Роль тнк у міжнародних економічних відносинах

Транснаціональні корпорації стали найважливішими діючими особами в сучасному світовому господарстві, граючи роль, що важко переоцінити в системі міжнародних економічних відносин.

Для ведучих промислово розвитих країн саме закордонна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Якщо зіставити обсяг закордонного виробництва транснаціональних корпорацій з обсягом їхнього експорту, очищеного від внутрішньо фірмової торгівлі, то наприкінці 80-х років це співвідношення для США, Японії і ФРН було відповідно:4,1:1; 2,6:1; 1,5:3. Велика в експорті цих країн роль постачань і послуг від вітчизняних компаній своїм закордонним філіям. В другій половині 80-х років на подібну внутрішньо фірмову торгівлю приходилося від 14 до 20% експорту США; 23-29% Японії і 24-28% експорту ФРН.

Сукупні закордонні інвестиції всіх транснаціональних корпорацій у даний час грають усе більш істотну роль, чим торгівля. ТНК контролюють третина продуктивних капіталів частки сектора усього світу, більш 90% прямих інвестицій за рубежем.

Галузева структура виробництва транснаціональних корпорацій досить широка. 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва, 37% у сфері послуг і 3% у видобувній промисловості і сільському господарстві. Чітко позначилася тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві. Одночасно знижується їхня частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсномісткому виробництві.

За даними американського журналу “Fortune”, головну роль серед 500 найбільших ТНК світу грають 4 комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія й автомобілебудування. Їх продаж складає близько 80% загальної активності цих ТНК.

Дуже характерна регіонально-галузева спрямованість інвестицій транснаціональних корпорацій. Як правило, вони роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості “нових індустріальних країн” .У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції між країнами — одержувачами капіталу.

Для найбідніших країн політика інша — транснаціональні корпорації вважають за доцільне здійснювати там капіталовкладення у видобувну промисловість, але головним чином нарощувати товарний експорт. У цьому випадку розгортається тверда конкурентна боротьба між самими ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки. Це особливо видно на прикладі країн СНД, де транснаціональні корпорації в 90-і рр. здійснюють подібну стратегію. На першому плані в них стоїть товарна експансія, інвестиційна активність розгорнеться, можливо, пізніше. Така схема дій фактично є реалізацією основних принципів традиційного міжнародного маркетингу.

Транснаціональні корпорації в усі більшому ступені стають визначальним фактором для рішення долі тієї чи іншої країни в міжнародній системі економічних зв'язків. Активна виробнича, інвестиційна, торгова діяльність ТНК дозволяє їм виконати функцію міжнародного регулятора виробництва і розподілу продукції і навіть, як вважають експерти ООН, сприяти економічній інтеграції у світі.

Транснаціональні корпорації вторгаються в сфери, що традиційно вважалися областю державних інтересів, — роблять висновок експерти ООН у доповіді ЮНКТАД про транснаціональні корпораціях (1993 р.). Разом з тим мова не йде про рух до повної інтеграції світової економіки під керівництвом транснаціональних корпорацій. У дійсності, діяльність ТНК веде до інтеграції, інтернаціоналізації тільки в тих рамках і границях, що визначені одержанням максимального прибутку.

Відзначаючи позитивні сторони функціонування транснаціональних корпорацій у системі світового господарства і міжнародних економічних відносин, варто сказати і про їхній негативний вплив на економіку тих країн, де вони функціонують. Фахівці вказують на:

— протидію реалізації економічної політики тих держав, де ТНК здійснюють свою діяльність;

— порушення державних законів. Так, маніпулюючи політикою трансферних цін, дочірні компанії ТНК, що діють в різних країнах, вміло обходять національні законодавства з метою укриття доходів від обкладання податками, шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу;

— установлення монопольних цін, диктат умов, що ущемляють інтереси країн, що розвиваються.