2. Організація і проведення індивідуальних обстежень

Щоб максимально ефективно і з мінімальними витратами часу і «ресурсів» як фахівця, так і дитини провести поглиблене обстеження, проаналізувати його результати та скласти висновок, а потім дати рекомендації батькам або педагогам, необхідно в певній мірі технологізовані сам процес обстеження.

Дійсно, говорити про будь-якої технології діагностичної діяльності означає, насамперед, раціонально розділити весь процес психологічної оцінки на окремі чітко виражені етапи і оптимально використовувати різноманітні методичні засоби (в тому числі і діагностичного інструментарію) з метою підвищення ефективності діяльності та мінімізації часових витрат. Необхідно пам'ятати, що всі етапи роботи з дитиною повинні бути взаємопов'язані і «коректуватися» в залежності від результатів попереднього етапу.

Подібний підхід до оцінки рівня актуального розвитку та розуміння механізмів і шляхів, що призвели до спостережуваних особливостей, повинен проводитися в єдиному «ключі», де, основним завданням є комплексна багатоаспектна кваліфікація стану дитини.

Кінцевим підсумком такої комплексної психологічної діагностики повинна стати постановка психологічного діагнозу [7, 9, 30], який дозволить не тільки описати актуальний стан дитини і віднести його до певного типу умовно-нормативного або відхиляється розвитку, але й забезпечить досить надійний прогноз його подальшого розвитку та навчання, дасть фахівцям, в першу чергу, психолога, можливість розробити програми найбільш ефективної корекційної роботи.

Крім того, подібна поглиблена психологічна діагностика буде сприяти визначенню найбільш ефективного освітнього маршруту як одного з напрямків психологічного супроводу дитини.

Відповідно до цього можна сформулювати ряд положень (вимог), що лежать в основі поглибленої психологічної діагностики:

1. Побудова гіпотези психологічного обстеження на основі цілісного уявлення про дитину, з залученням знань різних галузей психології, педіатрії, дитячої психіатрії, медичної генетики, педагогіки, у тому числі спеціальної (корекційної педагогіки).

2. Використання в повній мірі алгоритму зміни діагностичної гіпотези у світлі одержуваних даних (правило Байєса) [15].

3. Побудова процедури обстеження відповідно до актуальним віком, особливостями поведінки дитини, а також з урахуванням взаємодії в діаді дорослий - дитина.

4. Використання методичного апарату, адекватного цілям і гіпотезі обстеження з урахуванням процедурних особливостей, що дозволяють отримувати багатофакторну (багатофункціональну) інформацію за рахунок технології пред'явлення.

5. Аналіз отриманих даних із застосуванням технології інтегративної оцінки результатів, не тільки дає максимальну інформацію про специфіку розвитку і формування різних функцій і систем на феноменологічному рівні, а й що дозволяє виявити комплекс та ієрархію причин, що приводить до даного варіанта розвитку.

6. Психологічна кваліфікації рівня актуального розвитку дитини з виходом на тип і структуру розвитку, постановку психологічного діагнозу і визначення ймовірнісного прогнозу розвитку.

7. врахування особливостей операціональних характеристик діяльності дитини з метою мінімізації його «ресурсних» витрат.

8. Визначення конкретних рекомендацій щодо особливостей супроводу дитини в рамках конкретного освітнього закладу усіма фахівцями, включеними в освітній процес, у тому числі рекомендації батькам, іншим учасникам позанавчальної діяльності [28 с. 34].

Тільки у випадку проходження цих положень діагностичний процес набуває характеру системно і ітегратівного, рівно, як і оцінка психічного розвитку дитини може розглядатися як інтегративна оцінка.

Виходячи з цього, сама структура поглибленої оцінки психічного розвитку дитини представляється у вигляді наступних послідовних і найтіснішим чином взаємопов'язаних, що випливають один з іншого етапів:

1. Збір психологічного аналізу.

2. Створення гіпотези обстеження з виходом на попередній психологічний діагноз, її уточнення і коректування в процесі роботи психолога.

3. безпосередньо процедура обстеження дитини з використанням відповідних тактик і технологій, адекватних віку і можливостей дитини.

4. Розгорнутий системний аналіз результатів обстеження, їх зіставлення між собою в відповідності з гіпотезою.

5. Остаточна постановка психологічного діагнозу з урахуванням отриманих результатів, розуміння механізмів і шляхів призвів до спостережуваних особливостей, визначення ймовірнісного прогнозу розвитку, шляхів і методів мульти-і міждисциплінарного супроводу дитини.