Розділ 4. Міжнародний бізнес. Тема 12. Транснаціональні корпорації.

Суть і еволюція транснаціональних корпорацій /ТНК/. Масштаби і специфіка діяльності. Сучасна стратегія ТНК. ТНК і національні держави. Регулювання діяльності ТНК на національному і міжнародному рівнях.

Як відомо, інтернаціоналізація на мікрорівні роз­вивається двома шляхами — екстернальним та інтернальним (рис.12.1.). Екстернальний шлях характеризується розширенням міжнародної діяльності фірми за рахунок використання конкурентних переваг своїх партнерів на зарубіжних рин­ках; це динамізує міжнародну торгівлю товарами та послу­гами в традиційній структурі відповідних національних ринків. Коли такі економічні зв'язки стають стабільними, то говорять про виникнення міжнародних регіональних факторних ринків і ринків товарів і послуг. Основою інтерналізації є організація фірмою власних закордонних фі­лій чи дочірніх компаній і (або) набуття нею контролю над вже діючими зарубіжними фірмами. Так формуються спе­цифічні внутрішньокорпоративні міжнародні ринки, і це якісно змінює світову макроекономічну структуру.

Н а мікрорівні інтернаціоналізація — це процес залучення фірми до міжнародних операцій. Звісно, це відноситься і до екстернального і до інтернального шляхів розвитку цього процесу. Він реалізується різними формами виходу на зарубіжні ринки в рамках тих чи інших форм міжнародного бізнесу (Рис.12.2., Таблиця 12.1.).

Спільне підприєм-ство

Таблиця 12.1

Щодо можливостей реалізації тієї або іншої форми виходу на зарубіжні ринки, то ця можливість залежить від ряду факторів, які, зокрема, представлені в моделі Дж. Данінга (Рис.12.3).

Звичайно, інтерналізація фірми реалізується поетапно. Як правило, вирізняють такі його три основні етапи: 1) початковий; 2) ло­кальної ринкової експансії, 3) транснаціо­нальний. Для кожного з етапів характерними є не лише специфіка задач, а й специфіка орієнтації вищого менеджменту.

При етноцентричній орієнтації (Е) фірми її зарубіжні операції розглядаються нею як такі, що підпорядковані її діяльності на внутрішньому ринку. Поліцентрична орієнта­ція (Р) ~ це врахування особливостей бізнесового середо­вища різних країн. Регіоцентризму (R) притаманне зосере­дження на регіональній організації повноважень і комуні­каційних потоків. Геоцентризм або глобалізм (G) — це співробітництво між штаб-квартирою і філіями для розро­блення стандартів і процедур, які б відповідали і загальним, і локальним завданням фірми.

Згідно з оцінками ООН понад 35 тисяч фірм різних країн світу, що контролюють 170 тисяч зарубіжних філіа­лів, перебувають на транснаціональній стадії розвитку. За­уважимо, що до останнього часу не існувало загальноприй­нятого визначення транснаціональної корпорації (ТНК). Вирізняють три головні критерії належності тієї чи іншої корпорації до ТНК: структурний критерій, критерії резуль­тативності та поведінки.

За структурним критерієм ТНК — це фірма, що має власні філії у двох і більше країнах (за деякими дослідни­ками — щонайменше в шести країнах), або це фірма, влас­ники чи вищий управлінський персонал якої є громадяна­ми різних країн (при цьому діяльність ТНК контролюється штаб-квартирою, що міститься в одній країні. Саме тому вирізняють американські, японські, австрійські та інші ТНК).

За критерієм результативності ТНК визначаються на основі абсолютних або відносних показників: ринкова вар­тість капіталу, обсяг продажу, прибуток, активи. Характер­ним для транснаціональних корпорацій є те, що вони гене­рують значну частину прибутків і продажу від своїх зару­біжних операцій (табл.12.3.)

Загальні зарубіжні активи американських промислових ТНК становлять понад 1500 млрд. дол., валова балансова вартість фондів їх філій за кордоном — понад 500 млрд. дол.

Згідно з критерієм поведінка фірма може бути названа транснаціональною, якщо її вищий менеджмент «мислить інтернаціональне». Оскільки транснаціональна корпорація діє більш ніж в одній країні, та її керівництво має розгля­дати весь світ як сферу своїх потенційних інтересів.

Найбільш авторитетним вважається визначення ТНК як впливової міжнародної організації. Згідно з визначенням Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), транснаціональна корпорація — це група компаній приватної, державної або змішаної форм власності, що знаходяться в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність інших, особливо в сфері обміну знаннями і ресурсами. За визна­ченням, що схвалене ЮНКТАД (Конференція ООН з тор­гівлі та розвитку), транснаціональна корпорація — це під­приємство, що об'єднує юридичні особи будь-яких органі­заційно-правових форм і видів діяльності у двох і більше країнах, провадить координуючу політику і втілює в життя загальну стратегію через один або більше центрів прийнят­тя рішень.

Таблиця 12.3. Зарубіжні прибутки, продаж та активи провідних американських фірм, % від загальних прибутків, продажу та активів

Фірми	Чистий прибуток	Продаж	Активи
American Standard	64	50	18
Avon	52	45	34
Blak & Decker	49	51	56
Coca-Cola	56	46	34
Dow Chemican	53	59	52
Gillette	68	68	70
H, J. Heinz	43	44	46
IBM	65	58	56
ITT	48	47	48
Johnson & Johnson	42	43	41
W. R. Grace	50	36	35
Xerox	35	39	27
Colgate — Palmolive	55	62	34
Hewlett — Packard	52	58	27
Caterpillar	58	59	31

Отже, під транснаціональною корпорацією розуміється група підприємств, що функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, що міститься в одній конкретній країні.

Як правило, середньорічний обсяг продажу ТНК стано­вить кілька сотень мільйонів доларів. Понад 500 ТНК ма­ють річний обсяг збуту понад 1 млрд. дол., а найкрупніші 70 — від 10 млрд. дол. до 125 млрд. дол. США. Річні обсяги продажу провідних ТНК інколи порівнюють з показника­ми валового національного продукту окремих країн.

Підраховано, що на 600 провідних ТНК припадає по­над чверть світового виробництва товарів. Вони є головними експортерами капіталу і контролюють 90 % прямих зару­біжних інвестицій.

В економічній літературі поряд з терміном «транснаціональна корпорація» як синоніми використовуються також: «транснаціональна компанія * (не всі компанії-партнери, що мають загальний бухгалтерський баланс, мають ор­ганізаційну форму корпорації), «багатонаціональна корпорація * (компанія).

Слід розуміти, що ТНК, маючи відповідну специфіку, все ж не можуть при своєму розвитку не керуватися в першу чергу екстернальними і інтернальними чинниками, що впливають на форми виходу на зарубіжні ринки. Аналіз цих чинників і розуміння їх можливого впливу , являється основою синтезу відповідних програм і стратегії розвитку. У зв’язку з певною універсальністю цих чинників, далі приводиться їх відповідна дезагрегація (порівняйте таблицю 12.1.): пов’язана з різними формами виходу на зарубіжні ринки. Розуміння цієї залежності важливе як для усвідомлення шляхів розвитку ТНК в тій чи іншій країні, так і для практичної діяльності фірм іншого класу.

Р озвиток ТНК пов’язаний з виникненням досить серйозних проблем, зокрема у взаємовідносинах з суверенними державами.. В першу чергу це стосується внутрішньокорпоративної торгівлі і маніпуляції в ціноутворенні. Період після другої світової війни був періодом зрослого впливу ТНК на економіку усього світу, але ріст торгових взаємин між відділеннями однієї корпорації привів до появи “внутршньокорпоративної” торгівлі. У торгівлі природними ресурсами така особливість була характерна для ТНК ще з 1914 року, але в сфері торгівлі проміжними продуктами й у сфері надання послуг такий феномен став відомий в останні десятиліття. До 1960 року одна третина всього товарообігу у світі була внутрішньокорпоративною торгівлею, цей показник залишається таким і в наші дні. Але абсолютні показники значно виросли з того

часу, більш 80 % усіх міжнародних виплат за використання технологій зроблені на основі внутрішньокоперативної торгівлі.

Проблеми, що виникають через внутрішньокоперативну торгівлю стосуються можливостей ТНК діставати максимальний прибуток, уникаючи ринкових механізмів регулювання і державних законів, що стосуються ціноутворення: цей механізм відомий як “перенос цін”. Це широко розповсюджений механізм, коли ТНК диктує своїм філіям у різних країнах, яку встановлювати ціну за доставку товару, послуги, технології, і ця ціна відрізняється від цін інших фірм.

Використовуючи даний механізм, ТНК одержують велику вигоду. Знижуючи ціни в країнах, де високі податки, і підвищуючи ціни в країнах з низькими податками, ТНК знижують свої загальні витрати на податкові відрахування, тим самим підвищуючи свій прибуток. Використовуючи свою балансову систему, ТНК може регулювати ціни своїх філій і, тим самим, переміщати капітал по усьому світі, уникаючи податків.

У країнах, де уряди не мають можливості контролювати подібну діяльність корпорацій, вони змушені знижувати податки, щоб залучити інвестиції, чи домогтися того, щоб корпорація залишалася на ринку країни. Податкові відрахування в бюджет, таким чином втрачаються. У країнах, де уряд контролює цінову політику корпорацій, установлюючи визначений ліміт на ціни, ( ціни не повинні перевищувати визначений відсоток від вартості імпортованих чи товарів від собівартості товару), у таких країнах корпорації підвищують ціни на імпортовані товари, тим самим, підвищуючи ціни і на свої товари. Крім того, ТНК часто завищують ціни на імпортовані товари і занижують на експортовані, щоб уникнути реінвестування отриманого прибутку, як того вимагає закон, отже, бюджет держав, у яких діє ТНК, може втрачати значні суми.

Але поряд з тим, що ТНК можуть негативно вплинути на розвиток економіки тієї чи іншої країни, слід мати на увазі і значний позитивний ефект, який може виникнути завдяки діяльності ТНК. Про це свідчить розвиток нових індустріальних країн, зокрема таких як Південна Корея, Тайвань і ін. ТНК не тільки сприяють розвитку, а й безпосередньо розвивають промисловість ряду країн. Цей процес супроводжується наданням доступу до фінансових ресурсів ТНК, до нових технологій, якими вони володіють. Через ТНК з’являється можливість просування національної продукції країн, що розвиваються на зовнішній ринок. Важливе значення має підготовка національних кадрів з допомогою ТНК. Звичайно, ТНК роблять все це не керуючись якимись гуманними намірами, а необхідністю розвитку виробництва в тій чи іншій країні для власної вигоди, яка при ефективній державній політиці і відповідного рівня розвитку національної еліти, може бути вигідною і державі, що розвивається.

Регулювання ТНК на національному і міжнародному рівні пов’язане з досить серйозними проблемами, враховуючи значення і вплив ТНК навіть на міжнародні організації. ТНК є найбільш могутньою економічною силою і немає ні однієї урядової організації, що була б відповідальна за діяльність ТНК. ООН намагається стежити за діяльністю і впливати на деякі ТНК, в основному через “Центр із питань ТНК” (CTC). Але цей центр у 1992 році, під час реструктуризації втратив статус незалежної організації, а в 1993 році був розформований. Це звело нанівець спроби, що тривали 17 років, прийняти “Кодекс поводження ТНК”. Нова організація “Департамент ТНК і іноземних інвестицій”, яка була натомість створена, на думку деяких дослідників, по суті створена з метою лобіювання інтересів ТНК.

У зв’язку з процесами глобалізації, у сферу ринкового тяжіння, що посилюється коливаннями планетарного економічного простору, нездо­ланно втягуються й ті суто благодійні міжнародні організа­ції (МВФ, МБРР, ВТО, ГАТТ та ін.), які, здавалось би, були сформовані для того, щоб створювати для всіх країн рівні стартові умови, а то й навіть спеціально підтримувати слаб­кі країни. Ці організації на думку багатьох не змогли, на жаль, устояти перед ринковою спокусою і спочатку сором'язливо, а потім і від­верто включилися до процесу ринкової спекуляції і зокрема підтримки ТНК

Звичайно це все не означає, що держави безсилі перед всевладдям ТНК. У цьому контексті діяльність держави повинна орієн­туватися на: відкриття внутрішнього ринку для іноземних товарів та вдосконалення системи захисту вітчизняних ви­робників; забезпечення правових і економічних гарантій нормального функціонування іноземних підприємців; збли­ження вітчизняного господарського права з міжнародним; застосування загальноприйнятих засобів і методів регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності тощо. В цілому сто­совно країн з перехідними економіками мова може йти про координоване, відповідно до темпів структурної пере­будови національної економіки, регульоване державою пое­тапне відкриття внутрішнього ринку.

Головне слід розглядати проблему взаємодії з ТНК системно з урахуванням неминучості подальшого розвитку інтеграційних процесів, що повною мірою відноситься і до України.

У контексті ключових тенденцій інвестиційного глобалізму по-новому виглядають і проблеми економічного роз­витку України. Вкрай важливим стає активізація процесів транснаціоналізації економіки з урахуванням рівня ефекти­вної спеціалізації та кооперації в науково-технічних і виро­бничих сферах різних її галузей. Є, зокрема, реальні пере­думови формування транснаціональних, насамперед, укра­їнсько-російських промислово-фінансових груп (ПФГ).

У Росії процес створення фінансово-промислових груп є елементом довгострокової державної політики, що прово­диться національною фінансово-промисловою елітою. В Україні між законодавчою та вико­навчою гілками влади з цього приводу немає єдності (стосовно пільг ПФГ, місця і ролі банківського капіталу, ді­яльності російських банків і підприємств), але в цілому поступово все ж таки формується відповідна нормативно-правова база, де визначаються сутність, струк­тура, порядок створення і діяльності ПФГ, в тому числі транснаціональних.

В цілому ТНК - одна із систем, що в значній мірі визначає і визначається новим етапом розвитку світу – глобалізацією, що є закономірним процесом подальшого розвитку системної інтеграції людства.