3. Організаційно-методична робота психолога в дошкільному закладі

Діяльність психолога передбачає низку форм і методів роботи з батьками, дітьми, педколективом, а також самостійні види діяльності психолога, спрямовані на та проведення різних психолого-педагогічних заходів.

Основні форми організаційно-методичної роботи:

1. Підготовка до участі в різних колективних психолого-педагогічних заходах дошкільної установи, міста, області (психологічні консиліуми, творчі зустрічі, семінари, батьківські збори педради тощо).

2. Розробки психолого-педагогічних і методичних матеріалів (корекційно-відновлювальних програм, методичних рекомендацій батькам і педагогам, психологічних карт, таблиць, бланків протоколів для фіксації діагностичної та іншої інформації).

3. Консультації психолога в навчально-методичних і наукових центрах, відділі управління освіти, медичних установах.

4. Організація заходів щодо психодіагностичної роботи відповідно до соціальних запитів.

5. Підготовка і проведення індивідуальних і групових зустрічей з батьками й педагогами щодо аналізу результатів діагностичних досліджень.

6. Робота з профілактики психоемоційного дискомфорту в колективі освітньо-виховної установи.

7. Підготовка творчого методичного матеріалу для міського, обласного та республіканського друку.

8. Робота із самоосвіти практичного психолога: вивчення і аналіз періодичної преси, методичної літератури на робочому місці, у бібліотеці тощо.

9. Надання допомоги педпрацівникам і батькам вихованців в організації їхньої самоосвіти з психолого-педагогічних і методичних питань.

10. Підготовка та проведення актуальних зустрічей з педагогічними працівниками з різних питань психолого-педагогічного і методичного характеру.

11. Проведення паспортизації вікових груп, що передбачає:

а) накопичення матеріалів психодіагностичної, розвивальної та корекційно-відновлювальної роботи;

б) збір інформації про сім'ю вихованців;

в) виявлення деструктивних сімей.

12. Підготовка та проведення тренінгів, психологічних ігор і занять з дітьми.

13. Участь у методичних заходах дошкільної установи: фронтальних, тематичних та епізодичних перевірках, педагогічних читаннях, педрадах тощо.

14. Організація роботи з психологічної підготовки дітей до навчання у школі й наступності в роботі ДНЗ й школи.

4. Основні напрямки діяльності практичного психолога

Робота психолога з дошкільнятами насамперед передбачає діагностику та корекцію їхнього психічного розвитку. Ці два види роботи найчастіше тісно взаємозв'язані, оскільки діагностика — не самоціль, а лише певний етап на шляху психологічної допомоги дітям, які її потребують.

Діагностична робота — це історично перша за змістом діяльність освітянської психологічної практики. Пріоритетність діагностики серед інших видів діяльності можна, на нашу думку, пояснити тим, що саме їй приділяється найбільше уваги в процесі професійної підготовки психолога, а тому він і найкраще підготовлений для здійснення саме цієї роботи. Крім того, діагностична робота є найбільш помітною: її результати можна завжди продемонструвати всім зацікавленим сторонам: адміністрації, вихователям, батькам.

Діагностична робота з усіма вихованцями ДНЗ має на меті створення психолого-педагогічної карти, що є, по суті, соціально-психологічним портретом кожної дитини. У цій карті відображено інтелектуальний та особистісний розвиток дитини на час проведення діагностики. Здобуті дані є вихідним матеріалом для планування роботи з вихователями, батьками та корекційної роботи із самими дітьми, зокрема для визначення шляхів та форм надання допомоги тим з них, хто має труднощі у спілкуванні, засвоєнні знань, поведінці й психічному самопочутті.

Важливо пам'ятати: методи, які використовуються для діагностики, мають бути максимально прогностичними, тобто давати можливість прогнозувати, на основі здобутих результатів особливості розвитку тих чи інших психічних функцій дитини в майбутньому. На жаль, сьогодні їх розроблено недостатньо. Більшість методів, які використовують для діагностики психічного розвитку дитини, фіксують його рівень лише на момент проведення процедури (актуальний рівень розвитку). Винятком є діагностичні процедури, які використовуються для визначення готовності малюка до навчання у школі. Дані, здобуті за допомогою багатьох із цих методів, дають змогу робити прогноз майбутніх результатів навчання дитини в першому класі школи, її стосунків з учителем та ровесниками.

Іноді психолог проводить діагностичне обстеження окремих дітей на прохання батьків чи вихователів, після чого розробляє за його результатами індивідуальні програми занять з цими дітьми, за якими працюють батьки та вихователі. На прохання вихователя психолог може сам проводить розвивальні групові та індивідуальні заняття з дошкільнятами. Найчастіше це буває у випадках, коли вихователь не може сам розв'язати певну дидактичну чи виховну проблему. Психолог допомагає дітям оволодівати уміннями ї навичками спілкування, учіння, регуляції власної поведінки і самоконтролю в навчальній діяльності. Найчастіше така робота здійснюється у формі тренінгу, що далеко не завжди може робити вихователь. Це ні що інше, як корекційна робота, що прямо є сферою прикладання зусиль психолога.

Важлива ділянка роботи психолога дошкільного закладу — проведення комплексної діагностики його випускників, спрямованої на з'ясування рівнів їхнього інтелектуального розвитку, мотиваційної, вольової та емоційної сфер. Цю роботу психолог має здійсню­вати на початку другого навчального півріччя. Адже йому треба не лише зробити діагностичні зрізи, а й мати ще якийсь час для корекційної роботи з дітьми, в яких виявлено низький рівень готовності до навчання у школі за окремими показниками. Ця робота — безпосередній професійний обов'язок психолога дошкільного навчального закладу.

Отже, від ефективності праці психолога великою мірою залежить готовність дитини до навчання в школі. Чим кращими будуть кінцеві показники готовності, тим швидше вона адаптується до нових шкільних умов, тим успішніше оволодіватиме системою знань, умінь та навичок на початковому етапі навчання, тим швидше засвоїть свою нову соціальну роль — роль школяра. А це, безумовно, є важливим показником успішності роботи дошкільного навчального закладу загалом і кожної його ланки, зокрема.

Узагальнюючи завдання психолога у роботі з дошкільнятами, можна стве­рджувати, що це насамперед максимальне сприяння їх повноцінному психічному й особистісному розвитку.

Підвищення ефективності навчально-виховного про­цесу в дошкільному навчальному закладі можливе за умови використання найновіших досягнень не лише педагогічної, а й психологічної науки. Остання розкриває основні закономірності розвитку особистості дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей. Завдання психолога — систематично ознайомлювати вихова­телів з психологічними теоріями та найновішими експериментальними дослідженнями в галузі виховання і навчання дошкільнят. Це надзвичайно важлива ділянка роботи. Проте, як свідчить практика, її значущість усвідомлюють далеко не всі психологи. Дехто з них взагалі вважає, що основна їхня діяльність — це робота з дітьми, а робота з вихователями — обов'язки ме­тодиста і керівника дошкільного закладу. Варто зазначити, що психологічні теорії та результати і висновки експериментальних досліджень ні в якому разі не можна прямо запроваджувати у навчально-виховний процес, аж поки вони не перетворяться на дидактичні принципи та окремі методики навчання та виховання дошкільнят. Таке перетворення психолог спроможний здійснити лише завдяки тісній співпраці з методистом та вихователями. Адже цілком очевидно, що дидактичні принципи, окремі методи, прийоми, методики навчання і виховання — це прерогатива педагогіки, а тому без тісної співпраці спеціалістів обох галузей тут нічого не вирішити.

Важливо, щоб діяльність психолога в дошкільному навчальному закладі спрямовувалася на допомогу педагогам у розробці розвивальних технологій навчання і виховання дітей. Він зобов'язаний брати участь у всіх заходах, які мають місце в педагогічному процесі закладу. Іноді психолог має відвідувати заняття, навіть відкриті, з метою їх психологічного аналізу, зокрема, оцінки емоційного стану дітей, стилю педагогічного спілкування вихователя з дітьми, застосування індивідуального підходу, розвивального ефекту заняття тощо.

Ще одна важлива ділянка роботи психолога — допомагати вихователям у визначенні особливостей темпераменту кожного з вихованців, адже ураховувати їх слід не лише у виняткових випадках, а постійно, особливо в організації навчально-виховного процесу. Тут доречно згадати відомого радянського дослідника проблеми темпераменту В. Д. Небиліцина, який у своїх працях настійно підкреслював, що темперамент — одна з найважливіших умов, з якою слід "рахуватися при інди­відуальному підході до виховання та навчання, до формування характеру, до всебічного розвитку розумових і фізичних здібностей".

Організовуючи навчальну діяльність, вихователь має враховувати тип темпераменту (сангвінічний, холеричний, флегматичний, меланхолічний) і на основі цього будувати індивідуальний підхід до кожної дитини зокрема. Рухливого і збудливого холерика треба постійно стримувати, скеровуючи його вербальну та продуктивну діяльність у потрібне русло, стежити, щоб він не поспішав з відповіддю і спочатку добре обміркував її, щоб поспіхом не малював, не ліпив, аплікував, а дбав про якість роботи та не заважав ровесникам, які працюють поруч, тощо. Не меншої уваги потребує і малорухливий флегматик. Вихователь має підлаштовуватися під повільний темп його вербальної чи продуктивної діяльності — не підганяти його з відповіддю, а давати певний час на роздуми, не підганяти завершення роботи під час продуктивних видів діяльності, оскільки це, як правило, тільки дезорганізує, не, даючи позитивних результатів. Прискорення вихователем діяльності флегматика може викликати у дитини внутрішній супротив, негативізм, упертість, зниження пізнавального інтересу, а зрештою — негативне ставлення до навчання загалом. Вихователь має постійно пам'ятати про згубні наслідки ігнорування у навчально-виховному процесі індивідуально-типологічних особливостей дітей і відповідно до них продумувати й організовувати різні види діяльності.

Знати індивідуально-типологічні особливості дитини вихователеві насамперед потрібно для здійснення індивідуального підходу до неї — цього важливого психолого-педагогічного принципу, згідно з яким організація навчально-виховного процесу має будуватися на основі урахування всіх індивідуальних особливостей кожної дитини.

Вихователь має знати, що темперамент дитини виявляється за такими двома показниками: активністю та емоційністю. В свою чергу, виділяється три види активності, моторна (рухова), інтелектуальна й комунікативна. Щоб скласти правильне уявлення про індивідуально-типологічні особливості активності дитини, треба проаналізувати всі три її види у комплексі. У структурі емоційності виділяються емоційна збудливість, сила емоцій, тривожність. Основний метод пізнання темпераменту дитини — спостереження, яке дає досить вірогідні відомості про її активність та емоційність. Крім того, для збирання інформації про темперамент дитини можна використати нескладні експериментальні заняття, з методикою проведення яких вихователів має ознайомити психолог.

Робота психолога дошкільного навчального закладу з батьками здійснюється, головним чином, у двох напрямках: соціально-психологічне консультування і просвітницька діяльність. Два види роботи психолога з батьками часто здійснюються одночасно. Консультування батьків може проводитись як з ініціативи психолога, так і на прохання батьків. Воно може відбуватись у різних організаційних формах — як у колективній, так і індивідуальній. Безумовно, що консультації, які здійснюються на прохання окремих батьків, проводяться лише в індивідуальній формі. Цього потребує етика психологічного консультування. Адже батьки, які звертаються до психолога, діляться з ним своїми особистими спостереженнями за сином чи донькою, висловлюють свою стурбованість з приводу їхньої поведінки, розвитку окремих психічних процесів (найчастіше пам'яті, уваги, мислення, мовлення). Батьки часто непокояться з приводу недостатнього, на їхню думку, розвитку в їхніх сина чи доньки таких важливих особистісних рис, як самостійність, працелюбність, доброта, щедрість тощо, і, безумовно, присутність сторонніх людей при таких відвертих розмовах психолога і батьків, є зовсім небажаною.

Тематику колективних консультацій та просвітницької роботи з батьками психолог визначає, виходячи з аналізу індивідуальних консультацій, характеру їхніх запитань, рівня психолого-педагогічної освіченості, а також аналізу результатів діагностичних зрізів вихованості та навченості дітей, які періодично проводяться у тій чи іншій віковій групі. Іноді психолог розробляє для батьків на основі результатів діагностичного обстеження індивідуальні програми їхніх занять з дитиною у домашніх умовах. Особливо це стосується старших дошкільнят, які готуються до вступу до школи.

Трапляється, що батьки подекуди висувають до своїх дітей завищені вимоги, погано орієнтуючись у їхніх вікових психологічних особливостях, можливостях на поточний момент. Особливо це стосується інтелектуального розвитку малят, Такі батьки хочуть, щоб їхні п'ятирічні діти вже читали і вміли писати. Це питання має бути в центрі уваги психолога в процесі просвітницької роботи з батьками. Він має переконати тат і мам у тому, що будь-які впливи на дитину перших семи років життя мають насамперед спрямовуватися на збагачення (ампліфікацію) її розвитку, а не на його прискорення (акселерацію). Тут буде доречно послатися на відомих учених-психологів (Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець), котрі всю свою наукову діяльність присвятили вивченню закономірностей психічного розвитку дошкільнят і своїми теоретичними та емпіричними дослідженнями переконливо довели недоцільність і навіть згубність штучного прискорення їхнього розвитку. На цих позиціях нині базується гуманістична психолого-педагогічна наука.

Часто у практиці роботи психолога мають місце й протилежні випадки, коли батьки вважають своїх 5-6-річних дітей "дуже маленькими", такими, що "ще все встигнуть". Тут просвітницька робота психолога не менш важлива, оскільки сензитивні періоди для розвитку тих чи інших психічних процесів і властивостей дітей надзвичайно швидкоплинні та незворотні. Про це обов'язково мають знати батьки, роль яких у вихованні дітей не менш значуща, ніж роль вихователів.

Працюючи з батьками, психолог не повинен обминути і таке важливе питання, як статеве виховання, чому, як свідчить реальна дійсність, у нашій культурі приділяється недостатня увага батьків і педагогів, особливо коли йдеться про дошкільнят. Батьки мають знати про важливість процесу ідентифікації дитиною себе з особами своєї статі вже на цьому віковому етапі, оскільки це має велике значення для її особистісного розвитку, зокрема, окремих якостей, які лишаються незмінними протягом усього життя.