2.2. Взаємозв’язок матеріального права та процесуальних норм податкового права

У будь-якій галузі права на рівні з матеріальними нормами обов’язково існують і процесуальні норми. Саме в основі поділу правових норм на матеріальні та процесуальні є специфіка суспільних відносин, які регулюються вказаними вище нормами [20, c. 74].

Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково-правові норми ‒ правила, способи поведінки, що складають зміст податкового права. Норми податкового права по суті є фінансовими та в основному тотожні їм. Податково-правові норми не мають принципових особливостей, що дозволили б виділити на цій підставі окрему підсистему в межах фінансових норм.

Особливості податкових норм, як підвиду фінансових, виявляються:

• у змісті вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяльності специфічної з приводу встановлення, зміни, скасування податків і надходжень за їхній рахунок доходів у бюджети; визначають права й обов’язки учасників відносин, передбачають відповідальність за невиконання розпоряджень держави в сфері, що опосередковує рух податкових надходжень знизу вгору (від платника до бюджетів чи фондів);

• у характері приписів, якщо фінансові норми в основному імперативного характеру, то податкові мають винятково наказовий характер. Держава наказує правила поведінки в категоричній формі, чітко визначає права, розміри обов’язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов’язаної особи) зміни;

• у заходах відповідальності, що охоплюють практично весь спектр можливих видів карну, адміністративну, фінансову. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи;

• у способах захисту прав учасників відносин, що випливають з певної нерівності суб’єктів. Реалізується цей захист через механізм податкової відповідальності, що характеризується презумпцією винності платника податків [17, c. 9].

Співвідношення матеріальних і процесуальних норм податкового права, як складової визначення сутності та особливостей такого феномену правової дійсності, як податково-процесуальна правова норма. Норми процесуального права є своєрідною надбудовою над нормами матеріального права і спрямовані на регулювання суспільних відносин, які складаються в процесі застосування норм матеріального права за наявності обставин, що вимагають цього застосування. Процесуальну норму можна визначити як юридичне правило, що регулює діяльність із застосування матеріально-правової норми, норми, покликаної організувати правозастосування, незалежно від того, чи йдеться про застосування диспозиції чи санкції чи матеріально-правової норми.

Особливості податково-правових норм:

• їх змістом є регулювання правил поведінки учасників особливого виду суспільних відносин – податкових правовідносин, зокрема, норми податкового права визначають: принципи податкового права, порядок встановлення податків, структуру податкової системи, порядок стягнення податків, заходи, що забезпечують сплату або стягнення податків тощо.

• мають імперативний характер, що зумовлено методом правового регулювання;

• відрізняються особливостями у способах захисту, що реалізуються через механізм податкової відповідальності, яка характеризується презумпцією винуватості платника;

• характеризуються специфікою у застосуванні заходів відповідальності в разі порушення норм податкового права, оскільки за вчинення правопорушень у сфері оподаткування може наставати різна юридична відповідальність [7, с.121].

Взаємозалежність матеріальних і процесуальних норм залежать від характеру самої галузі, а саме від місця зазначених норм у системі права. Їх взаємодія виявляється через їх особливості.

Норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права низкою особливостей:

1. Своєрідністю приписів. Це зумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням:

• якщо функція норм матеріального права полягає в безпосередньому регулюванні поведінки, то призначення процесуальних норм полягає в регулюванні суспільних відносин, що складаються у процесі застосування норм матеріального права, сприянні досягненню результату, що передбачений нормою матеріального права;

• усі приписи процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначають найбільш доцільний порядок здійснення правотворчої, правозастосовчої, установчої і контрольної діяльності;

• багато процесуальних норм визначають порядок організації роботи органів держави і здійснення ними своєї компетенції.

2. Особливостями адресатів:

• як правило, норми процесуального права адресуються суб’єктам, які наділені владними повноваженнями для застосування норм матеріального права;

• приписи цих норм виступають завжди як категоричне веління щодо суб’єктів, уповноважених організовувати правозастосовний процес, і можуть містити диспозитивні засади щодо зацікавлених учасників правотворчого процесу.

3. Специфічною структурою. Вони, як і норми матеріального права, мають трьохелементну структуру, але:

• диспозиція процесуальної норми є формою реалізації норм матеріального права;

• у гіпотезі процесуальної норми умови, обставини визначаються змістом норми матеріального права, що застосовується, тобто в гіпотезі процесуальної норми ніби наявна норма матеріального права;

• похідна природа процесуальної норми визначає специфіку та її санкції, що, передусім, виражається у такому наслідку, як відміна правозастосовного акта, що прийнятий з порушенням цієї норми.

Особливостями процесуальних норм є й те, що вони тісно пов’язані з різними прийомами і способами, що використовуються державними органами під час здійснення своїх повноважень [7, с. 80].

Значення процесуально-правових норм як у правотворчості, так і у правозастосуванні полягає в удосконаленні діяльності різних органів, що беруть участь в управлінні суспільством. Процесуальне врегулювання цієї діяльності забезпечує підвищення відповідальності, дисципліни і зміцнення законності.

У фінансових правовідносинах, як і в будь-яких інших, спостерігається єдність фактичного (матеріального) змісту і юридичної форми. Оскільки правовідносини є формою суспільних відносин, врегульованих юридичними нормами, останні можуть через правовідносини впливати на поведінку людей. Теорія права констатує нерозривний зв’язок, невіддільність правових і фактичних відносин. Правова форма реальних фінансових відносин визначається не тільки змістом даних відносин, а й волею держави, що встановлює для конкретного виду відносин ту чи іншу форму. Відповідно, воля держави визначається матеріальними умовами життя суспільства, оскільки держава, обираючи форму для даного виду відносин, виходить також з їх змісту, використовуючи знання законів їх розвитку для досягнення поставлених цілей [7, c. 93].

Отже, у статті було з’ясовано характерні риси особливостей та видів класифікації норм матеріального права та процесуальних норм податкового права а також співвідношення між ними Дія норм матеріального права безпосередньо спрямована на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту, прав та обов’язків учасників правовідносин, структури й компетенції державних органів. Тобто матеріальне право складають правові норми галузей, що встановлюють правила поведінки, права та обов’язки суб’єктів. Це – конституційне право, адміністративне право, господарське право, трудове право та ін.

Також у ході дослідження було виявлено, що норми процесуального права визначають юридичні засоби і порядок діяльності щодо здійснення та захисту норм матеріального права, тобто процесуальне право складають правові норми, що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, встановлені у нормах права. Це – адміністративно-процесуальне право, цивільно-процесуальне право, господарсько-процесуальне право, кримінально-процесуальне право та деякі ін.