Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мен. персон.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
881.66 Кб
Скачать

46. Відділ кадрів та його роль у менеджменті персоналу.

Як свідчить вітчизняний досвід, найчастіше для управління персоналом в організації (підприємстві, установі) створюється відділ кадрів. Відділ кадрів — це структурний підрозділ загальної системи управління, на який покладаються обов’язки реалізації кадрової політики підприємства. Спеціалісти цього відділу проводять аналітичну й оперативну роботи, здійснюють виконавчі, розпорядчі, контролюючі та координаційні функції у сфері управління персоналом.

Серед основних функцій, які виконують відділи кадрів (на прикладі промислового підприємства) можна назвати такі:

  1. Адміністративна діяльність, яка забезпечує виконання чинного законодавства в галузі праці.

  2. Організація працевлаштування, яка реалізується через підбір, приймання на роботу, знайомство з робочим місцем, інструктаж щодо умов праці та техніки безпеки на виробництві, перехід з одного робочого місця (посади) на інше, звільнення працівника та ін.

  3. Формування резервного потенціалу на підприємстві.

  4. Допомога керівництву в розробленні форм та систем заробітної плати, системи преміювання, визначення розміру соціальних пільг.

  5. Проведення постійного контролю за умовами праці, трудовою дисципліною, технікою безпеки.

  6. Розроблення положення та проведення атестації персоналу, організація конкурсів на заміщення вакантних посад.

  7. Організація системної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу.

  8. Співпраця з профспілками та керівництвом організації в розробленні й укладанні колективного договору.

  9. Регулювання соціально-психологічних відносин визначенням причин та розроблення заходів зниження соціальної напруги в колективі (святкування урочистих дат, ювілеїв тощо).

Реалізація ефективної діяльності відділу кадрів у сфері управління персоналом повинна проводитись у тісній співпраці з вищим керівництвом, профспілковим комітетом та іншими функціональними підрозділами підприємства.

Завдання служб управління персоналом має полягати у формуванні такого кадрового складу, який би забезпечив максимальну продуктивність праці в досягненні поставлених цілей.

47. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

У вітчизняній практиці для цього широко використовуються Правила внутрішнього трудового розпорядку. Цей норматив­ний документ внутрішнього використання розробляється спільно адміністрацією та представниками найманого персоналу, а зат­верджується на загальних зборах трудового колективу чи на кон­ференції, де інтереси колективу представляють обрані делегати.

Усі питання, пов'язані з застосуванням Правил, вирішуються адміністрацією підприємства згідно з наданими їй статутом пра­вами, а в окремих випадках — спільно з профспілковим коміте­том або за Його згодою.

Типова структура Правил внутрішнього трудового розпорядку

охоплює такі розділи;

  1. Загальні положення.

  2. Приймання на роботу.

  3. Права й обов'язки персоналу підприємства.

  4. Робочий час і час відпочинку.

  5. Відпустки.

  6. Відрядження та переведення на нове місце роботи.

  7. Заробітна плата, соціальне страхування й компенсації.

  8. Заохочувальні Та дисциплінарні заходи.

  9. Розірвання трудового договору [5, с. 12—16].

Заслуговує на увагу досвід фірм у Великобританії щодо вста­новлення правил трудової поведінки й дисциплінарних процедур [7, с. 111—118].

Кожен працівник, що наймається на роботу, має бути ознайом­лений з:

  • вимогами до роботи;

  • стандартами виконання роботи, які вважаються задовіль­ними;

  • стандартами поведінки;

  • правилами, яких слід дотримуватись, щоб забезпечити досягнення високих стандартів;

—дисциплінарними стягненнями, яких буде застосовано в ра­зі невиконання правил;

—процедурою оскарження.

Характер небажаної поведінки працівників може бути поділе­ний на три категорії:

—незначне порушення; —серйозне порушення;

  • грубе порушення.

Дисциплінарне стягнення залежить від характеру порушення трудової поведінки. Наприклад, у разі запізнення працівника на роботу, його керівник може обмежитись усним зауваженням. Не­дотримання робітником правил і норм з безпеки праці є підста­вою для письмового попередження від майстра чи менеджера з охорони праці. Такі порушення, як крадіжка, образлива поведін­ка, недотримання конфіденційності, відмова від виконання об­ґрунтованого завдання можуть бути підставою для негайного зві­льнення працівника.

Дисциплінарні процедури, порядок оскарження стягнень дуже ретельно опрацьовуються та в доступній формі доводяться до ві­дома всіх працівників.