14. Організація міжбюджетних відносин за формами руху коштів.

За формами руху коштів теоретично можливі такі взаємовідносини між бюджетами: — бюджетне субсидіювання;

— вилучення коштів;

— взаємні розрахунки бюджетів;

— бюджетні позички.

Бюджетне субсидіювання — це виділення коштів із бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Вилучення коштів є формою взаємовідносин, протилежною за змістом і за напрямом руху коштів бюджетному субсидіюванню, а саме такому його виду, як дотації.

Взаємні розрахунки між бюджетами виникають під час перерозподілу доходів і видатків між бюджетами після їх затвердження.

Бюджетні позички – це взаємовідносини між бюджетами з приводу тимчасового передання коштів з одного бюджету до іншого.

15. Організація міжбюджетних відносин за стадією бюджетного процессу.

За стадією бюджетного процесу, на якій виявляється потреба у взаємовідносинах між бюджетами, вони поділяються на дві групи.

До першої належать ті, необхідність у яких визначається в процесі бюджетного планування. Це бюджетне субсидіювання та вилучення коштів. Обсяги бюджетних субсидій, субвенцій і дотацій та вилучення коштів установлюються окремою статтею в Законі про Державний бюджет чи в рішенні про затвердження відповідного місцевого бюджету. Саме ж бюджетне субсидіювання чи вилучення коштів відбувається в процесі виконання бюджету.

До другої групи належать ті взаємовідносини між бюджетами, потреба в яких визначається вже під час виконання бюджету. Це взаємні розрахунки бюджетів та бюджетні позички, які не плануються і не входять до затвердженого бюджету. Навпаки, вони виникають якраз унаслідок відхилень виконання бюджету від його затверджених показників.

16. Організація міжбюджетних відносин за напрямом руху коштів та за правовим регламентуванням.

За напрямом руху коштів розрізняють вертикальні й горизонтальні взаємовідносини бюджетів. Вертикальні характеризують рух коштів між бюджетами різних рівнів, а горизонтальні — між бюджетами, що належать до одного рівня. Більш поширеними і розвиненими є вертикальні взаємовідносини, оскільки вони контролюються органами влади й управління вищого рівня.

За правовим регламентуванням взаємовідносини між бюджетами поділяються на дві групи: регламентовані законодавчими актами та інструктивними документами й договірні.

Наявність навіть окремих елементів правового регулювання дає підставу зараховувати такі відносини до регламентованих. Регламентований характер мають також бюджетне субсидіювання, вилучення коштів і взаємні розрахунки бюджетів. Вони виникають за певних обставин і здійснюються за чітко встановленим порядком. Бюджетні позички регулюються на підставі рішень відповідних органів мі­сцевої влади та управління. Вони мають договірні елементи, хоча теж досить жорстко регламентуються.

Тема 6 «Бюджетний дефіцит»

1. Економічна суть бюджетного дефіциту. Стани бюджетного дефіциту.

Бд – є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками сусп. вир. в процесі використання фін. Ресурсів понад їх наявну величину.

Бюджетний дефіцит - перевищення видатків бюджету над його доходами – це фінансове явище, з яким в ті чи інші періоди своєї історії неминуче стикалися всі держави світу. Повністю збалансований державний бюджет, тобто бюджет без сальдо, можливий тільки теоретично. Як свідчить світовий досвід, прикладів країн, в яких оптимальновирішені проблеми бюджетного дефіциту, небагато - хіба що Німеччина, Японія і Швейцарія. Зазначений факт зумовлює необхідність дослідження цих процесів в економіці та виявлення граничного розміру дефіциту, його впливу на економіку в короткостроковому і довгостроковому періоді та джерел його фінансування. Бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфетних виплат відповідно зменшуються. Для розуміння сутності явища БД розглядають декілька стадій держ. бюджету:1.Збалансований; 2.Дефіцитний; 3.Профіцитний.

Отже, бюджетний дефіцит - це стан державного бюджету, при якому державні витрати перевищують бюджетні надходження.

Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатись трьома показниками:

• рівновагою доходів і видатків;

• бюджетним надлишком – перевищенням доходів над видатками;

• бюджетним дефіцитом – перевищенням видатків над постійними доходами.

Показник рівноваги доходів і видатків свідчить про збалансованість бюджету, тобто про достатність дохідних джерел для фінансування потреб держави у плановому році. Такий стан вважається оптимальним, а його досягнення — найважливішим завданням бюджетного планування. Бюджетний профіцит — відносний показник, який свідчить про перевищення доходів над видатками. Специфічність цього показника полягає у тому, що "зайвих" грошей у держави немає і держава завжди може знайти потребу, на яку необхідно спрямувати нерозподілені бюджетні кошти. Отже, профіцит створюється не з метою виявлення надлишку коштів бюджетного фонду, а відповідно до Бюджетного кодексу України лише для погашення основної суми боргу. Показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним. Однак бюджетний дефіцит не свідчить про незбалансованість бюджету у цілому, оскільки у про­цесі складання і затвердження бюджету визначаються необхідні джерела фінансування дефіциту.