2.2 Підготовка до проведення обстеження

Цілком природно, що поглиблена діагностика як завдання виникає перед психологом не раптово. Існують дві ситуації, коли вона стає необхідна.

Перша - коли сам психолог у процесі спостереження в природній ситуації, аналізу групового обстеження (у тому числі спеціально організованого спостереження), в якій або іншій ситуації виявляє особливості дитини, що виділяють його в середовищі однолітків і призводять до його дезадаптації. Друга - коли запит на подібну оцінку виходить від педагогів чи безпосередньо від батьків дитини. Зрозуміло, що подібний запит буде точно так само визначаться якими-небудь особливостями дитини, порушують його адаптацію в групі, будинку по різних параметрах.

Перш ніж безпосередньо приступати до поглибленої діагностики, необхідно познайомитися з усіма даними, існуючими щодо цієї дитини. У першу чергу до них відносяться: особиста справа дитини, записи лікарів та інших фахівців.

Незалежно від того, чи з'явилися батьки після наполегливої рекомендації педагога чи звернення до психолога пов'язано з їхньою особистою ініціативою, характер першого контакту з фахівцем має особливе значення у зв'язку зі складністю почуттів, які вони відчувають. Якщо психолог під час першого контакту з батьками не веде себе цілком певним чином, то може перешкоджати формуванню вкрай необхідного в цій ситуації довіри до фахівця [29].

З самого початку необхідно вибудувати довірчі відносини психолога сім'єю на умовах певної конфіденційності. Цілком природно, що повної анонімності в ситуації перебування дитини в установі бути не може: педагоги інші фахівці, що працюють з дитиною, повинні знати про нього те, що допоможе їм більш ефективно будувати свою роботу. І про це батьки повинні бути повідомлені психологом. Психолог повинен пройти між двох вогнів, даючи зрозуміти батькам, що значна частина того, що стане відомо психолога, не дійде до педагогів, буде закритою інформацією, і, в той же час, частина інформації може бути доведена до відома інших фахівців.

Після цього батькам можна запропонувати задати свої питання, отримати роз'яснення психолога, його коментарі щодо передбачуваного обстеженні, консультації. Це так само формує у сім'ї довірче відношення, вносить певну ясність у їх очікування.

Психолог повинен усвідомити і врахувати попередню інформованість батьків, що стосується проблематики, стану або навіть захворювання дитини. Це допоможе психологу більш ефективно і грамотно з мінімізацією тимчасових витрат уже до зустрічі з дитиною, безпосередньо до самого обстеження, сформувати первинну (попередню) діагностичну гіпотезу і, відповідно, конкретизувати специфічні питання при оцінці історії розвитку дитини (психологічного анамнезу).

2.3. Психологічний анамнез

Відповідно до принципів інтегративної оцінки збір психологічного анамнезу є, з одного боку, необхідною частиною побудови психологічної діагностичної гіпотези, а з іншого - являє собою систему об'єктивних даних, що дозволяють припустити причину і ймовірні механізми виникнення того або іншого варіанту відхиляється розвитку. Слід зазначити, що практично всі фахівці приділяють пильну увагу збору анамнестичних даних, реалізуючи тим самим принцип динамічного підходу [1, 4, 9, 10]. Збір психологічного анамнезу, може спиратися на вже відомі факти з історії розвитку дитини (медичний анамнез). Однак збір психологічного анамнезу має свої цілі та завдання і представляє собою досить специфічний набір тем, з приводу яких ведеться бесіда. У випадку детально прописаного лікарського анамнезу не має сенсу повторювати питання, раннє задані лікарем, а слід лише деталізувати цікаві для психолога етапи та специфіку розвитку перетворюючи, таким чином, медичний анамнез в історію розвитку. Часто психологи освітніх установ, в тому числі і психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги, виявляються першими фахівцями, до яких звертаються батьки з проблемною дитиною. У таких випадках психолог буквально вимушений оцінювати історію розвитку дитини (у тому числі і період розвитку до моменту народження) самостійно. У будь-якому випадку, вміння оцінити і проаналізувати інформацію, що вважається досі виключно прерогативою медичних працівників, є показником професіоналізму фахівця, особливо тоді, коли мова йде про психологів, які працюють з дітьми з відхиленнями в розвитку [29].

У літературі неодноразово піднімалося питання про необхідність аналізу історії розвитку дитини для різних ситуацій і різних категорій дітей, проводилася диференціація медичного та психолого-педагогічного анамнезу. Проте вважається виправданим зближення поняття «психологічний анамнез» з анамнестичними підходом, прийнятим в медицині. При цьому крім перенесення з медицини принципів збору та аналізу анамнестичних даних, необхідний облік змісту «медікооріентірованих» анамнестичних даних з метою забезпечення інтегративного характеру поглибленої оцінки.

Нейробіологічні складова розвитку дитини лежить в каузальної (причинної) області, будучи основою і першопричиною розвитку дитини. Природно, що особливості цієї складової безпосередньо впливати на розвиток всіх галузей життєдіяльності, в тому числі і психічних сфер. Таким чином, навіть при умовно-нормативному розвитку можна і треба оцінювати закономірності нейробіологічної розвитку, куди в якості важливого компонента слід включити і оцінку соматичного стану, його динаміку в процесі дорослішання дитини як один із чинників каузального рівня його індивідуально-типологічних особливостей.

Важливим для аналізу розвитку дитини є стан матері, не тільки під час вагітності, а й у перші роки життя дитини (у багатьох випадках має бути оцінений і стан батька, інших дітей в сім'ї). Ті чи інші факти хворобливого стану батьків (особливо матері) в перші роки життя дитини є принципово важливою інформацією для психолога, оскільки дозволяють висунути гіпотезу і батьківсько-дитячих відносин у цей період, і гіпо - чи гіпераффективних взаємодіях в діаді мати-дитина, про можливих в цих випадках труднощі формування почуття прихильності або базового довіри. Таким чином, сучасні фахівці [28, 29] вважають, показники розвитку та інші дані, до теперішнього часу розглядаються виключно в парадигмі медичного підходу, що відносяться і до психологічного анамнезу і, тим самим, обов'язковими для оцінки психологом.

До початку власного обстеження, в тому числі і збору психологічного анамнезу, психологу необхідно ознайомиться з результатами всіх попередніх наявних об'єктивізовані обстежень та проаналізувати ці дані під кутом психологічного розвитку дитини [17].

У той же час в основу психологічного підходу до збору та систематизації даних про дитину може бути покладена схема аналізу кожного етапу розвитку дитини, кваліфікація динаміки його діяльності й особистості, широке охоплення істотних умов.

Одним з найважливіших елементів збору психологічного анамнезу є простежування (і вичленення) в історії розвитку дитини інформації про формування базових складових психічного розвитку і умови цього формування. Окремі факти розвитку дитини і загальний аналіз дозволяють вже до отримання об'єктивних даних зробити припущення про характер та формуванні, про тих точках, областях і сферах психічного розвитку, де відбувалися збої або девіації, що допомагає більш ефективно будувати психологічну гіпотезу і уточнювати надалі психологічний діагноз, особливості створення корекційно-розвивальних програм.

Найбільш пильну увагу в психологічному анамнезі слід приділити вузловим моментам розвитку. Саме аналізуючи ці моменти, можна оцінити наявні факти узгодженості якісних змін всіх трьох базових складових при умовно-нормативному розвитку або, навпаки, неузгодженості в їх якісні зміни. Знання про вузлових моментах розвитку дає можливість оцінити збої, недостатності розвитку окремих рівнів, а отже, і всієї ієрархічної системи довільної регуляції, когніцій і афективної регуляції.

Так найбільш пильну увагу в анамнезі слід приділяти не просто динаміці розвитку тих чи інших сфер психіки дитини, але особливостям розвитку в періоди: 2,5-3 місяці; 7-8 місяців; 1-го року; 18-24 місяців, 2,5 -3 років; 5,5-6,5 років.

Дані моменти є одними з найбільш важливих і для визначення самої діагностичної гіпотези, і для постановки в рамках його попереднього психологічного діагнозу.

Безумовно, оцінити всі умови і факти розвитку дитини, її родини в цілому за короткий період опитування батьків не надається можливим. У залежності від уже наявних даних про розвиток, власне діагностичної гіпотези фахівця в кожному конкретному випадку ті чи інші розділи схеми збору психологічного анамнезу можуть або скорочуватися, або ще більше деталізуватися. У той же час вузлові моменти мають бути проаналізовані за будь-яких обставин.