4. На завершальній стадії:
– обговорюється додаткова документація, що передається замовнику;
– передається аудиторський висновок.
На завершальній стадії аудиторської перевірки сертифікований аудитор повинен перевірити роботу складу групи аудиторів і вирішити, чи достатньо зібрано свідчень та оцінити результати аудиту. Перевірка особою, яка має широкий досвід чи є більш кваліфікованою, здійснюється для виявлення (запобігання) помилок і для оцінки суджень та висновків. Відповідна перевірка робочих документів – це найважливіший спосіб забезпечити високу якість виконання аудиту, а також незалежності суджень усієї групи аудиторів, яка виконує замовлення на аудит.
Завершується аудит складанням відповідного аудиторського висновку (звіту) і листа - повідомлення управлінської ланки та аудиторського комітету щодо недоліків структури внутрішнього контролю, виявлених у ході перевірки.
5.2. Планування аудиту
Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки. Першим етапом проведення аудиторської перевірки є планування. Процес планування досить громіздкий і може займати до 30 % часу, витраченого на перевірку.
У популярній книзі «Аудит Монтгомері» [21] вказано, що аудиторська перевірка має відповідати загальноприйнятим стандартам, виконуватись ефективно і в межах часу, заданого клієнтом. З цією метою проводять її планування й регулювання.
Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.
Планування – це вироблення головної стратегії та конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.
Відповідно до стандартів аудиту аудиторська перевірка має бути належним чином спланована.
Необхідність планування зумовлена такими причинами:
1. Необхідність одержання достатньої кількості інформації про стан справ клієнта.
2. Запобігання надмірним витратам на проведення «зайвих» процедур.
3. Уникнення непорозумінь із клієнтом.
Планування являє собою низку послідовних етапів, у межах яких проводиться попереднє ознайомлення з підприємством-клієнтом і сферою його діяльності, врегулювання взаємовідносин з клієнтом шляхом підписання договору на проведення перевірки, оцінювання ризиків та суттєвості, визначення мети, завдань, аудиторських процедур, що будуть реалізовані в ході перевірки. Зазначені моменти визначають зміст аудиторських документів з планування – загального плану й програми.
Відповідно до Міжнародного стандарту 300 зміст процесу планування розкривається таким чином: це розроблення загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту.
Процес планування має ґрунтуватися на таких принципах:
Принцип комплексності – передбачає забезпечення взаємозв’язку і взаємо узгодженості всіх етапів планування – від попереднього до планування до складання загального плану і програми.
Принцип ефективності – передбачає розроблення оптимальних планів і програм, виконання яких забезпечить отримання достовірних та достатніх аудиторських доказів із найменшими витратами праці й часу.
Принцип системності – план має передбачити оцінювання всіх суттєвих аспектів аудиторської перевірки, дослідження стійких причинно– наслідкових зв’язків, які можуть вплинути на думку щодо достовірності фінансової звітності.
Принцип гнучкості – передбачає можливість внесення змін у план і програму перевірки у зв’язку з виявленими непередбачуваними обставинами.
Принцип контролю – документи з планування аудиту виступають дієвим засобом контролю повноти і вчасності здійснення аудиту шляхом виявлення відхилень від визначених напрямів контролю, аудиторських процедур, строків їх виконання.
Принцип оптимальності – в процесі планування аудиту необхідно забезпечити варіантність для можливості вибору оптимального варіанта загального плану і програми аудиту на основі критеріїв, що визначені аудиторською фірмою.
Аудитори й аудиторські фірми України під час розроблення плану аудиту та протягом тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми й методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.
Загальна схема процесу планування представлена на рисунку 5.1.
Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду й специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.
Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.
План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати й узгоджувати заздалегідь.
Протягом усієї тривалості аудиту його загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором. Події чи мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми оформляються ним документально.
