54. Зміст колективного договору та відповідальність за його невиконання

Під колективним договором слід розуміти усяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з од­ного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з іншого.

Загальні принципи колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин:

1) умови колективних договорів, що погіршують порівняно з законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів; 2) колективний договір може передбачити додаткові гарантії, соціально-побутові піль­ги; 3) умови колективних договорів є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. 4) особи не­суть відповідальність за невиконання чи порушення зобов’язань. Отже, по­ложення колективного договору слід формулювати у формі зо­бов'язань, взятих кожною стороною з визначенням посадових осіб, відповідальних за їхню реалізацією, та строків виконання.

Зміст кол. Дог.: зміни в організації виробництва та праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування й оплати праці, установлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (до­плат, надбавок, премій та ін.); установлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі й викори­станні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку праців­ників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представниць­ких організацій трудящих. Цей перелік має реко­мендаційний характер, і його мета — дати сторонам, які домов­ляються, уявлення про можливий зміст цього правового акту.

Одне з провідних місць у колективному договорі посідає роз­діл, що регламентує умови оплати праці працівників. Через організацію заробітної плати, основні параметри якої є предметом колективного договору, досягається необхідний компроміс між інтересами роботодавця та найманих працівників.

Відповідальність сторін за порушення й невиконання колективно­го договору встановлено в Законі, і вона не підлягає регулюванню на договірних засадах. Відповідно до Закону, на осіб, які представляють власника або вповноважений ним орган чи профспілки або інші вповноважені трудовим колективом органи та з вини яких пору­шено чи не виконано зобов'язання за колективним договором, накладається штраф у розмірі до ста встановлених мінімальних заробітних плат, і вони також несуть дисциплінарну відповідаль­ність аж до звільнення з посади.

За вимогою профспілок, іншого вповноваженого трудовим ко­лективом органу власник або вповноважений ним орган зобо­в'язаний ужити заходів, передбачених законодавством, до керів­ника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов'язання за колективним договором.

55. Типи та основні причини конфліктів в організації.

Розрізняють чотири типи конфліктів:

1.внутріособистісний; 2. міжособистісний; 3.між особистістю і групою; 4.міжгруповий.

Внутріособистісний конфлікт найчастіше виявляється як ролевий і виникає, якщо:

—до працівника ставляться суперечливі вимоги відносно результатів його роботи;

• не узгоджені виробничі завдання й особисті потреби працівника;

• не збалансовані обов'язки, права та повноваження працівника;

• мають місце перевантаження або недовантаження працівника, стреси.

Міжособистісні конфлікти найбільш поширені й виявляються як боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал та робочу силу, за схвалення певних ідей, проектів тощо. Міжособистісний конфлікт може виникнути між двома кандидатами на підвищення за наявності однієї вакансії. Зіткнення особистостей може спричинятися різними рисами характеру, поглядами, цінностями або невмінням спілкуватися.

Конфлікт між особистістю і групою може виникнути тому, що людина не дотримується норм і правил поведінки, які прийняті в групі. Причиною може бути й те, що працівник не відповідає експектаціям (очікуванням), які ставляться до нього з боку групи, або займає позицію, що відрізняється від позиції групи з певних питань. Конфлікт може виникнути між керівником і підлеглим, якщо керівник застосовує непопулярні в групі методи управління.

Оскільки організація складається з багатьох формальних і неформальних груп, то між ними можуть виникати конфлікти. Найчастіше міжгрупові конфлікти виникають через розбіжності в цілях та інтересах функціональних структурних груп, зокрема щодо матеріальних, фінансових, трудових ресурсів.

Трудові конфлікти виникають між сторонами соціально-трудових відносин через:

-установлення нових або зміну існуючих економічних умов праці та виробничого побуту;

- зміни в колективному договорі, угодах;

-невиконання умов колективного договору, угоди або окремих їхніх положень;

-невиконання вимог законодавства про працю.

Причини виникнення конфліктів різноманітні. Вирізняють об'єктивні та суб'єктивні причини конфліктів. Останні характеризують суб'єктивне сприйняття людьми об'єктивних процесів, а також зумовлюються їхніми особистісними психічними властивостями. Основні причини конфліктів в організації такі:

—обмеженість ресурсів, які необхідно поділити між структурними підрозділами;

• взаємозалежність завдань (у сучасному виробництві виконання завдання одним або групою працівників залежить від результатів роботи інших працівників або групи);

• відмінності в цілях (спеціалізовані підрозділи можуть надавати більшого значення своїм проблемам, а не всієї організації);

• відмінності в уявленнях, цінностях, манері поведінки, рівні освіти, життєвому досвіді;

• незадовільні комунікації (погана передача інформації є причиною, наслідком і каталізатором конфлікту, оскільки заважає зрозуміти ситуацію та погляди інших людей);

—різка зміна подій і ситуації.

Суб'єктивними причинами конфліктів є схильність людини до конфліктних стосунків з оточуючими, зумовлена її індивідуальними особливостями. Серед них такі:

• неадекватна самооцінка власних можливостей і здібностей, яка суперечить оцінці з боку оточуючих;

• намагання завжди домінувати;

• консерватизм мислення, поглядів, переконань;

• надмірна принциповість і прямолінійність висловлювань;

• критична налаштованість;

емоційні якості, зокрема тривожність, агресивність, роздратованість, упертість тощо.