4. Народовладдя в Україні та форми його здійснення

Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути безпосередньої (прямої) та представницької (виборної) демократії. До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують ухвалення державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять: референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади; загальні збори громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням.

Представницька демократія - це засіб реалізації волі народу через представників, обраних ним до органів влади: насамперед, народних депутатів, Президента, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів органів місцевого самоврядування.

Вибори – це передбачена Конституцією та законами форма народовладдя, яка є волевиявленням народу щодо формування складу представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування. Вибори в Україні є вільними, загальними, рівними, прямими і здійснюються шляхом таємного голосування. Це основні принципи виборчої системи. Принцип вільності означає що виборці приймають участь у виборах без будь-яких примусів з боку будь-кого. Принцип загальності означає те, що право голосу мають усі дієздатні громадяни України, які досягли повноліття, тобто 18 років. Принцип рівності означає, що всі виборці приймають участь у виборах на рівних засадах, тобто вони мають однакову кількість голосів і тому можуть однаково впливати на результати виборів. Принцип прямого виборчого права означає, що виборці безпосередньо обирають Президента України, народних депутатів усіх рівнів, сільських, селищних та міських голів, а не уповноважують це робити будь-кого. Принцип таємності голосування вимагає недопущення будь-якого втручання в процес волевиявлення громадян.

Референдум - це голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя.

Референдум може призначатися Верховною Радою, Президентом або за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу. Не допускається проведення референдумів щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст.69-74). Відповідно до ст. 73 Конституції України, обов'язковим є всеукраїнський референдум для вирішення питань щодо зміни території України.

Конкретні правила обрання депутатів усіх рівнів і здійснення референдумів зазначені у спеціальних конституційних законах.

5. Органи державної влади Верховна Рада України

Україна є демократичною республікою, а це означає, що влада в країні заснована на рівноправній участі громадян у формуванні органів держави і контролі за їхньою діяльністю. Всі державні органи можна поділити на дві великі групи: вищі (або центральні) і місцеві. Повноваження перших поширюється на територію всієї держави, а других – тільки в межах своєї території (область, район, місто).

Вищі державні органи розділені на три самостійні гілки: законодавчу, виконавчу, судову. Цим здійснюється притаманний демократичним державам принцип розподілу влади.

Вищим і єдиним органом законодавчої влади в Україні є однопалатний парламент – Верховна Рада України. Парламент є представницьким, загальнонаціональним органом, тому обирається народом.

До складу Верховної Ради входять два органи, які мають особливий, самостійний статус: Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Перший контролює використання коштів Державного бюджету, а другий - дотримання прав і свобод людини і громадянина.

В Конституції України виписані загальні положення про склад, вибори і діяльність Верховної Ради. Вона працює сесійно, на постійній основі і складається з 450 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування на пропорційній основі на строк п’ять років. Віковим цензом для народного обранця є 21 рік (ст.75-84).

Повноваження Верховної Ради викладені у статі 85 Конституції у 37 пунктах. Одними з головних завдань її діяльності є внесення змін до Конституції, прийняття законів, затвердження бюджету, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави, затвердження загальнодержавних програм тощо. Умови щодо припинення повноважень Верховної Ради викладені у статі 90.

Окремо в Конституції України розглянуті загальні повноваження депутатів Верховної Ради (ст.80,81,86). Детальніше вони виписані у спеціальному законі “Про статус народного депутата України”.