Тема 4. Специфіка роботи психолога з дітьми раннього віку.
План
Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу.
Організація і проведення індивідуальних обстежень.
Тексти для лекцій викладено в посібниках:
Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, – 2003. – 536 с.
Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. Брест, 1993.
Грановская Р. М. Элементы практической психологии. Ленинград, 1989.
Демчук О.А. Методика роботи практичного психолога. Умань – 2011. – 312 с.
1. Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу.
Сучасна статистика стверджує, що в результаті психотравмуючої ситуації (розлука з близькими, поява знайомих дорослих, нове оточення тощо) важка адаптація до ДНЗ спостерігається в 73% хлопчиків та 52% дівчаток.
В більшості дітей у період адаптації відбувається перебудова практично всіх органів і систем, спрямованих па вироблення нових умовних рефлексів, які впливають на психічне здоров'я дитини в майбутньому.
Здебільшого
прийнято вважати, що адаптація проходить
складно, з масою негативних порушень у
дитячому
організмі. Що ж відбувається в організмі
й психіці
дитини, коли вона вперше йде в дитсадок?
У новому дитячому колективі дитина постійно перебуває ніби під струмом сильного нервово-психічного напруження, яке не припиняється ні на хвилину. Дитина перебуває на грані стресу, який порушує захисні бар'єри, що в подальшому вплине на важливі фізіологічні реакції, необхідні для підтримки стану здоров'я. Страждає - реактивність, понижується опір організму дитини, немає більше захисту малюка від усіх хвороб. При цьому достатньо лише кашлянути - дитина починає хворіти, порушується процес адаптації, а після зриву доводиться адаптуватися знову. Розставання з матір'ю провокує стрес. Дитина, розлучившись із батьками, сумує, плаче, вихователь чи помічник вихователя намагаються чимось привернути увагу дитини, зацікавити іграшкою, поговорити...
Саме в цей момент повинен бути поряд практичний психолог, і якщо дитина не реагує на спроби розважити її, замкнулася й нічим не цікавиться, необхідно дати їй спокій.
Адаптація - це процес встановлення найбільш правильних співвідношень (біологічних та соціальних) між: організмом і зовнішнім середовищем, засноване на формуванні динамічного стереотипу поведінки.
Існують такі ступені адаптації дитини до ДНЗ:
легкий - поведінка дитини нормалізується (протягом 10-15 днів) фізіологічна, природна адаптація;
середній (протягом 15-30 днів) дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
важкий (триває від 2 місяців і більше) - патологічна.
Найбільш критичний вік для адаптації від 9-10 місяців до 1 року 6 місяців та від 3 до 3,5 років.
Для полегшеним процесу адаптації дитини до умов дошкільного закладу необхідно:
-максимально наблизити режим дня дитини до режиму дня дошкільного закладу;
привчати її до активної участі в режимних процесах;
використовувати комплекс процедур для загартовування;
збільшувати рухову активність, яка є необхідною для підвищення працездатності дитячого організму.
Процес адаптації ускладнюють
Під час вагітності: токсикоз, стресові ситуації,
Прийом ліків, вживання алкоголю, куріння.
Після пологів: недоношеність чи перекошеність дитини, велика маса тіла (4 кг і більше), часті ГРЗ, рахіт, анемія, діатез, затримка психічного розвитку, відсутність батька чи матері в сім'ї, перша або єдина дитина в сім'ї, конфліктні взаємини в сім'ї.
Практичний психолог ДНЗ має взаємодіяти з персоналом групи: необхідно спеціально організувати середовище в ігровій кімнаті так, щоб діти не нудьгували п почували себе комфортно в новому оточенні.
Отже, перша допомога дитині, яка проходить адаптаційний період, полягає в тому, щоб зняти всі види психологічного тиску, не нав'язувати пестощі й турботу, свою волю, а дати спокій, бути поряд і чекати, коли в дитини відновиться потреба в спілкуванні з дорослим та однолітками.