Типи зображень в мистецтві пізнього палеоліту та їхня семантика

Пізній палеоліт – найважливіший з вивчення мистецтв етап, оскільки тим часом остаточно склалася родова організація, з'явилася образотворчий діяльність. Це час народження перших релігійних поглядів: магії, тотемізму і анімістичних уявлень.

Пізній палеоліт ділиться на періоди, відповідні поступальному розвитку культури: Ориньяк-Солютрейский (35—20 тисячоліття до зв. е.) і Мадлен (20—10 тисячоліття до зв. э.).

Найбільшим успіхом у духовному житті людей цього часу була поява перихі спроб і ще боязких кроків у сфері образотворчого мистецтва, пам'ятки якого ставляться до початку ориньякскої епохи.

Основним районом поширення настінного живопису палеоліту вважають територію сучасної Німеччини й Іспанії.

У Ориньяк-Солютрейский період першим прагненням щось зобразити вважатимуться зигзагоподібні смуги на шарі глини на стінах печери. Смуги ці перекривають одна одну і створюють клубки, справляють враження випадково проведених прямо рукою по глині. Для нас цінне воно тим, що є першою у історії всього людства спробою щось відобразити.

До таких же спроб можна віднести відбитки рук на стінах печери. Фарбою намазували руки і прикладалася до стіни чи прикладена рука просто обводилась по контуру фарбою, і зображення було схоже на коло. Остання обставина свідчить про те, що це не випадкові відбитки, а зображення, мають магічний сенс.

А перші малюнки тварин настільки недосконалі, тобто майже неможливо впізнати їх породу. Незрозуміло де голова ,а де ноги, пропорції не дотримані зовсім, лінія боязка, невпевнене. Але наприкінці епохи малюнки робилися реальнішими, стає можливим розрізнити, яку саме тварину хотів змалювати художник, оскільки вже намальовані морда звіра, роги, копита, іноді позначена шерсть. Однак автору цих пропорції ще вдаються погано. Серед гравірувальних малюнків цього часу зустрічаються зображення людей у масках. Тварині маски мисливці одягали, напевне, для релігійних обрядів, магічних танців, і можливо, для участі у самому полюванні, маскуючись під тварин.

Згодом розширюється й поглиблюється загальне пізнання навколишнього світу, особливо уявлення про тваринний світ, що у даний період залишається темою творчості. Постать тварини малюється тепер більш впевненою лінією, контур робиться чіткіше, пропорції правильніше. З'являється штрихування, яка відкрила можливість переходу від плоского контурного малюнку до більш об'ємного зображення, які можна вбачати у формі. Зустрічаються спроби показати тварину у різних позах. Наприкінці епохи Солютрі у тому відношенні досягається значний успіх. Малюнки, що датуються цим часом, виявили в печерах Франції (Нио, Ляско, Фон де Гом) і Іспанії (Дела-Пенья, Пасегья).

Найвищий розквіт мистецтва палеоліту захоплює період Мадлен. Тварини залишаються головною темою, але зображуються вже майже завжди у різних позах, іноді у русі. Найкращі малюнки цього часу показують тварин які пасуться, лежать, рухаються, б’ються.

Коли у період Ориньяк-Солютрейский фарби служили лише для обведення контуру й для заливання окремих частин, то період Мадлен фарбою покривається все зображення повністю, та поступово від одноколірного розпису художник переходить до двох, або навіть трьох кольорів різної сили тону, інтенсивності.

Шедеври мадленского живопису з Альтамірскої печери (Іспанія) і печер Франції (Фон де Гом, Ляско, Руфиньяк) передають тварин майже у натуральну величину з разючою життєвою впевненістю.

Усі тварини за доби палеоліту, зазвичай, зображені ізольовано, не пов'язаними між собою композиційно. Лише наприкінці епохи Мадлен видно спроби групувати постаті звірів, об'єднуючи їх до одного сюжет.

Образотворчі роботи - роботи з глині (пальцевий малюнок і ліплення), точкова вибивка чи пікетаж (найдавніші контури і барельєфи), різьблення по скелі (гравіювання) і поширені у природі природні кольорові матеріали. Всі іншіі складалися з охри та чорного пігменту (двоокису марганцю). Фіксатором служила органіка звіра (жир, мозок, кров). У 1959 на Південному Уралі й у Башкирії було виявлено печерний живопис. Перехідним періодом від палеоліту до неоліту є мезоліт – середньоскамяніле століття. На відміну від палеоліту в мезолітичних розписах значне становище починає займати людина, її дії. Тепер художник намагається й не так домогтися зовнішньої схожості, скільки показати внутрішній сенс. Людська постать зображувалася схематично, умовніше постаті тварин, зате набагато динамічніше, рухоміше. Певне, передусім, було важливо зобразити дію людини, показати, як вона стріляє, біжить, танцює.

5