3. Хімічне забруднення грунтів.
Техногенна інтенсифікація виробництва сприяє забруднення і дегуміфікації, вторинному засоленню, ерозії грунту.
До речовин, завжди наявних у грунті, але концентрація яких може зростати внаслідок діяльності, входять метали, пестициди. З металів у грунті часто виявляють надлишкові концентрації свинцю, ртуті, кадмію, міді та ін.
Підвищений вміст свинцю може бути викликаний атмосферною емісією (поглинання з атмосфери) за допомогою вихлопних газів автомобілів.
Миш'як міститься у багатьох природних грунтах у концентрації 10 млн.-1, проте його концентрація може збільшитися в 50 разів за рахунок протравлення насіння арсенатом свинцю.
Ртуть у звичайних грунтах міститься у кількості від 90 до 250 г/га; за рахунок протравлювання вона може щорічно додаватися у кількості майже 5 г/га; приблизно стільки ж потрапляє у грунт з дощем. Додаткові забруднення можливі із внесенням у грунт добрив, компостів і з дощовою водою.
Для знищення шкідників винайдено тисячі хімікатів. Їх називають пестицидами, а в залежності від групи організмів, і як саме вони діють, їх поділяють на:
інсектициди (вбивають комах),
родентициди (знищують гризунів),
фунгіциди (знищують гриби).
Однак жоден з цих хімікатів не має абсолютної вибірковістю щодо організмів, проти яких він розроблений, і становить загрозу також і для інших організмів, зокрема для людини. . Щорічне застосування пестицидів в сільському господарстві в період із 1980 по 1991 рр. вносилося на одному рівні і становило приблизно 150 тис. т, а з 1992 р. знизилося до 100 тис. т. Екологічно значно доцільніше для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками використовувати природні чи біологічні методи. Існують чотири основних категорій біологічних методів боротьби зі шкідниками:
а). за допомогою природних ворогів;
б) генетичні методи;
в) використання стерильних самців;
г) за допомогою природних хімічних сполук;
У ґрунтах підзолистого типу із високим вмістом заліза та його взаємодія із сіркою утворює сірчисте залізо, що є сильною отрутою. У результаті в грунті знищується мікрофлора (водорості, бактерії), що зумовлює втрати родючості.
Ґрунти навколо великих міст і великих підприємств кольорової металургії та чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування, ТЕС на декілька десятків кілометрів забруднені важкими металами, нафтопродуктами, сполуками свинцю, сірки та інші токсичними речовинами. Середній вміст свинцю у ґрунтах в п’яти кілометровій зоні довкола низки досліджених міст України коливається в межах 0,4-80 ГДК. Середній вміст марганцю навколо підприємств чорної металургії коливається не більше 0,05-6 ГДК.
Забруднення грунтів нафтою у місцях її видобутку, переробки, транспортування і розподілу перевищує ГДК в 10 разів.
Отже, інтенсивна розбудова промислового виробництва спричиняє зростання промислових відходів, що у сукупності з побутовими відходами істотно впливають на хімічний склад ґрунту, викликаючи погіршення його якості. Сильне забруднення грунту важкими металами разом із зонами сірчистих забруднень, які виникають під час спалювання кам'яного вугілля, приводять до зміни складу мікроелементів і утворення техногенних пустель.
Зміна змісту мікроелементів у грунті впливає на здоров'я травоїдних тварин і людини, спричиняє порушення обміну речовин, викликаючи різні ендемічні захворювання місцевого характеру. Наприклад, недолік йоду у грунті веде до хвороби щитовидної залози, недолік кальцію в питній воді і продуктах харчування – веде до ураженням суглобів, їх деформації, затримки росту.
Забруднення грунту пестицидами, іонами важких металів призводить до забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування на їхньої основі.
Тож якщо зернові культури вирощують з великим природним вмістом селену, то сірка в амінокислотах (цистеїн, метіонін) заміщується на селен. Утворені"селенові" амінокислоти можуть призвести до отруєння тварин і людини. Брак молібдену у грунті призводить до накопичення в рослинах нітратів, у присутності природних вторинних амінів починається послідовні реакції, які можуть призвести у теплокровних тварин розвиток ракових захворювань.
У грунті завжди є канцерогенні (хімічні, фізичні, біологічні) речовини, в наслідок накопичення яких, виникають пухлинні захворювання в живих організмів, в тому числі і ракові. Основними джерелами регіонального забруднення канцерогенними речовинами є вихлопи автотранспорту, викиди промислових підприємств, продукти нафтопереробки.
Антропогенне втручання призводить до підвищення концентрації природних речовин та внесення, сторонніх для довкілля речовин, таких, як пестициди, іони важких металів. Тому концентрація цих речовин (ксенобіотиків) повинна визначатися як у об'єктах довкілля (грунті, воді, повітрі), так і у харчових продуктах. Гранично допустимі норми на присутність залишків пестицидів в продук тах харчування різні в Україні та за кордоном і залежить від характеру економіки (імпорту-експорту сировини), і навіть від характеру харчування населення.