
- •Методи дослідження металів та сплавів
- •1.1 Прилади і матеріали
- •1.2 Порядок виконання роботи
- •1.3 Загальні відомості
- •1.3.1 Дилатометричний метод
- •1.3.2 Термічний метод
- •Кривих охолодження:
- •1.3.3 Метод електронної мікроскопії
- •1.3.4 Рентгенографічні методи дослідження
- •Та схеми рентгенограм від оцк і гцк ґраток
- •1.3.5 Макроскопічний аналіз
- •Та швидкості росту кристалів твердої фази (ш.Р.) від ступеня переохолодження t
- •1.3.6 Мікроскопічний метод
- •При мікроскопічних дослідженнях та структура фериту:
- •1.4 Зміст протоколу
- •1.5 Питання для самоперевірки
- •1.6. Рекомендована література
- •Вимірювання твердості металів методом Бринелля
- •2.1 Прилади і матеріали
- •2.2 Порядок виконання роботи
- •2.3 Загальні відомості
- •Методом Бринелля (вдавлюванням кульки):
- •І його твердості
- •2.4 Методичні вказівки
- •2.5 Зміст протоколу
- •2.6 Питання для самоперевірки
- •2.7 Рекомендована література
- •Залізовуглецеві сплави та їх мікроскопічне дослідження
- •3.1 Прилади та матеріали
- •3.2 Порядок виконання роботи
- •3.3 Загальні відомості
- •Компоненти, фази та структурні складові залізовуглецевих сплавів
- •4.3.2 Метастабільна діаграма Fе-Fе3с
- •3.3.3 Визначення вмісту вуглецю за мікроструктурою доевтектоїдної та заевтектоїдної вуглецевої сталі
- •3.3.4 Вуглецеві сталі
- •(Гост 380-88)
- •(Гост 1050-88)
- •Від вмісту вуглецю
- •3.4 Методичні вказівки
- •3.5 Зміст протоколу
- •3.6 Питання для самоперевірки
- •3.7 Рекомендована література
- •Вивчення мікроструктури чавунів
- •4.1 Прилади та матеріали
- •4.2 Порядок виконання роботи
- •4.3 Загальні відомості
- •4.3.1 Білі чавуни
- •4.3.2 Половинчасті чавуни
- •4.3.3 Сірі чавуни (гост 1412-85)
- •(Заштрихована область – найбільш поширені чавуни)
- •4.3.4 Високоміцний чавун (дсту 3925-98)
- •Не повністю модифікований (×200)
- •4.3.5 Ковкий чавун (гост 1215-85)
- •4.3.6 Чавун з вермикулярним графітом (чвг, дсту 3926-99)
- •4.4 Методичні вказівки
- •4.5 Зміст протоколу
- •4.6 Питання для самоперевірки
- •4.7 Рекомендована література
- •Вивчення технологічних процесів виготовлення відливок методами лиття в оболонкові форми та в кокіль
- •5.1 Прилади та матеріали
- •5.2 Порядок виконання роботи
- •5.3 Загальні відомості
- •В оболонкові форми.
- •5.4. Методичні вказівки
- •5.5. Зміст протоколу
- •5.6 Питання для самоперевірки
- •6.4 Методичні вказівки
- •6.5 Зміст протоколу
- •7.2 Порядок виконання роботи
- •7.3 Загальні відомості
- •7.4 Методичні вказівки
- •7.5 Зміст протоколу
- •8.2 Порядок виконання роботи
- •8.3 Загальні відомості
- •8.4 Методичні вказівки
- •8.5 Зміст протоколу
- •8.6 Питання для самоперевірки
4.3.2 Метастабільна діаграма Fе-Fе3с
Рисунок 3.1 – Діаграма стану залізо-цементит(вуглець)
Складність діаграми Fе-Fе3С (рис. 3.1) зумовлена тим, що у залізовуглецевих сплавах, окрім первинної кристалізації (Рідина тверда фаза) відбуваються процеси вторинної кристалізації в твердому стані, які пов'язані з поліморфними перетвореннями заліза та зменшенням розчинності вуглецю у фериті та аустеніті.
При аналізі залізовуглецевих сплавів користуються двома діаграмами стану (рис. 3.1): метастабільною, що характеризує перетворення в системі залізо-цементит (суцільні лінії) та стабільною, що характеризує перетворення в системі залізо-графіт (пунктирні лінії). Система залізо-графіт більш стабільна, ніж система залізо-цементит, тому що при нагріванні до високих температур цементит може розкластися на залізо та графіт, тобто переходить у більш стабільний стан. Ці діаграми є неповними (до 6,67 %С). Це пояснюється тим, що практичне використання мають сплави заліза з вуглецем (сталі та чавуни) із вмістом вуглецю до 5..6 %.
Точки та лінії діаграми. Точки на діаграмі визначаються температурою та концентрацією вуглецю. Точка А (1539 °С, 0 %С) – температура кристалізації (плавлення) заліза, точка D (1250 °С, 6,67 %С) – цементиту. Точки N 1392 °С, 0 %С) та G (911 °С, 0 %С) – температури поліморфного перетворення в залізі. Інші точки діаграми будуть охарактеризовані при розгляді фазових та структурних перетворень у різних сплавах.
Лінії діаграми – це геометричне місце точок, що характеризують хімічний склад фаз, які знаходяться у рівновазі, температури початку та кінця фазових перетворень. З теорії кристалізації відомо, що перехід від рідкого стану в твердий відбувається не при температурі рівноваги Т0 для цих фаз, а при деякому переохолодженні Т. Тому далі при розгляді перетворень, що проходять в реальних умовах при охолодженні (нагріванні), буде матися на увазі, що вони відбуваються при деякому переохолодженні (перегріванні) відносно температур рівноваги Т0.
Первинна кристалізація. За лінією ліквідусу ABCD починається кристалізація з рідкої фази: -фериту Ф (АВ), аустеніту А (ВС) та цементиту первинного Ц1 (СD,). Лінія АН – температурна межа двофазної зони “рідина+Ф”, нижче цієї лінії – однофазна зона Ф.HJB – лінія поліморфного перетворення за перитектичною реакцією:
При переохолодженні нижче 1499 °С внаслідок взаємодії рідини складу В (0,51 %С) з кристалами -фериту складу точки Н (0,1 %С) утворюється аустеніт складу точки J (0,16 %C).
Лінія JE – температурна межа двофазної зони Р+A, кінець кристалізації аустеніту; нижче цієї лінії – однофазна зона аустеніту.
ЕСF – лінія евтектичного перетворення:
Вторинна кристалізація. Лінія NН га NJ – температури початку та кінця поліморфного перетворення -фериту в аустеніт у сплавах до 0,16 % С. У сплавах із 0,16...0,51 %С це перетворення відбувається при постійній температурі 1499 °С. Лінії GS та GPS – температури початку та кінця поліморфного перетворення АФ, яке відбувається в інтервалі температур при безперервному охолодженні в сплавах із вмістом вуглецю до 0,8 %.
РSК – лінія поліморфного перетворення АФ при постійній температурі в сплавах із 0,02...6,67 %С за евтектоїдною реакцією:
При переохолодженні нижче 727 °С з аустеніту евтектоїдної концентрації (0,8 %С) утворюється перліт.
Лінії ЕS та PQ – лінії граничної розчинності вуглецю в аустеніті та фериті, відповідно. У зв'язку зі зменшенням (збільшенням) вмісту вуглецю в цих фазах при охолодженні (нагріванні) лінії ЕS та PQ відповідають початку утворення (кінцю розчинення) цементиту вторинного в аустеніті та третинного – у фериті.