4. Атрофія -визначення ,причини. Ознаки.Види.

Атрофія - зменшення об’єму органу і зниження його функцій протягом

нормального життя людини чи внаслідок захворювання.

Гіпоплазія - природжений недорозвиток органу і зниження його функцій .

Аплазія - природжена відсутність органу .

Ознаки атрофії :

• зменшення органу в об’ємі ;

• бурхливе забарвлення органів;

• ущільнення органу;

• поверхня органу зерниста.

Форми атрофії:

1.Фізіологічна - супроводжує життя людини (після народження атрофуються

пупкові артерії, в юнацтві - вилочкова залоза , у похилому віці - мязи і

статеві залози, в старості – багато внутрішніх органів і тканин).

2.Патологічна - пов’язана з захворюваннями і розвивається в будь - якому віці.

Може бути :

- загальна - стосується всього органу ;

- місцева - стосується окремих частин органу .

Загальна атрофія або виснаження розвивається при:

- голодуванні (аліментарна дистрофія);

- злоякісних пухлинах (ракова кахексія).

Кахексія - крайня ступінь виснаження з атрофією багатьох органів.

Виникає при : - захворюванні ЦНС;

- захворюванні ендокринної системи

Характерно : - різке схуднення ;

- запалі очі та щоки ;

- атрофія мязів і внутрішніх органів ;

- майже повна відсутність підшкірної жирової

клітковини;

- при розтині серце і печінка бурого кольору;

- землистий колір обличчя ;

- шкіра тонка ,зморшкувата;

- кістки стають крихкими.

Місцева атрофія - розвивається внаслідок порушення кровообігу або іннервації.

Види:

• атрофія від бездіяльності (до тканин притікає менша кількість крові, обмін речовин в них знижений , клітини зменшуються в об’ємі );

• атрофія від тиску (пухлиною, рубцевою спайкою);

• атрофія від нестачі кровообігу (атеросклероз судин мозку призводить до його атрофії, яка супроводжується недоумкуватістю);

• нейрогенна атрофія (при ушкодженні спинного мозку, поліомієліті, травмі периферичних нервів ).

КІНЦЕВИЙ НАСЛІДОК АТРОФІЇ.

Коли атрофія органів виражена помірно, якщо причини усунені, нерідко поновлюється структура і функція органі

СТРЕС.ВИЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ.

СТРЕС - від англ. - напруження - загальна реакція організму у відповідь на дію

надмірних(патогенних) подразників, яка проявляється адаптаційним синдромом. В

основі цього синдрому лежать пристосувальні реакції біологічної системи.

Пристосувальні реакції біологічної системи направлені на її виживання в змінених умовах існування.

Стрес виникає при дії на організм:

а) переохолодження і перегрівання;

б) надмірного фізичного навантаження чи безрухомості;

в) травми;

г) наркотиків;

д) отрут

е) гіпоксії

є) психоемоційного перенапруження.

Стадії стресу:

1.Стадія тривоги - мобілізація захисних сил організму. Всі зміни метаболізму і функцій

направлені на боротьбу зі стресовими факторами і усуненням виникаючих

ушкоджень(підсилюється розпад і перетворення глікогену і білків в

глюкозу, виникає гіперглікемія, активується дихання і кровообіг,

перерозподіляється кров на користь мозку).

2. Стадія резистентності( стійкості) - організм відновлює порушену

рівновагу, стає стійким до даного і інших подразників (реакція тривоги

зникає, пошкодження, які виникали, усуваються, нормалізується цілісність

нервової та ендокринної систем і відновлюються фізіологічні функції.

3.Стадія виснаження - зрив стійкості організму - компенсаторно –

Пристосувальні можливості організму вичерпуються ( послаблення

синтетичних процесів в тканинах,пригнічення функцій фізіологічних систем,

утворення гормонів).

Найбільш тяжкою формою стресу є шок.

ІІ. ШОК - ВИЗНАЧЕННЯ, ПРИЧИНИ, СТАДІЇ, ВИДИ.

Шок - це гостро розвиваючийся, що загрожує життю патологічний процес,

обумовлений дією на організм надзвичайно сильного патогенного

подразника, який характеризується тяжким порушенням діяльності ЦНС,

кровообігу, дихання, обміну речовин.

Розвивається при:

- пораненнях;

- тяжких механічних травмах;

- поширених опіках;

- переливанні несумісної крові;

- при введенні вакцин і сироваток.

СИМПТОМИ ШОКУ - блювання, спрага, колір обличчя попелястий, губи,

вуха, кінцівки пальців синіють, виникає свавільне сечо - і каловиділення.

ЗАСОБИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ:

тиша, тепло( тільки не перегрівання), знеболювання вливання рідини при

крововтратах і опіках, бережне транспортування.

СТАДІЇ ШОКУ.

Для шоку характерна двофазна зміна активності ЦНС:

1.ЕРЕКТИЛЬНА СТАДІЯ - початкове поширення збудження структур мозку.

1.Посилюється робота ССС - збільшується частота серцевих скорочень;

2.Підвищується АТ;

3.Зменшується об’єм циркулюючої крові в нирках, в системі травлення,

шкірі, м’язах, але збільшується в мозку і серці;

4.Збільшується частота дихання;

5.Відбувається стимуляція дозрівання еритроцитів і їх збільшення в

периферичній крові;

6.Підвищується згортання крові;

Вона нетривала.

2.ТОРПІДНА СТАДІЯ - поширення пригнічення діяльності структур мозку:

- різко знижується АТ;

- зменшується частота серцевих скорочень,

- зменшується об’єм циркулюючої крові,

- порушується гістогемолітичний бар’єр, що приводить до токсикемії

(потрапляння токсинів в кров),

- виникає гіпоксія мозку, серцю, нирок.

Види шоку:

Залежно від причин, що викликали шок, виділяють декілька його видів:

1.Травматичний шок

Виникає при поширених травмах кісток, м’язів, внутрішніх органів.

Протікання ускладнюється кровотечею і інфікуванням рани.

Вперше яскраву клінічну картину травматичного шоку описав великий російський хірург

М.І.Пирогов (1865 р. )

«... Спочатку хворий блідий, кричить, жестикулює,

кидається в різні боки, зіниці розширені, частота

серцевих скорочень підвищується, АТ підвищений,

реакції підсилюються внаслідок збудження ЦНС.

В подальшому наростає пригнічення мовної та

рухової активності, хворий байдужий до

оточуючого, на подразники не реагує, діяльність

ССС послаблюється, АТ падає».

Смерть хворого наступає від згасання всіх життєво важливих

функцій (зупинка серця, дихання), людина «згасає, як

свічка».

2.Опіковий шок .

Розвивається при поширеному термічному пошкодженні шкіри.

Виразність залежить від площі пошкодження і ступеня опіку.

Супроводжується біллю і інтоксикацією речовинами, що всмоктуються

в кров із обпечених тканин.

Смерть від інтоксикації (аутоінтоксикації).

3.Анафілактичний шок -

являється найбільш тяжким і небезпечним проявом алергії у людини.

Виникає при:

а) введенні лікувальних сироваток і вакцин,

б) при введенні деяких лікарських препаратів,

в) попаданні в кров ряду комах .

Розвивається швидко, смерть може наступити через 5-10хв.

І . Еректильна стадія - дуже коротка - жах , рухове збудження, пітливість ,

свербіння.

ІІ . Торпідна стадія - швидко виникає пригнічення функцій ЦНС , можливий

розвиток судом , почуття задухи (внаслідок спазму бронхіол легень ),

бронхоспазм приводить до асфіксії ,

АТ різко падає, порушується мікроциркуляція , виникає внутрішньо-

судинне згортання крові .

Смерть від задухи або внутрішньо-судинного згортання крові.