8. Бюджетний устрій і бюджетна система

Вертикальна структура бюджету за рівнями влади характеризується 2 поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система.

Бюджетний устрій- це характеристика побудови бюджетної системи, тобто це організація вертикальної структурної побудови бюджету за рівнями влади.

Основними завданнями бюджетного устрою є:

• Встановлення принципів побудови бюджетної системи,

• Виділення видів бюджетів

• Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи

• Організація взаємовідносин між бюджетами.

Бюджєтна система –відображає складові частини бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в країні відповідно до бюджетного устрою.

Основними завданнями бюджетної системи є:

• роздержавлення

• демонополізація галузей господарства

• соціальний захист

• протидія тіньовій економіці.

9. Принципи побудови бюджетної системи.

— принципи єдності (цілісності), що забезпечується єдиними правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією доходів і видатків, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку й звітності, єдністю регулювання бюджетних відносин;

— принцип збалансованості бюджетів, який полягає в тому, що витрати бюджету мають відповідати доходам за відповідний бюджетний період;

— принцип повноти — до складу доходів входять усі доходи держави й органів місцевого самоврядування, отримані з будь-яких джерел. До видатків бюджету належать будь-які бюджетні витрати на потреби держави або місцевого самоврядування;

— принцип самостійності бюджетів забезпечується шляхом закріплення за ними відповідних джерел надходжень, правом на визначення напрямів використання коштів згідно із законодавством.

— принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках доходів і витрат бюджету, що здійснюються до затверджених нормативів і методик;

— принцип ефективності — усі учасники бюджетного процесу мають на меті залучати мінімальний обсяг бюджетних коштів щоб досягнути максимального результату;

— принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетом;

— принцип субсидіарності — розподіл видатків між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на максимальному наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

— принцип справедливості й неупередженості — бюджети будуються на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

— принцип публічності та прозорості.

— принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу відповідає за складання та виконання відповідних бюджетів.

10. Розмежування видатків і доходів між бюджетами.

Важливим елементом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між окремими автономними бюджетами. Це розмежування ґрунтується на певних засадах, які обумовлені багатьма факторами, насамперед фінансовою моделлю суспільства, основами побудови податкової системи і системи доходів бюджету, врівноваженістю територіального розвитку тощо. Розмежування видатків між бюджетами ґрунтується на більш сталих засадах, оскільки визначається самим призначенням того чи іншого бюджету. При розподілі видатків можуть застосовуватися два підходи:

1) розподіл за територіальною ознакою, тобто за місцем перебування об’єкта фінансування;

2) розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування – фінансування ведеться з бюджету того рівня, до котрого належить орган управління, якому підпорядкований об’єкт фінансування.

Розподіл доходів між бюджетами є похідним від розмежування видатків і має забезпечити надійність та стабільність дохідної бази бюджетів усіх рівнів. Розмежування доходів може проводитися двома основними методами:

1) закріплення за кожним бюджетом певних доходів, що можливо в умовах автономності кожного бюджету. Закріплення може відбуватися шляхом повного передання того чи іншого доходу в конкретний бюджет або через визначення стабільних нормативів розподілу окремих доходів між двома чи кількома бюджетами;

2) другий метод є припустимим лише за умови єдності бюджетної системи і полягає у встановленні системи бюджетного регулювання, тобто проведення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені та регульовані. Закріплення окремих доходів загалом відбувається так само, як і при попередньому методі, а від регульованих доходів встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою вирівнювання їх дохідної бази.