2. Схема тахеометричного ходу

Схема ходу подана у додатку 2. На схему ходу виписуються з колонки 3 журналу середні значення горизонтальних кутів; а в таблички - по чотири значення h і d, з яких знаходять середнє. Знак h_ср відповідає знаку перевищення в прямому ході, тобто 1-2-3-1.

3. Обчислення висот станцій

Висоту станцій Н₁ обчислюють за формулою Н₁ = 100,00 м + N+ 0,01N,

де N - Ваш порядковий номер в журналі викладача (наприклад: 2-й номер – Н₁ = 102,02м, 20-й номер – Н₁ = 120,20м)

У відомості (див. Додаток 2) виконують дії в такій послідовності:

• в колонку 1 записують номери точок ходу 1, 2, 3, 1;

• в колонку 2 записують значення d_сер зі схеми;

• в колонку 3 - h_сер зі схеми.

1. Обчислюють периметр ходу Р

Р=d_1-2 +d_2-3+d_3-1 . (5.6)

2. Знаходять практичну суму перевищень

h_пр= h_1-2+h_2-3+h_3-1 . (5.7)

3. Теоретична сума перевищень h_т зімкнутого ходу дорівнює 0.

h_т=0.

Отже, висотна нев’язка f_h=h_пр.

3.4. Обчислюють допустиму висотну нев’язку тахеометричного ходу в сантиметрах

, (5.8)

де n - кількість перевищень в ході (n=3), Р - його периметр.

3.5. Якщо f_h < f_hдоп, то її розподіляють з протилежним знаком у перевищення пропорційно довжинам відповідних ліній, тобто

. (5.9)

6. Обчислюють ув’язані перевищення

ув.h_1-2=h_1-2 + v_{h1-2 ,}

ув.h_2-3=h_2-3 + v_h2-3 , (5.10)

ув.h_3-1=h_3-1 + v_h3-1.

7. Обчислюють висоти станцій Н₂ і Н₃

Н₂=Н₁ + ув.h_1-2 ,

Н₃=Н₂ + ув.h_2-3 , (5.11)

Контроль: Н₁=Н₃ + ув.h_3-1 .

4. Обчислення висот пікетів

Одержані висоти станцій (п.3.7) переносяться в журнал. Після цього обчислюють висоти пікетів додаванням до висоти станції відповідного перевищення на пікет. Знак перевищення необхідно враховувати!

5. Обчислення прямокутних координат точок тахеометричного ходу

5.1. В колонку 2 (додаток 3) виписують зі схеми середні значення кутів _сер.

5.2. Знаходять практичну суму кутів

_пр= ₁ + ₂ + ₃ . (5.12)

3. Обчислюють теоретичну суму кутів (для зімкнутого полігона)

_т=180 (n - 2), (5.13)

де n - кількість кутів(n=3).

5.4. Кутова нев’язка f_ обчислюється за формулою

f_=_пр- _т (5.14)

5.5. Допустима кутова нев’язка f_доп

, (5.15)

де n - кількість виміряних кутів (n=3).

Якщо f_{ } f_доп, то її розподіляють з протилежним знаком порівну в усі кути.

Контроль: _ув= _т .

5.6. Обчислюють дирекційні кути.

Початковий дирекційний кут лінії 1-2: _1-2=10^о 00' + N',

де N' - Ваш порядковий номер в журналі викладача в мінутах! (наприклад: 7-й номер –

_1-2 = 10^о07; 22-й номер - _1-2 = 10^о22)

При виміряних по ходу правих кутах:

_2-3 = _1-2 +180°- _{2 ,}

_3-1 = _2-3 +180°- _{3 ,} (5.16)

Контроль: _1-2 = _3-1 +180°- _{1 .}

7. Обчислюють прирости координат x і y

x=d cos  , (5.17)

y=d sin . . (5.18)

5.8. Знаходять нев’язки по x та y і виконують контролі обчислень

f_x =_{x пр} - _{x т} , (5.19)

f_{ y} =_{ y пр} - _{ y т} , (5.20)

_, (5.21)

, (5.22)

. (5.23)

5.8. Обчислюють ув’язані прирости координат, як обчислене значення x (y) плюс відповідна поправка.

5.9. Для обчислення координат точок ходу необхідно мати початкові Х_{1 ,} У₁ .

Х₁=0,00 м; У₁=0,00 м

Тоді

₂ = X₁ +  х_1-2

Y₂= Y₁ +  у_1-2 і т. д. (5.24)

Контроль: Х₁ = Х₃ + х _3-1

Y₁ = Y₃ + у _3-1. (5.25)