнах до категорії безробітних включаються тільки ті особи, які зареєстровані в урядових службах зайнятості і шукають роботу на певну кількість годин на тиждень. У ФРН – це особи, які не мають робочого місця і шукають постійну роботу не менш ніж на 20 годин на тиждень. У Франції – особи без роботи, які можуть приступити до неї негайно та шукають роботу не менш ніж на 30 годин на тиждень. В Голландії – особи у віці до 65 років, які не мають робочого місця і шукають роботу на 25 та більше годин на тиждень.
Крім того в країнах заходу вважається за необхідне запобігти спробі віднесення до безробітних усіх непрацюючих, за виключенням непрацюючої молоді, щоб не спекулювати правами безробітного. У ФРН, наприклад, для реєстрації безробітного потрібно мати не менш трьох років трудового стажу і, як мінімум, один рік сплати страхових внесків до фонду безробіття, у Франції відповідно – один рік і три місяці. У Польщі людина має право на допомогу по безробіттю, якщо вона може і готова працювати, але не має роботи або власної справи, не отримує пенсії, а також має не більше одного гектара землі, не отримувала пропозицій підходящої роботи, пройти курс навчання або перекваліфікації, прийняти участь в суспільних роботах і за останній рік проробила не менш ніж 180 днів.
За визначенням МОП, безробітні – це особи віком від 15 до 70 років (зареєстровані й незареєстровані в ДСЗ), які водночас задовольняють 3 – м умовам:
не мали роботи (прибуткового заняття);
шукали роботу або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні;
готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів.
До категорії безробітних також належать особи, які: розпочинають роботу впродовж найближчих двох тижнів; знайшли роботу і чекають відповіді; зареєстровані в службі зайнятості як громадяни, котрі шукають роботу; навчаються за направленнями служби зайнятості.
Підходящою називається робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру, який особа мала на попередньому місці роботи з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.
Добавить с Закона стр. 35
Для громадян, що вперше шукають роботу і не мають професії підходяща робота – та, яка потребує попередньої професійної підготовки, а в разі неможливості її надання, інша оплачувана робота.
У випадку неможливості надання громадянину роботи за спеціальністю після закінчення періоду виплати допомоги підходящою може вважатися робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей громадянина, попереднього досвіду і доступних для нього засобів навчання.
У розвинутих країнах діють достатньо жорсткі умови отримання компенсації по безробіттю. На неї, як правило, можуть претендувати особи:
які не досягли пенсійного віку в конкретній професії (Німеччина, Франція, Нідерланди, Великобританія, США та інші);
які мають визначений робочий стаж, що передує втраті роботи;
які стали безробітними вимушено, за причинами, що від них не залежать;
охоплені страхуванням по безробіттю протягом визначеного часу;
які здатні і бажають працювати та не відмовляються від підходящих пропозицій по працевлаштуванню (Бельгія, Франція, ФРН, Великобританія);
зареєстровані на біржі праці.
Допомога по безробіттю поширюється далеко не на всіх (30 % безробітних в США, 39 % у Франції, 55 % у ФРН, 68 % у Швеції, 80 % у Великобританії). В деяких країнах розмір допомоги високий: в Данії приблизно 90 % середнього заробітку за останні 12 тижнів роботи, в Іспанії – 80 % загального заробітку за останні шість місяців роботи, у ФРН – приблизно 68 % “чистого” заробітку за останній оплачуваний період.