Дисципліна: Методика роботи практичного психолога лекція 1

Змістовий модуль І. Теоретичні основи та методологічне забезпечення роботи практичного психолога

Тема 1. Зміст, завдання та правовий статус роботи практичного психолога в освіті. План

1. Кваліфікаційна характеристика практичного психолога.

2. Зміст роботи та завдання психологів у сфері освіти.

3. Права і обов'язки практичного психолога.

4. Етичний кодекс психолога.

Тексти для лекцій викладено в посібниках:

Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, – 2003. – 536 с.

Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. Брест, 1993.

Грановская Р. М. Элементы практической психологии. Ленинград, 1989.

Демчук О.А. Методика роботи практичного психолога. Умань – 2011. – 312 с.

1. Кваліфікаційна характеристика практичного психолога

Практичний психолог - це спеціаліст у галузі практичної (прикладної) психології, що проводить психологічну практику. Він реалізує свої професійні функції за допомогою специфічних прийомів, методів і технологій, що ґрунтуються на наукових знаннях механізмів функціонування психіки, законів людської поведінки й розвитку.

Практикувати в галузі психології можуть тільки спеціально підготовлені фахівці.

Нині кваліфікованої психологічної допомоги потребують люди різних соціальних станів - від керівників до безробітних. Тому в Україні й засновано значну кількість відомчих психологічних служб, психологічних і сімейних консультацій, психологів, що працюють у недержавному секторі економіки, надаючи приватні психологічні послуги.

Основне завдання психологічної практики - допомагати людині психологічними засобами, корегувати її особистісні риси й структуру особистості, соціальні стосунки, сприяти розкриттю творчого потенціалу, проектуванню її власного життєвого шляху.

Види професійної діяльності спеціалістів, основним предметом яких є психічне життя людини, свідчить про досить широкий спектр функцій, методів і прийомів роботи практичного психолога. Назви посад, які вони обіймають, можуть бути різними: консультант, терапевт, соціальний працівник, радник. Разом з тим спільною основою перелічених видів професійної діяльності є практична психологія. Тому всі ці фахівці можуть бути названими практичними психологами.

Найбільш розвинутою і водночас найдосвідченішою в нашій країні є психологічна служба системи освіти. Педагогіка і психологія — науки, які тісно пов'язані між: собою як змістом своїх предметів, так і історією розвитку. Розмежування педагогіки і психології залежить від розв'язання проблеми про співвідношення розвитку і навчання, розвитку і виховання.

Вітчизняна позиція бере початок у роботах Ушинського К.Д.,  Виготського Л.С., Костюка Г.С. Стверджується єдність розвитку і навчання (виховання), яка означає, що розвиток дитини здійснюється у різноманітній діяльності, організація якої є змістом навчання і виховання.

Особливістю навчально-виховного процесу є обумов­леність його ефективності психологічним фактором.

Психологічний фактор - узагальнене поняття, в якому фіксується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства.

У різних сферах діяльності переважають ті чи інші елементи психологічного фактору. В навчанні найбільшого значення набувають такі психічні процеси учнів: увага, пам'ять, мислення, уява. У науковій роботі - інтелект,пам'ять, інтуїція вчених; у художній діяльності - емоції, фантазія митця.

Шлях до підвищення ефективності роботи школи лежить через врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути не тільки декларованим метою освітніх установ, В стати реальним критерієм ефективності їх роботи.

Сьогодні в психології нагромаджено багато знань про розвиток і формування особистості. Використання їх у педагогічній практиці не є автоматичним і вимагає певної психологічної компетентності. Тому вчитель не в змозі сам вирішити весь обсяг психологічних проблем навчання і виховання. В оцінці учня вчителі переважно користуються своїми враженнями, а не науково обґрунтованою інформацією про нього.

Виникає потреба у появі нової професії – шкільного психолога.

Психолог у школі має розв'язувати численні конфліктні ситуації, відбирати дітей для навчання у спеціалізованих класах, визначати ефективність певних педагогічних методів, організовувати роботу з профілактики правопорушень і неуспішності, підвищувати ефективність спілкування з батьками тощо.

Одна з найскладніших проблем, шляхи якої доводиться шукати шкільному психологові — це діагностування відхилень у психічному розвитку дітей і складання програм для їх корекції.

Для розуміння цілей і завдань роботи психолога в освітній установі важливим є вирішення принципового питання про взаємозв'язок педагогіки з психологією.

Основні групи шкільних проблем, що потребують участі психолога - це:

• встановлення причин різних труднощів у навчально-виховній роботі з дітьми різного віку;

• подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;

• допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.

Професія практичного психолога закладу освіти вже стала масовою. Щораз більша кількість дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, закладів професійно-технічної освіти, вищих навчальних закладів звертаються по допомогу до професійних психологів. Водночас зростає відповідальність фахівців цієї галузі за зміст, методи і результати своєї роботи.