20. Визначити рівень банкрутства за дискретною фун-єю

Універсальна дискримінантна функція використовується для прогнозування банкрутства. Вона виражається такою моделлю:

Z = 1,5х₁ + 0,08х₂ + 10 х₃ + 5х₄ + 0,3х₅ + 0,1х₆, (4)

Де х₁ – Cash-Flow (ф2 к.220 або 225 +аморт. (ф2 к.260))/ зобов’язання (ф1 к.480+620);

х₂ –валюта балансу (ф1 к.280)/ зобов’язання (ф1 к.480+620);

х₃ – прибуток (ф2 к. 220 або 225)/ валюта балансу (ф1 к. 280);

х₄ – прибуток (ф2 к. 220 або 225)/ виручка від реалізації (ф2 к.035);

х₅ – виробничі запаси (ф1 ∑кк. 100-140)/ виручка від реалізації (ф2 к.035);

х₆ – оборотність основного капіталу (виручка від реалізації (ф2 к.035)/ валюта балансу (ф1 к. 280)).

Одержані значення показника Z можна інтерпретувати так:

Z>2 – підприємство є фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство;

1<Z<2 – у підприємства порушено фінансову рівновагу (фінансову стійкість), але йому не загрожує банкрутство за умови переходу на антикризове управління;

0<Z<1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z<0 – підприємство є напівбанкрутом.

21. Визначити темп зростання власного капіталу на основі фін звітності

Знаходимо ВК(380+430+630), Темп зрост(%)=(Кін./Поч.)*100

22. Визначити відношення cash-flow до заборгованості. Висновки пропозиції

Cash-Flow використовується для визначення чистих грошових потоків, які залишаються в розпорядженні підприємства. Cash-Flow – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства у визначеному періоді та амортизаційні відрахування у цьому самому періоді.

Відношення Cash-Flow до заборгованості (нетто):

КCash-Flow =	Cash-Flow (ф2 к.220 або 225 +ф2 к.260)
	Сума заборгованості – грошові кошти – (6) короткострокові фінансові вкладення (ф1 к.480+620-230-240-220)

Вказує на здатність підприємства розрахуватись зі своїми боргами за рахунок результатів своєї господарської діяльності.

Темп зростання власного капіталу визначається за формулою:

ТР = (РіпП/ЧП) (ЧП/ОП)+(ОП/ВО) (ВО/ОЗ) (ОЗ/НЗ)+(КЗ/ВК) (7)

де ТР – темп зростання власного капіталу;

РіnП – реінвестований прибуток (ф2 к.220 або 225-ф4 к.140);

ЧП – чистий прибуток (ф2 к. 220 або 225);

ОП – обсяг продажу (ф2 к. 035);

ВО – власні оборотні засоби (ф1 к. 260 -620);

ОЗ – оборотні засоби (ф1 к.260);

КЗ – короткострокова заборгованість (ф1 к.620);

ВК – власний капітал (ф1 к.380).

Співвідносячи показники звітного року з показниками року реструктуризації визначити рівень їх зміни та необхідність фінансової санації чи здійснення ліквідації підприємства.

23. Визначити рівень банкрутства за коеф Бівера. Висновки пропозиції

Коефіцієнт Бівера використовується для виявлення незадовільної структури балансу. Розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань за формулою:

К₆ = (Ф₂₂₀ – Ф₂₆₀) : (П₄₈₀ + П₆₂₀), (5)

Де К₆ – коефіцієнт Бівера;

Ф₂₂₀, Ф₂₆₀ – чистий прибуток і амортизація, наведені у рядку 220 і 260 форми № 2 “Звіт про фінансові результати” відповідно;

П₄₈₀, П₆₂₀ – довгострокові поточні зобов’язання (підсумки розділів ІІІ і IV), наведені у рядках 480 і 620 ф. 1 “Баланс”.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, який направляється на розвиток виробництва.

В такій ситуації створюється незадовільна структура балансу, підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.