Зміст
Вступ……………………………………………………………12
Розділ 1. Предмет, методи, принципи і система аграрного права……………………………….…………………………..15
1.1. Предмет аграрного права…………………………………15
1.2. Методи аграрного права…………………………….……24
1.3. Принципи аграрного права…………………………….…26
1.4. Система аграрного права…………………………………28
1.5. Юридичний тренінг………………………………………31
Список використаної та рекомендованої літератури………33
Розділ 2. Джерела аграрного права………………………...35
2.1. Поняття і види джерел аграрного права……………...…35
2.2. Конституція України як джерело аграрного права……..42
2.3. Закони та підзаконні нормативно-правові акти як джерела аграрного права……………………………………………..50
2.4. Локальні нормативно-правові акти як джерела аграрного права……………………………………………………...…….62
2.5. Юридичний тренінг………………………………………65
Список використаної та рекомендованої літератури………69
Розділ 3. Аграрні правовідносини……………………….…71
3.1. Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи……………………………………………………………71
3.2. Підстави виникнення, зміни та припинення аграрних правовідносин…………………………………………….……77
3.3. Класифікація аграрних правовідносин……….…………81
3.4. Юридичний тренінг………………………………………90
Список використаної та рекомендованої літератури………92
Розділ 4. Державна регулятивна діяльність у сільському господарстві України…………………………………...……95
4.1. Поняття, сутність і принципи державної регулятивної діяльності в сільському господарстві……………………..……95
4.2. Форми і методи державної регулятивної діяльності в сільському господарстві………………………………………98
Державний вплив на сільськогосподарське виробництво та інші галузі АПК в умовах ринкової економіки……....109
4.4. Система та правове становище органів, що здійснюють державну регулятивну діяльність у сільському господарстві………………………………………………………..120
4.5. Юридичний тренінг…………………………………..…125
Список використаної та рекомендованої літератури….…128
Розділ 5. Правове регулювання відносин суб'єктів аграрного права щодо стандартизації та сертифікації……….130
5.1. Відносини суб'єктів господарювання, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосування її результатів………………………………………………………….…..130
5.2. Правові та організаційні засади підтвердження відповідності……………………………………………….…133
5.3. Правові засади забезпечення безпечності та якості харчових продуктів………………………………………………135
5.4. Додержання законодавства щодо безпечності та якості харчових продуктів………………………………………..…140
5.5. Юридичний тренінг …………………………………….154
Список використаної та рекомендованої літератури….…157
Розділ 6. Суб'єкти аграрного права………………………159
6.1. Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація………………………………………………….…..159
6.2.Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств агропромислового комплексу…………………………...……………………………….…163
6.3. Правове положення державних сільськогосподарських підприємств………………………………………………...…179
6.4. Правове положення фермерських господарств……..…188
6.5. Правове положення сільськогосподарських кооперативів…………………………………………….……………..199
6.6. Фізичні особи як суб'єкти аграрних правовідносин…..212
6.7. Державна реєстрація суб’єктів аграрного підприємництва…………………………………………………………216
6.8. Юридичний тренінг……………………………………..233
Список використаної та рекомендованої літератури………………………………………………….................237
Розділ 7. Правове регулювання ведення особистих селянських господарств……………………………………..……239
7.1. Поняття та юридичні ознаки особистих селянських господарств………………………………………………………239
7.2. Правовий режим земельних ділянок, які використовуються для ведення особистих селянських господарств……………………………………………………….....249
7.3. Правовий режим майна, яке використовується для ведення особистих селянських господарств………………...……253
7.4. Правовий та соціальний статус членів особистих селянських господарств……………………………………………255
7.5. Припинення ведення особистих селянських господарств………...…………………………………………….….260
7.6. Юридичний тренінг……………………………..………263
Список використаної та рекомендованої літератури……266
Розділ 8. Управління сільськогосподарськими підприємствами……………………………………………………….…267
8.1. Основні принципи управління сільськогосподарськими підприємствами………………………………………………267
8.2. Органи управління сільськогосподарських підприємств колективної власності…………………………………..……270
8.3. Управління сільськогосподарськими державними підприємствами………………………………………………………277
8.4. Органи управління сільськогосподарськими товариствами……..…………………………………………….....………291
8.4.1. Управління товариством з обмеженою відповідальністю………………………………………………………...……293
8.4.2. Загальні збори акціонерного товариства…...………..298
8.4.3. Наглядова рада акціонерного товариства……………307
8.4.4. Виконавчі органи акціонерного товариства…………315
8.5. Юридичний тренінг…………………………………..…321
Список використаної та рекомендованої літератур…….323
Розділ 9. Правове регулювання виробничо-господарської діяльності виробників аграрної продукції………………325
9.1. Поняття виробничо-господарської діяльності виробників аграрної продукції……………………………………………325
9.2. Основні засади і правові форми планування господарської діяльності виробників аграрної продукції…………...…353
9.3. Юридичний тренінг…………………………………..…358
Список використаної та рекомендованої літератури……359
Розділ 10. Договірні відносини в сільському господарстві…….....................................................................361
10.1. Договір – основна форма регулювання товарно-грошових відносин а агропромисловому комплексі………362
10.2. Договори у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників………………….367
10.3. Договори у сфері технічного сервісу сільськогосподарських підприємств……………………………………………370
10.4. Договірні відносини щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду в аграрне виробництво………………………………………………..…374
10.5. Договірні відносини по реалізації сільськогосподарської продукції………………………………………………...……377
10.6. Договірні орендні правовідносини……………………383
10.7. Порядок розгляду спорів,що виникають з договірних відносин, однієї із сторін у яких є суб'єкт аграрного господарювання …………………………………………………...….390
10.8. Юридичний тренінг………………………………...….393
10.9. Зразки договорів……………………………………..…395
10.9.1. Договір поставки ………………………………….…395
10.9.1. Договір поставки на технічне обслуговування і ремонт техніки.......................................................................................403
10.9.3. Договір на створення (передачу) науково-технічної продукції………………………………………………...……407
10.9.4. Договір оренди обладнання …………………………419
Список використаної та рекомендованої літератури……423
Розділ 11. Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств……………………………………………….…425
11.1. Загальні положення про право власності………..……425
11.2. Характеристика правового режиму майна державного, комунального сільськогосподарського підприємства……..448
11.3. Об'єкти та зміст права повного господарського відання і права оперативного управління ………………………….…452
11.4. Правовий режим основних, оборотних та інших фондів державних та комунальних сільськогосподарських підприємств…………………….………………………………...…..457
11.5. Поняття власності підприємств кооперативного типу…..…………………………………………………………..464
11.6. Поняття власності підприємств корпоративного типу……………………………………………………………....481
11.7. Юридичний тренінг……………………………………495
11.7.1. Виконайте тести……………………………...………495
11.7.2. Виконайте завдання……………………………….…497
Список використаної та рекомендованої літератури……500
Розділ 12. Правове регулювання організації, внутрішнього розпорядку та охорону праці в сільськогосподарських підприємствах…………………………………………….....501
12.1.Загальна характеристика правового положення сільськогосподарських працівників та членів кооперативів……..…501
12.2. Правові форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах……………………………………………509
12.3. Робочий час і час відпочинку працівників сільського господарства…………………………………………………….513
12.4. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах…………….515
12.5. Поняття дисципліни праці та правове забезпечення її додержання в сільськогосподарських підприємствах….….519
12.6. Правове забезпечення охорони праці в аграрних формуваннях…………………………………………………………526
12.7. Гарантії забезпечення прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці сільськогосподарських працівників……539
12.8. Юридичний тренінг……………………………………542
Список використаної та рекомендованої літератури……544
Розділ 13. Правове регулювання оплати праці в сільському господарстві……………………………………………546
13.1. Поняття та особливості праці працівників сільського господарства………………………………………………….…546
13.2.Оплата праці керівників, спеціалістів, технічних службовців (обслуговуючого персоналу)…………………………...566
13.3. Оплата праці в тваринництві………………………..…571
13.4. Оплата праці в рослинництві……………………….…582
13.5. Юридичний тренінг……………………………………596
Список використаної та рекомендованої літератури……598
Розділ 14. Правове регулювання соціального розвитку села……………………………………………………………....601
14.1. Поняття та принципи правового регулювання соціального розвитку села…………………………………………...601
14.2. Організаційно-економічні та правові засади, що забезпечують пріоритетність соціального розвитку села……….613
14.3. Юридичний тренінг……………………………………621
Список використаної та рекомендованої літератури….…624
Розділ 15. Організаційно-правове забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного права……………………………………………………….…625
15.1. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель та інших природних ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного права………………………………………………...625
15.2. Права та обов'язки суб'єктів аграрного права щодо використання земель сільськогосподарського призначення, їх збереження та підвищення родючості………………………631
15.3. Охорона земель як об'єкта природного середовища……………………………………………………………...632
15.4. Підстави та порядок відшкодування збитків, заподіяних власникам земель і землекористувачам………………….…635
15.5. Юридична відповідальність землевласників і землекористувачів за шкоду, заподіяну землям сільськогосподарського призначення та іншим природним об'єктам……….…638
15.6. Юридичний тренінг……………………………………643
Список використаної та рекомендованої літератури……646
ВСТУП
Україна – велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. сільському господарстві утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарсько-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах; формуються нові земельні і майнові відносини селян; вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства тощо.
Аграрне право є галуззю права України, становить складову і невід’ємну частину правової системи України. Як галузь права воно характеризується власним предметом, принципами і методами правового регулювання. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становище виробників сільськогосподарської продукції і сировини, регулюється їхня виробничо-господарська діяльність, правове регулювання стандартизації сільськогосподарської продукції і сировини, управлінські, членські, трудові, соціальні відносини, порядок укладання та виконання господарських договорів та інші аграрні правовідносини.
Через систему аграрних правовідносин, як внутрішніх так і зовнішніх, відбувається залучення правових норм цивільного, трудового, банківського, фінансового, податкового, адміністративного та інших галузей права.
Таке поєднання перелічених та інших норм галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим на досягнення ефективного використання правових засобів, регулювання специфічних аграрних відносин, реалізації правосуб’єктності суб’єктів аграрного права, захисту їхніх як майнових так і немайнових відносин, а також трудових, членських, земельних, управлінських та інших прав.
Аграрне право України як правова наука є галуззю науки права України. Це – сума знань про аграрне законодавство, аграрні відносини. Аграрне право, як наука – це теоретично-практичні проекти аграрної законотворчості, правозастосування та перспективи розвитку цієї галузі права і науки права України в цілому.
Аграрне право України є важливою навчальною дисципліною в системі вищих навчальних закладів. За допомогою цієї начальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх застосування у повсякденній господарсько-підприємницькій діяльності, а також засновницьких, трудових, членських, управлінських та інших відносинах.
З урахуванням вищезазначеного автори навчального посібника намагалися висвітлити вищезазначені та інші питання відповідно до навчальної програми.
Автори навчального посібника прагнули створити не лише теоретичну й практичну основу навчальної бази для аграрно-правової підготовки випускників вищих навчальних закладів.
За допомогою навчального посібника студенти мають володіти основами правових знань, необхідних їм для виконання своїх посадових обов’язків у процесі майбутньої трудової діяльності.
Опанування викладеними у навчальному посібнику правовими знаннями певною мірою сприятиме належному дотриманню і застосуванню аграрно-правових норм як суб’єктами аграрних правовідносин, так і їх керівниками різних рівнів, працівниками та членами аграрних формувань кооперативного типу.
Авторський колектив: Куліш А.М., д.ю.н., професор, декан юридичного факультету СумДУ (вступ, розділи 1, 2, 3, 8, 13);
Горевий В.І., доцент кафедри права СумДУ (розділи 5, 6, 7, 10, 12, 14, 15);
Чернадчук Т.О., доцент кафедри адміністративного і інформаційного права юридичного факультету Національного аграрного університету (розділи 4,9)
Розділ 1. Предмет, методи, принципи і система аграрного права
1.1. Предмет аграрного права
1.2. Методи аграрного права
1.3. Принципи аграрного права
1.4. Система аграрного права
1.5. Юридичний тренінг
1.1. Предмет аграрного права
В умовах переходу до ринкової економіки в Україні виникла нагальна потреба розробки і здійснення великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її продовольчу безпеку.
Вирішення цих питань неможливе без обґрунтованої і виваженої аграрної політики. Стратегічна мета такої політики полягає у формуванні реального власника і господаря землі, соціально-економічній розбудові села, проведенні аграрної і земельної реформ. 1
Аграрні перетворення стали, таким чином, реальною необхідністю. Ці перетворення потребують відповідного правового забезпечення, нормативного регулювання у сфері суспільних відносин, пов'язаних з виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції. Здійснення аграрної політики, а також аграрної і земельної реформ в Україні є необхідним і важливим фактором в установленні економічного порядку в суспільстві. Це викликає потребу перегляду і удосконалення права і законодавства України в цілому і аграрного зокрема.
Які ж суспільні відносини регулює аграрне право, що є предметом його вивчення? У процесі виробничо-господарської та іншої діяльності різноманітних (як за формою власності, так і за організаційно-правовою формою) сільськогосподарських товаровиробників виникає комплекс складних, взаємопов'язаних майнових, земельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічної єдності, проте специфіка виробничо-господарської діяльності в агропромисловому секторі обумовлює необхідність їх об'єднання в одну систему.
У цій системі норма кожної з галузей права регулює свої специфічні відносини.
Наприклад, майнові відносини можуть бути предметом регулювання цивільного права, земельні - предметом регулювання земельного права тощо. Оскільки ці відносини складаються в процесі обробітку землі, виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, їх не можна віднести до жодної з традиційних галузей права.
Неможливе і регулювання сільськогосподарської праці нормами трудового законодавства через різноманітність видів сільськогоспо-дарської праці, її сезонний характер, розрив між періодом трудового процесу і його наслідками, залежність від природно-кліматичних умов і т. ін. Окрім того, в кооперативних підприємствах, які поширені в сільськогосподарському виробництві, трудові відносини з однією частиною працівників ґрунтуються на умовах їх членства, а з іншою частиною (громадянами, які не є членами цих підприємств) на основі трудових договорів (контрактів). Усе це свідчить про те, що аграрні відносини, як відносини комплексного характеру, потребують їх комплексного правового регулювання. Таким чином, можна зробити висновок, що аграрне право як комплексна галузь повинна регулювати аграрні відносини як традиційними, так і спеціальними нормами.1
Як зазначає В.М. Жушман виходячи з пріоритетності державної політики щодо АПК і важливої ролі права в її здійсненні, правознавці роблять обґрунтований висновок, що все це є основою формування галузі аграрного права, обумовленого специфікою сільського господарства, наявністю в ньому тісно пов'язаних між собою різноманітних аграрних відносин, що складаються при здійсненні переважно виробничо-господарської, а також іншої діяльності сільськогосподарських підприємств, організацій, їх об'єднань, підприємців (фермерів).
Відносини в сільськогосподарському виробництві для зручності регулювання можна згрупувати, однак вони є не що інше, як відносини господарські.2
Предметом аграрного права є такі відносини, які являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин, які ґрунтуються на приватній, державній, комунальній власності і виникають у сфері сільського господарства, і пов'язаних з ними інших відносин сільськогосподарських підприємств та їх об'єднань, а також діяльності особистих селянських господарств. Аграрне право України перебуває у стані становлення як самостійна й інтегрована галузь національного права, у якої є власний предмет, власні і частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система.3
У зв'язку з тим, що суспільні відносини, які є предметом аграрного права, мають комплексний характер і, як правило, тією чи іншою мірою пов'язані з земельними відносинами, без яких сільськогосподарське виробництво фактично неможливе, земельні відносини слід виокремити із системи аграрних відносин. У сільському господарстві, а саме в аграрному секторі, земля є основним засобом виробництва, на відміну від інших сфер виробництва, де земля є просто територіальним простором для розміщення основних фондів і підприємств у цілому.
В умовах перетворення земельних відносин на основі приватної власності на землю, що має місце в сільському господарстві, коло цих відносин значно розширюється. Воно охоплює не тільки відносини, що виникають внаслідок надання права власності чи користування землею, а й відносини по її розпаюванню, раціональному і цільовому використанню, збереженню родючості землі, а також комплекс заходів по охороні земель сільськогосподарського призначення. У зв'язку з перерозподілом землі, легалізацією приватної власності на неї поширюються і відносини аграрного підприємництва.
Власникам земельних ділянок (право на які посвідчується державним актом) надана можливість добровільно створювати на їх базі фермерські господарства, приватні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, господарські товариства, інші підприємства кооперативного і корпоративного типів.
Таким чином, предметом аграрного права є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з утворенням перелічених вище суб'єктів та здійсненням ними господарської діяльності. До предмета аграрного права належать також і багатогранні відносини, що виникають між ними, між ними й громадянами, які є їх членами чи учасниками, а також безпосередньо між громадянами.
Аграрне законодавство передбачає і заходи з удосконалення і розвитку відносин, пов’язаних з особистими селянськими господарствами, шляхом надання їм державної допомоги й відповідних пільг з кредитування та оподаткування, тобто створення умов для належного їх функціонування.
Чільне місце в системі аграрних відносин посідають майнові відносини, які виникають між різноманітними суб'єктами сільськогосподарського виробництва. Суб'єкти аграрного підприємництва всіх форм власності і легальних організаційно-правових форм господарювання вимушені вступати в різноманітні, які виходять за їх межі, правовідносини з реалізації продукції, придбання сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних та інших матеріалів, без яких сільськогосподарське виробництво неможливе, тощо. Водночас усередині самих цих суб'єктів виникають багатогранні відносини, пов'язані з розподілом прибутків та дивідендів, одержанням земельного чи майнового паю при виході зі складу юридичних осіб і т.д. Отже, ці відносини також є предметом аграрного права.1
Значним поштовхом до розширення майнових відносин стало прийняття й реалізація низки різних за своєю значущістю і юридичною силою нормативних актів про приватизацію землі та майна. Відповідно до Закону України від 10 червня 1996 року «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»2 було здійснено перетворення радгоспів та інших державних підприємств, колективних сільськогосподарських підприємств у підприємства колективної власності й акціонерні товариства, приватизація майна товариствами покупців тощо.
Приватизація земель, що перебували в постійному користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, була передбачена Указом Президента України від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»,3 яким встановлювалося, що кожному громадянину — члену підприємства, кооперативу, товариства – видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру цієї частки (паю). Указом Президента України від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»4 регламентовано, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Ці ж правомочності поширюються і на відносини, що виникають у зв'язку з одержанням у приватну власність земельної ділянки в натурі, тобто в цьому разі виникає право вступати в різноманітні внутрішні і зовнішні відносини, врегульовані аграрним законодавством. Земельний кодекс України (статті 80, 81) передбачає суб'єктів права власності на землю та право власності на землю громадян.1
Усі ці заходи вплинули і на розвиток орендних відносин, предметом яких є передача земельних ділянок і майна для тимчасової сільськогосподарської діяльності.
Функціонування підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності неможливе без чіткої організації процесу по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці і реалізації, узгодженості в діях не тільки їх структурних підрозділів, а й окремих працівників, членів кооперативів. Без цього сільськогосподарське виробництво як таке неможливе, а тому організаційно-господарські відносини, що складаються в цьому процесі, становлять вісь суспільних відносин, що є предметом аграрного права. Ці відносини мають внутрішній кооперативний чи корпоративний характер і регулюються локальними нормами аграрного законодавства.
Слід зазначити, що предметом аграрного права є суспільні відносини, що виникають з приводу якості сільськогосподарської продукції, які значною мірою регулюються нормами цивільного права, зокрема це стосується таких понять як підтвердження відповідності і стандартизації.
Аграрне право як самостійна галузь права регулює суспільні відносини, що виникають між суб’єктами права у процесі здійснення державної соціальної політики, спрямованої на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення економічних і соціальних інтересів сільського населення, комплексний розвиток сільських територій та ін..
Розвиток соціальної сфери села є одним з основних напрямків соціальної політики держави і залежить від наслідків здійснення аграрної і земельної реформи в Україні.
Проте діяльність сільськогосподарських виробників не замикається тільки внутрішніми відносинами. Вони вимушені входити і в зовнішні відносини, в тому числі і в організаційно-правові (управлінські).
Дослідження суспільних відносин дозволяє зробити висновок про те, що кожна галузь права регулює притаманні їй відносини і по-своєму впливає на них своїми нормами. Визначити ту чи іншу галузь права можна лише попередньо з'ясувавши відносини, що становлять предмет їх регулювання, інакше кажучи, ті відносини, які в існуючих умовах суспільного виробництва потребують для свого регулювання застосування норм саме цієї галузі права.
Аграрне право як спеціалізована галузь права покликана врегулювати пов'язані між собою земельні, майнові, господарські, трудові і організаційно-управлінські відносини, що складаються між суб'єктами в аграрному секторі, а також між юридичними та фізичними особами. Нормами аграрного права регламентується коло і зміст тих прав і обов'язків, що становлять правовий статус сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, акціонерних та інших господарських товариств, агрофірм та агрокомбінатів, працівників, членів цих формувань тощо. Таким чином, характером виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності, особливістю соціально-побутових умов існування аграрних товаровиробників визначається своєрідність предмета аграрного права, як галузі права.
На думку В. П. Жушмана, аграрне право України як галузь права перебуває в стадії становлення і формування, регулює комплекс пов'язаних між собою виробничо-господарських, земельних, майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які складаються в процесі виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в аграрному секторі між сільськогосподарськими підприємствами і фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками незалежно від форм власності, а також між ними і працівниками цих господарств.1