
- •Склад похибки чисельного розв’язання задач. Усувні та неусувні похибки.
- •6.Метричні простори. Поняття норми метричного простору.
- •7.Метод простих ітерацій чисельного розв’язання нелінійних рівнянь.
- •8.Ітераційний метод Ньютона розв’язання нелінійних рівнянь.
- •13.Метод Зейделя чисельного розв’язання слар.
- •14.Метод Гаусса чисельного розв’язання слар.
- •16.Обчислення впливу похибки вхідних даних на результат
- •17.Метод простих ітерацій чисельного розв’язання систем нелінійних рівнянь.
- •18.Метод Ньютона чисельного розв’язання систем нелінійних рівнянь.
- •19.Модифікований метод Ньютона для снар.
- •20.Метод градієнтного спуску чисельного розв’язання систем нелінійних рівнянь.
- •21.Як знайти мінімум функції декількох змінних?
- •22 .Як знайти максимум функції декількох змінних?
- •23.Інтерполяція функції як різновид апроксимації. Інтерполяційний поліном Лагранжа.
- •25.Задачі інтерполяції та екстраполяції функції. Методи їх розв’язання.
- •29.Зменшення похибки інтерполяції за рахунок оптимального вибору вузлів
- •26.Апріорна похибка інтерполяції поліномами.
19.Модифікований метод Ньютона для снар.
При побудові процесу Ньютона (4.6) істотною незручністю є необхідність для кожного кроку заново обчислювати обернену матрицю Якобі. Якщо ця матриця неперервна в околі шуканого розв’язку x0, досить близького до x*, то приблизно можна покласти
і ми приходимо до модифікованого методу Ньютона
.
20.Метод градієнтного спуску чисельного розв’язання систем нелінійних рівнянь.
Припустимо, що в системі нелінійних алгебраїчних рівнянь функції fi дійсні і неперервно диференційовані в їхній загальній області визначення. Розглянемо функцію
.
(4.7)
Очевидно, що кожен розв’язок системи (4.2) перетворює в нуль функцію U(x); і навпаки, числа x1,x2,...,xn, для яких функція U(x) дорівнює нулю, є коренем системи (4.2).
Припустимо,
що система має лише ізольований розв’язок,
що являє собою точку строгого мінімуму
функції U(x)
у n-вимірному
просторі
={x1,x2,...,
xn
}.
Нехай - корінь системи (4.2) і - його нульове наближення. Через точку проведемо поверхню рівня функції U( ). Якщо точка досить близька до кореня , то при наших припущеннях поверхня рівня U( )=U( ) буде схожа на еліпсоїд.
З точки
рухаємося
по нормалі до поверхні U(
)=U(
)
доти, поки ця нормаль не доторкнеться
в деякій точці
іншої поверхні рівня U(
)=
U(
).
Потім,
відправляючись від точки
,
знову рухаємося по нормалі до поверхні
рівня U(
)=
U(
)
доти,
поки ця нормаль не доторкнеться в деякій
точці
нової поверхні рівня U(
)=
U(
),
і т.д.
Оскільки U( )>U( )>U( )>..., то, рухаючись таким чином, ми швидко наближаємося до точки з найменшим значенням U ("дно ями"), що відповідає кореневі системи (4.2). Позначимо через
градієнт
функції U(
).
Визначимо описаний алгоритм пошуку
точок-наближень за формулою
.
(4.8)
Залишається
визначити множники p.
Для цього розглянемо скалярну функцію
.
Функція
()
дає зміну рівня функції U
уздовж
відповідної нормалі до поверхні рівня
в точці
.
Множник =p
потрібно вибрати таким , щоб ()
мала мінімум. Керуючись необхідною
умовою екстремуму функції, одержуємо
рівняння
.
(4.9)
Найменший
додатний корінь цього рівняння і дасть
нам значення p.
Будемо вважати, що
- мала величина, квадратом і вищими
ступенями якої можна зневажити. Маємо
.
Розкладаючи функції fi
за степенями
з точністю до лінійних членів, одержимо
,
де
.
Звідси
Отже,
,
де - матриця Якобі. Далі маємо
.
Звідси
,
де
W`(x) - транспонована матриця Якобі. Тому
остаточно
,
а
.
Отримали розрахункову формулу методу
градієнтного спуску з визначенням
кроку.
Сучасна комп’ютерна техніка дозволяє суттєво спростити цей метод розв’язання нелінійних систем. Множник p у формулі (4.8) обирають як достатньо малий постійний крок у напрямку антиградієнта. Наприклад, p=0.00001.
21.Як знайти мінімум функції декількох змінних?
Минимумом (строгим) функции f (x, y) называется такое значение f (x2,y2), которое меньше всех ее значений f (x,y), принимаемых данной функцией в точках некоторой окрестности О (х2, у2).
Пусть u = f (x, y) и
f (xo,
yo)
- ее максимум (для минимума рассуждения
аналогичны). Зафиксируем одну из
переменных, например, у, полагая у =
уо,
тогда получим функцию одной переменной
U1 =
f (x, yo),
которая, очевидно, будет иметь максимум
при х = хо.
Отсюда, на основании теории экстремума
одной переменной,
получаем, что
или
не существует.
Пусть теперь у=уо,
а хо-
фиксируем, тогда
или не существует.
С л е д с т в и е.
В точке экстремума Мо
(хо,
уо)
дифференцируемой функции f (x, y) выполнены
равенства
Для U = f(x,y, z) в
точке Мо
(хо ,уо,
zо)
будет выполнено условие
.
З а м е ч а н и е. Точку, в которой частные производные первого порядка либо не существуют, либо равны нулю, называют критической.
Т.е. экстремумы функции нескольких переменных могут достигаться лишь в критических точках.