Лабораторно-практичне заняття 10-11.

Хід роботи

Рівняння реакції, розрахунки, спостереження

Дослід 1. Провести ідентифікацію тетрацикліну.

Методика ДФ У.

В. До близько 2 мг субстанції додають 5 мл кислоти сірчаної Р; з'являється фіолетово-червоне забарвлення, що переходить у жовте при додаванні 2.5 мл води Р.

Дослід 2. Провести ідентифікацію окситетрацикліну.

В. До близько 2 мг субстанції додають 5 мл кислоти сірчаної Р; з'являється інтенсивне червоне забарвлення, що переходить у жовте при додаванні 2.5 мл води Р.

Дослід 3. Провести ідентифікацію доксицикліну відповідно до ДФУ.

В. До близько 2 мг субстанції додають 5 мл кислоти сірчаної Р; з'являється жовте забарвлення.

Дослід 4. Провести ідентифікацію левоміцетину.

Методика ДФУ

D. Близько 10 мг субстанції розчиняють в 1 мл спирту (50 % об/об) Р, додають 3 мл розчину 10 г/л кальцію хлориду Р і 50 мг цинку порошку Р і нагрівають на водяній бані протягом 10 хв. Одержаний гарячий розчин фільтрують, охолоджують, Додають 0.1 мл бензоїлхлориду Р і струшують протягом 1 хв. Потім додають 0.5 мл розчину заліза(ІІІ) хлориду Р і 2 мл хлороформу Р і струшують; водний шар має забарвлюватися у колір від світло-фіолетово-червоного до пурпурового.

Е. 50 мг субстанції поміщають у фарфоровий тигель і додають 0.5 г натрію карбонату безводного Р, нагрівають на відкритому полум'ї протягом 10 хв. і охолоджують. Одержаний залишок змішують із 5 мл кислоти азотної розведеної Р і фільтрують. До 1 мл одержаного фільтрату додають 1 мл води Р. Одержаний розчин дає реакцію (а) на хлориди (2.3.7).

Методика ДФ Х.

До 0,1 г препарату додають 5 мл розчину їдкого натру і нагрівають; утворюється жовте забарвлення, яке переходить при подальшому нагріванні в червоно-оранжеве. При кип’ятінні цього розчину забарвлення посилюється, виділяється цегляно-червоний осад і утворюється запах аміаку. Фільтрат після підкислення азотною кислотою дає характерну реакцію на хлориди.

Питомий показник поглинання від 290 до 305 при 278 нм (0,002% розчин).

• До кількох крапель розчину препарату додають 2 мл розведеної соляної кислоти, 0,1 г цинкового пилу і нагрівають на водяній бані 2-3 хв. Після охолодження розчин фільтрують і проводять реакцію азосполучення.

• До кількох крапель розчину препарату додають 3 краплі розчину сульфату міді і 0,5 мл 10% розчину їдкого натру, через 1 хв. збовтують з 0,5 мл бутанолу. Спиртовий шар забарвлюється в синьо-фіолетовий колір.

Дослід 5. Провести ідентифікацію бензилпеніциліну.

Методика ДФУ.

С. Близько 2 мг субстанції помішають у пробірку заввишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формальдегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальними рухами; одержаний розчин має бути практично безбарвним. Пробірку нагрівають у водяній бані протягом 1 хв.; поступово з'являється червонувато-коричневе забарвлення.

Методика ДФ Х.

Декілька кристаликів препарату поміщають на предметне скло чи у фарфорову чашку, додають 1 краплю розчину, що складається із 1 мл 1 н розчину гідроксиламіну гідрохлориду і 0,3 мл 1 н розчину їдкого натру. Через 2-3 хвилини до суміші додають 1 краплю 1 н розчину оцтової кислоти, старанно перемішують, потім додають 1 краплю розчину нітрату міді; утворюється осад зеленого кольору.

• При випаровуванні досуха на водяній бані крупинки бензилпеніциліну з 3 краплями азотної кислоти і наступному додаванні спиртового розчину їдкого калі і ацетону утворюється фіолетове забарвлення.

• Оптична густина 0,18% свіжовиготовленого розчину препарату в кюветі з товщиною шару 1 см при 280 нм не більше 0,18. різниця між оптичним густинами при 263 нм і 280 нм не менше 0,72.

Дослід 6. Провести ідентифікацію амоксициліну і ампіциліну відповідно до ДФУ.

С. Близько 2 мг субстанції помішають у пробірку заввишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формальдегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальними рухами; одержаний розчин має бути практично безбарвним. Пробірку нагрівають у водяній бані протягом 1 хв.; поступово з'являється темно-жовте забарвлення.

• До водного розчину препарату додають декілька крапель розчину Фелінга – утворюється фіолетове забарвлення.

Дослід 7. Провести ідентифікацію феноксиметилпеніциліну за показником оптична густина.

Методика ДФ Х.

Близько 0,1 г (точна наважка) препарату розчиняють в 4 мл 5% розчину гідрокарбонату натрію, розводять водою до 500 мл і визначають оптичну густину при 268 нм і 274 нм в кюветі з товщиною шару 1 см. Контрольним розчином служить 4 мл 5% розчину гідрокарбонату натрію, розведені водою до 500 мл.

Відношення оптичної густин при 268 нм до оптичної густини при 274 нм не менше 1,21 і не більше 1,24.

Дослід 8. Провести ідентифікацію цефіксиму відповідно до ДФУ.

С. Близько 2 мг субстанції помішають у пробірку заввишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формальдегіду в сірчаній кислоті Р і перемішують обертальними рухами; одержаний розчин має бути жовтим. Пробірку нагрівають у водяній бані протягом 1 хв.; поступово з'являється оранжеве забарвлення.

Дослід 9. Провести ідентифікацію цефтріаксону відповідно до ДФУ.

С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку заввишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формальдегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальними рухами; одержаний розчин має бути зеленувато-жовтим. Пробірку нагрівають у водяній бані протягом 1 хв.; поступово з'являється жовте забарвлення.

Дослід 10. Провести ідентифікацію цефотаксиму відповідно до ДФУ.

С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку заввишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формальдегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальними рухами; одержаний розчин має бути яскраво-жовтим. Пробірку нагрівають у водяній бані протягом 1 хв.; поступово з'являється коричневе забарвлення.

Дослід 11. Провести ідентифікацію стрептоміцину.

Методика ДФУ.

В. Від 5 мг до 10 мг субстанції розчиняють у 4 мл води Р, додають 1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду і нагрівають у водяній бані протягом 4 хв. До одержаного розчину додають невеликий надлишок кислоти хлористоводневої розведеної Р і 0.1 мл розчину заліза (ІІІ) хлориду Р1; з’являється фіолетове забарвлення.

С. 0.1 г субстанції розчиняють у 2 мл води Р, додають 1 мл розчину α-нафтолу Р і 2мл суміші рівних об’ємів розчину натрію гіпохлориту концентрованого Р і води Р; з’являється червоне забарвлення.

D. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р, додають 1 мл 1 М розчину кислоти хлористоводневої і нагрівають у водяній бані протягом 2 хв. До одержаного розчину додають 2 мл розчину 5 г/л α-нафтолу Р у 1 М розчині натрію гідроксиду і нагрівають у водяній бані протягом 1 хв.; з’являється слабко-жовте забарвлення.

Дослід 12. Провести ідентифікацію канаміцину відповідно до ДФУ.

С. Близько 50 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р, додають 1 мл розчину 10 г/л нінгідрину Р I нагрівають протягом декількох хвилин на водяній бані; поступово з’являється фіолетове забарвлення.

Дослід 13. Провести ідентифікацію еритроміцину.

Методика ДФ Х.

До 0,02 г препарату додають 2 мл концентрованої сірчаної кислоти; утворюється червонувато-коричневе забарвлення.

0,02 г препарату розчиняють в 2 мл ацетону і додають 2 мл концентрованої соляної кислоти; утворюється оранжеве забарвлення, яке переходить у червоне, а потім в інтенсивне фіолетово-червоне. До одержаної суміші додають 2 мл хлороформу і збовтують; шар хлороформу забарвлюється у фіолетовий колір.

Дослід 14. Провести ідентифікацію лінкоміцину відповідно до ДФУ.

С. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 2 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р і нагрівають на водяній бані протягом 3 хв., додають 3 мл розчину натрію карбонату Р і 1 мл розчину 20 г/л натрію нітропрусиду Р; поступово з'являється фіолетово-червоне забарвлення.

Дослід 15. Провести ідентифікацію рифампіцину відповідно до ДФУ.

А. 50 мг субстанції розчиняють у 50 мл метанолу Р. 1 мл одержаного розчину доводять фосфатним буферним розчином рН 7.4 Р по об'єму 50 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання одержаного розчину в області від 220 нм до 500 нм повинен мати чотири максимуми за довжин хвиль 237 нм, 254 нм, 334 нм і 475 нм. Відношення оптичної густини в максимумі за довжини хвилі 334 нм до оптичної густини в максимумі за довжини хвилі 475 нм має бути близько 1.75.

С. Близько 25 мг субстанції суспендують у 25 мл води Р, струшують протягом 5 хв. і фільтрують. До 5 мл фільтрату додають 1 мл розчину 100 г/л амонію персульфату Р у фосфатному буферному розчині рН 7.4 Р і струшують декілька хвилин; забарвлення змінюється від оранжево-жовтого до фіолетово-червоного і не має утворюватися осад.

Дослід 16. Провести ідентифікацію гризеофульвіну.

Методика ДФ Х.

5 мг препарату розчиняють в 1 мл концентрованої сірчаної кислоти і додають 5 мг біхромату калію, розчин забарвлюється в темно-червоний колір.

Дослід 16. Провести кількісне визначення вмісту левоміцетину у спиртовому розчині 0,25% куприметричним методом.

До 1 мл розчину додають 0,01 г індикаторної суміші мурексиду, 2 краплі 10% розчину їдкого натру і повільно титрують 0,01 М розчином сульфату міді від фіолетового до коричнево-червоного забарвлення, однакового із забарвленням контрольного досліду.

Контрольний дослід: до 1-2 мл води додають індикаторну суміш мурексиду, 2 краплі 10% розчину їдкого натру і 1 краплю 0,01 М розчину сульфату міді.

1 мл 0,01 М розчину сульфату міді відповідає 0,00646 г левоміцетину.

Дослід 19. Провести кількісне визначення левоміцетину нітритометричним методом.

Методика ДФ Х.

Близько 0,5 г препарату (точна наважка) поміщають у конічну колбу на 200-250 мл, додають 20 мл концентрованої соляної кислоти і обережно, невеликими порціями, 5 г цинкового пилу. Потім додають ще 10 мл концентрованої соляної кислоти, обмиваючи стінки колби, і після повного розчинення цинкового пилу (можна підігріти) розчин кількісно переносять в в склянку для діазотування, охолоджувану льодом; додають 3 г броміду калію і повільно титрують 0,1 М розчином нітриту натрію. Титрування вважають закінченим, коли крапля рідини, взята через 3 хвилини після додавання титранту, буде викликати повільне посиніння йодкрохмального папірця.

1 мл 0,1 М розчину нітриту натрію відповідає 0,03231 г С₁₁Н₁₂Сl₂N₂О₅, якого в препараті повинно бути не менше 98,5%.