
- •Методи дослідження металів та сплавів
- •1.1 Прилади і матеріали
- •1.2 Порядок виконання роботи
- •1.3 Загальні відомості
- •1.3.1 Дилатометричний метод
- •1.3.2 Термічний метод
- •Кривих охолодження:
- •1.3.3 Метод електронної мікроскопії
- •1.3.4 Рентгенографічні методи дослідження
- •Та схеми рентгенограм від оцк і гцк ґраток
- •1.3.5 Макроскопічний аналіз
- •Та швидкості росту кристалів твердої фази (ш.Р.) від ступеня переохолодження t
- •1.3.6 Мікроскопічний метод
- •При мікроскопічних дослідженнях та структура фериту:
- •1.4 Зміст протоколу
- •1.5 Питання для самоперевірки
- •1.6. Рекомендована література
- •Вимірювання твердості металів методом Бринелля
- •2.1 Прилади і матеріали
- •2.2 Порядок виконання роботи
- •2.3 Загальні відомості
- •Методом Бринелля (вдавлюванням кульки):
- •І його твердості
- •2.4 Методичні вказівки
- •2.5 Зміст протоколу
- •2.6 Питання для самоперевірки
- •2.7 Рекомендована література
- •Залізовуглецеві сплави та їх мікроскопічне дослідження
- •3.1 Прилади та матеріали
- •3.2 Порядок виконання роботи
- •3.3 Загальні відомості
- •Компоненти, фази та структурні складові залізовуглецевих сплавів
- •4.3.2 Метастабільна діаграма Fе-Fе3с
- •3.3.3 Визначення вмісту вуглецю за мікроструктурою доевтектоїдної та заевтектоїдної вуглецевої сталі
- •3.3.4 Вуглецеві сталі
- •(Гост 380-88)
- •(Гост 1050-88)
- •Від вмісту вуглецю
- •3.4 Методичні вказівки
- •3.5 Зміст протоколу
- •3.6 Питання для самоперевірки
- •3.7 Рекомендована література
- •Вивчення мікроструктури чавунів
- •4.1 Прилади та матеріали
- •4.2 Порядок виконання роботи
- •4.3 Загальні відомості
- •4.3.1 Білі чавуни
- •4.3.2 Половинчасті чавуни
- •4.3.3 Сірі чавуни (гост 1412-85)
- •(Заштрихована область – найбільш поширені чавуни)
- •4.3.4 Високоміцний чавун (дсту 3925-98)
- •Не повністю модифікований (×200)
- •4.3.5 Ковкий чавун (гост 1215-85)
- •4.3.6 Чавун з вермикулярним графітом (чвг, дсту 3926-99)
- •4.4 Методичні вказівки
- •4.5 Зміст протоколу
- •4.6 Питання для самоперевірки
- •4.7 Рекомендована література
- •Вивчення технологічних процесів виготовлення відливок методами лиття в оболонкові форми та в кокіль
- •5.1 Прилади та матеріали
- •5.2 Порядок виконання роботи
- •5.3 Загальні відомості
- •В оболонкові форми.
- •5.4. Методичні вказівки
- •5.5. Зміст протоколу
- •5.6 Питання для самоперевірки
- •6.4 Методичні вказівки
- •6.5 Зміст протоколу
- •7.2 Порядок виконання роботи
- •7.3 Загальні відомості
- •7.4 Методичні вказівки
- •7.5 Зміст протоколу
- •8.2 Порядок виконання роботи
- •8.3 Загальні відомості
- •8.4 Методичні вказівки
- •8.5 Зміст протоколу
- •8.6 Питання для самоперевірки
Не повністю модифікований (×200)
Структура: графіт – сірі включення кулькоподібної і пластинчатої форми, ферит – білі зерна, перліт – чорні ділянки
4.3.5 Ковкий чавун (гост 1215-85)
У ковких чавунах графіт має пластівкоподібну форму (рис. 4.8), що є наслідком гpaфiтизyючoгo відпалювання доевтектичних білих чавунів (2,5...3,0 %С, 0,7...1,5 %Si, 0,3…1,0 %Mn). Графіт такої форми, в порівнянні з пластинчастим, менше знижує міцність металевої основи, тому в ковких чавунах відносне видовження досягає значень 2...8 %.
Рисунок 4.8 – Мікроструктура ковкого чавуну після травлення (×150)
3 ковких чавунів виготовляють деталі машин, на які діють вібраційні та ударні навантаження: картери заднього моста автомобілів, картери редукторів, гаки, штампи холодного деформування тощо. Маркуються ковкі чавуни літерами КЧ та двома числами, з яких перше – нижнє значення границі при розтягуванні (МПа), а друге – відносне видовження (%), наприклад КЧ 35-10.
4.3.6 Чавун з вермикулярним графітом (чвг, дсту 3926-99)
Це “наймолодший” з усіх видів чавуну (створений у 1970). Поєднує у собі високі ливарні, механічні та теплофізичні властивості, отже, придатний для відливання деталей складної конфігурації, тонкостінних, що витримують значні теплові та силові навантаження. Кожна частинка вермикулярного графіту, як i частинка кулястого графіту, росте з окремого центру кристалізації. При цьому вона також оточена аустенітом, але не суцільно: кінчики залишаються у контакті із рідиною, ростуть швидше за аустеніт i перетворюються на червоподібні відростки. Завдяки цьому ефект надрізу зменшується порівняно з пластинчастим графітом i, отже, забезпечується вища міцність. Проте, більша розгалуженість і менші відстані, ніж у кулястого графіту, забезпечують схильність до вибілювання i усадочних дефектів, більшу густину, вищі тепло- і eлeктpoпpoвiднicть.
Механічні властивості ЧВГ менше залежать від вуглецевого еквіваленту, отже, можна більш вільно варіювати хімічний склад i швидкість охолодження, що особливо важливо для різностінних виливків.
Переваги ЧВГ над чавунами з пластинчастим графітом:
вища статична міцність σВ, границя витривалості σ-1, відносні подовження δ та звуження ψ, ударна в’язкість KCV – без використання дорогих легуючих елементів;
краща опірність високотемпературному окисленню та росту;
менша чутливість міцності до товщини стінок.
Переваги над чавунами з кулястим графітом:
менший термічний коефіцієнт розширення α;
вища теплопровідність λ;
кращі демпфувальні властивості:
більша довговічність щодо термічної утоми;
кращі ливарні властивості, що дозволяє виготовляти вироби складної форми.
Відповідно до ДСТУ 3926-99 марки чавунів з вермикулярним графітом позначаються так: спочатку ідуть літери ЧВГ, а далі цифрове позначення мінімального значення тимчасового опору розриву під час розтягнення у МПа та через дефіс – мінімальне значення відносного подовження у відсотках (ЧВГ 400-4).
4.4 Методичні вказівки
Дана лабораторна робота виконується фронтально бригадами по 2-3 студенти відповідно до загальної інструкції з техніки безпеки.
Кожна бригада одержує зразки для проведення мікроскопічного дослідження шліфів, порівнюючи мікроструктури зразків із фотографій структур чавунів, що наведені в альбомах, визначає марку чавуну. Необхідно схематично зарисувати структурні складові та, користуючись довідниковими даними, виписати біля кожної марки хімічний склад, твердість та призначення сплаву.